Підбірка цитат з панелі «Підтримка ЛҐБТКІ+ в мистецтві, творчості та контенті»

У соцмережах Точка опори публікує підбірку коротких цитат з дискусійної панелі «Підтримка ЛҐБТКІ+ в мистецтві, творчості та контенті», що відбулася на кінофестивалі SunnyBunny 21 квітня.

Данило Гайдамаха, блоґер, вчитель, ведучий «ДеТоксік шоу»:

Для мене публічно підтримувати ЛҐБТКІ+ — це не про якусь підтримку за бажанням. Мовчати — це злочин. Коли когось б’ють, коли чиїсь права порушуються, це не має бути локальною інформацією всередині бульбашки ЛҐБТКІ+. Це те, про що має знати все суспільство.
Різні спільноти мають комунікувати між собою. Спочатку може бути багато неприйняття та упереджень, але згодом людяність бере гору. Не треба ділити людей на прогресивних і непрогресивних: усі ми в процесі, усі навчаємось, усі ми — один народ, кому потрібен діалог всередині себе. Будь-хто може опинитися поруч з будь-ким в одному окопі. Я хочу, аби люди більше говорили.

Максим Албул, комік:

Я виріс у типовому гомофобному, сексистському та расистському оточенні. Але, потрапивши у Київ, відчув тут цю свободу, коли кожен живе, як хоче, і це в чомусь і про свободу для мене. Мені здавалося, що я толерантна людина, але якось на одному з концертів я побачив двох хлопців перед собою, які цілувалися, і промайнула думка «а обов’язково прямо переді мною?». Тоді стало зрозуміло, як гомофобія глибоко засідає в людях.
Сила гетеросексуальних людей (союзників — ред.) у тому, що ми не сприймаємо гомофобію так близько до серця, так емоційно. Ми можемо спокійно реагувати та пояснювати — і це ефективніше, ніж конфронтація. Неважливо, скільки в тебе аудиторії, говорити про важливе завжди має сенс. Мені би хотілося збільшити у людей розуміння, емпатію до інших.

Дар’я Чайка, письменниця, авторка роману «Майже хороші хлопці»:

Я — письменниця з Шостки, і «Майже хороші хлопці» — це перша книга, яка була мною написана та видана. Я описувала українські реалії, і якщо б у книзі про Україну 2016 року не було гомофобії, це була б фантастика, а не реальність. Я гетеросексуальна, але я завжди відчувала відразу до гомофобії. І коли почала писати книгу, було само собою зрозуміло, про що писати. Чи багато українських книжок про ЛҐБТКІ+? Ні, все ще зовсім мало.
Мені здається, не так стрьомно, коли гомофобними є умовні люди 40+. Багато ще совковського мислення, яке змінити практично неможливо. Але коли гомофобна молодь, підлітки, яким 16-20 років, це дивно.

Дякуємо Невгамовній Монро за чудову модерацію.

Текст: Марко І-Крапка

Фото: Герман Крігер

До речі, ось лінк на папку з фото, шукайте себе і зберігайте фото: https://fex.net/uk/s/p8cfpds

Джерело

Сподобалось? Знайди хвилинку, щоб підтримати нас на Patreon!
Become a patron at Patreon!
Поділись публікацією