Діти та ЛГБТ: як говорити з дітьми про сексуальні орієнтації та чи потрібно це
Україна — сучасна толерантна країна, де ЛГБТ не відчувають тиску та дискримінації від суспільства. Але чи насправді це так? Розбераємось за допомогою матеріала від vseosvita.
Кілька днів тому соцмережі сколихнула новина про те, що премʼєр-міністром Франції вперше в історії став відкритий гей. Це сколихнуло суспільство та активізувало кількість людей, що налаштовані негативно до ЛГБТ-активістів. В Україні ситуація навколо захисту прав ЛГБТ також неоднозначна, адже цю тему замовчують та не афішують. Як говорити про нетрадиційну орієнтацію з дітьми та підлітками, а також — яка ситуація з ЛГБТ в нашій країні? Розповідаємо в матеріалі.
Новий премʼєр-міністр Франції Габріель Атталь є одразу подвійною сенсацією: по-перше, він є наймолодшим премʼєром за усю історію Франції (йому лише 34 роки), а по-друге — відкритим геєм. Цікаво, що політик має предків, які проживали в Одесі. Батько Атталя походить з єврейської родини, яка перебралася до Франції з Тунісу, а мати Марі де Курісс походить з родини російських емігрантів-білогвардійців грецького походження, які до 1917 року проживали в Одесі.
І це ще не єдині цікавості: Атталь виховувався у православній вірі, яка не завадила йому піти проти канону та вже у дорослому віці ствердитися у своїй нетрадиційній сексуальній орієнтації. А ще факт, що до того, як стати премʼєром, політик очолював Міністерство освіти Франції та доволі успішно провів декілька економічних реформ в освіті.
Ще одна новина, яка надихнула ЛГБТ-активістів продовжувати боротьбу за свої права, стосується Сема Альтмана, генерального директора компанії OpenAI, що займається штучним інтелектом та у 2022 році презентувала ChatJPT. Він офіційно вийшов заміж за Олівера Маргеріна, австралійського програміста, про що Business Insider.
Пара вже понад рік живе разом у Сан-Франциско, а весілля закохані влаштували у тропічному регіоні (у соцмережах вважають, що це могла бути Флорида або взагалі острови у Карибському морі), однак точну локацію ніхто не знає. Цікаво, що на офіційному оформленні стосунків пара не зупинятиметься: у майбутньому Сем та Олівер планують мати дітей, адже мріють мати велику родину.
Сам Сем Альтман є великим філантропом — він регулярно жертвує гроші на благочинність та декілька разів фінансував університетські гранти.
Якщо Європа вже давно толерантно ставиться до представників ЛГБТ, то в Україні цю тему, скоріше, замовчують або делікатно «розгладжують кути», щоб не спровокувати гнів ортодоксального населення або ж небажану увагу. Але є важливий аргумент, чому рівні права представників ЛГБТ мають бути вшановані.
Голова Об’єднання ЛГБТ-військових, ветеранів та волонтерів, координатор ЛГБТ+ військових у ГО «Точка опори ЮА» вважає, що Україна може мати репутаційні проблеми у питаннях не толерантного ставлення до ЛГБТ спільноти. Віктор неодноразово наводив приклади, що серед командирів-офіцерів є ті, кому питання гендеру є таким ж важливим, як і допомога союзників з боєприпасами та літаками.
У ЗСУ «на нулі» воюють також представники ЛГБТ
Від 2% до 7% українських військових, які сьогодні захищають Україну від рашистської навали, мають відношення до ЛГБТ спільноти, про що в громадській організації «Українські ЛГБТ військові за рівні права». Точної цифри немає, оскільки багато людей не афішують власну орієнтацію саме через дискримінацію та страх втратити карʼєру. Активісти зазначають: навіть бойові медалі не рятують їх від стигматизації суспільства через стереотипи та навʼязані правила.
Наприклад, медіаменеджер спільноти ГО «Українські ЛГБТ військові за рівні права» Максим повідомив, що приблизно в багатьох бригадах ЗСУ може бути до 5% представників спільноти. Однак переважна більшість просто не повідомляє про орієнтацію, хоча тих, хто про це говорить, стає дедалі більше.
В нашій організації є пара гей-військових — вони хочуть воювати в одній бригаді, але через те, що відкрито говорять про свої стосунки, їм забороняють разом служити, хоча таке право має кожен військовослужбовець. Маємо випадки, коли після камінг-аутів роблять все, щоб вони відмовились від контракту, або переводять до інших бригад. З наших опитувальників 75% військових ставились нейтрально до побратимів з нетрадиційною орієнтацією, основній частині байдуже. Ярі гомофоби — винятки, — зазначає Максим.
Ще одна проблема пар — це не лише можливе неприйняття побратимами або суспільством. Річ у тому, що в Україні досі не легалізовані одностатеві шлюби, що дуже ускладнює ситуацію, якщо один з пари служить у лавах ЗСУ, отримав поранення або загинув. У березні 2023 року депутатка Інна Совсун подала на реєстрацію законопроєкт №9103, у якому йдеться про реєстрацію партнерств. У квітні 2023 на сайті президента петиція на його підтримку. За два місяці вона набрала необхідні 25 тисяч голосів для розгляду. Проте, це нічого не вирішило: в Конституції закону про одностатеві шлюби чи партнерства нічого не зазначено, а під час воєнного стану головний закон України зміні не підлягає. Так прокоментував законопроєкт й президент України.
Однак Кабміну запропонували опрацювати питання щодо цивільного партнерства, щоб розвʼязати проблему хоча б частково. Однак у мирному житті це б щось, а от на війні, у разі, якщо один з них потрапив у полон, загинув чи зник без вістей, жодної інформації партнер не отримає. Бо він — стороння людина й може покластися лише на лояльність близьких родичів чи допомогу командирів підрозділу.
Законопроєкт 9103 врегулював би також питання розділу майна, отримання пенсії та допомоги за загиблого партнера, право на офіційне впізнання тіла, доступу до приватних документів та заповіту. Поки що нічого з цього активісти ЛГБТ не мають.
Можна лише сподіватися, що у 2024 закон нарешті дійде до Ради і його там не затримають. Сподіватися на краще можна й тому, що Естонія стала першою країною з колишніх окупованих срср, яка повноцінно легалізувала одностатеві шлюби. Оскільки Естонія є надійним другом та партнером України, чи може це слугувати за гарний приклад? Подивимось.
Міфи по ЛГБТ та ігнорування теми в освіті
Одна з основних проблем сприйняття людей з ЛГБТ-спільноти — це величезна кількість неправдивої інформації та міфів, що роками розповсюджувалися Інтернетом. Ось лише деякі з них:
- Гомосексуальність — це психічне захворювання. У 1973 році Американська психіатрична асоціація виключила гомосексуальність із психічних захворювань DSM-III, а за 17 років — у 1990 році — гомосексуальність прибрали з Міжнародної класифікації хвороб Всесвітньої організації охорони здоров’я. Перед тим це питання пройшло численні дослідження сексологів та психологів, а також поступова зміна законодавства у різних країнах.
- Гомосексуальність — це сучасне віяння. Якби Геродот, Платон, Гомер чи Ксенофонт були живі, вони б заперечили це, адже ще в античних джерелах йдеться про одностатеві стосунки, як про варіант норми. Пізніше одностатеві стосунки також описував й Шекспір, а також Оскар Вайлд, Марсель Пруст та інші. Й лише у тоталітарних суспільствах цю тему замовчували та стигматизували.
- Права ЛГБТ не порушують. Таке твердження можна почути кожного разу, коли в Україні обговорюють проведення гей-параду, який традиційно проходить наприкінці червня. Однак кожен такий прайд не відбувається без щільної охорони поліції та протестів з боку захисників традиційних сервісів. Таким чином вже зрозуміло, що відкритість щодо нетрадиційної орієнтації, м’яко кажучи, не вітається.
- Відкритість нетрадиційної орієнтації — це вже пропаганда. Це не просто міф, а справжня маніпуляція, адже виходить ситуація, яку добре назвати «криве дзеркало»: коли гетеросексуальна людина може без обмежень проявляти власну сексуальність, показувати партнера, розповідати про свою родину та головне — має право на законне оформлення шлюбу. У людей ЛГБТ немає жодної з цих можливостей. Майже 70% з них, за підрахунками ООН, маскують власну орієнтацію, боячись засудження, не мають можливості навіть оформити офіційне партнерство.
- Підліткам та дітям не розповідають про ЛГБТ, бо вважають це непотрібним. І отут ми підходимо щільно до проблеми з висвітленням нетрадиційної орієнтації в освіті. Багато хто з батьків та вчителів виступає або категорично проти, або ж вважають небажаним, якщо дітям розповідатимуть про нетрадиційні сексуальні стосунки. Це шкідливо, адже таким чином діти отримують неповну картину світогляду, а по-друге, формуються нові й нові гомофобні комплекси та фейки. Це несумісно з тенденцією толерантного освітнього середовища, до якого ми всі йдемо. Релігійні традиції, стереотипи суспільства та навіть просто — страх змін, підгодовують таку маніпуляцію, що заважає проникненню сучасних тенденцій в освіту. А ще — гальмує введення предмета «сексуальна освіта» у навчальну програму. Чому вона потрібна, ми .
Говорити треба, а як? Поради батькам
Перш за все, варто розмову з дітьми 10+ років, адже у цьому віці вони зможуть зрозуміти поняття толерантності та рівного середовища освіти, яке потрібно для майбутнього в Україні.
Декілька порад, як краще говорити з дітьми про тему ЛГБТ:
- Чесно відповідайте на питання. У соцмережах тема ЛГБТ, а особливо — стигматизації, масштабна. Тому, можливо, дитина вже щось чула або читала та бачила приклади гомофобії. Якщо так, то вона сама поставить вам питання, ваша задача: максимально чесно та відверто на них відповісти.
- Уникайте пропаганди. Будь-яка інформація, що дається у вигляді готового твердження, є пропагандою (якщо ми маємо на увазі виховний процес). В процесі розмови обмінюйтесь думками, питаннями, щоб зрозуміти, де ваше поняття норми. Краще за все не схиляти дитину до позиції «проти», але й підкреслюйте, що для повного розуміння ситуації ще варто набути вікового досвіду, тому краще питання розвʼязувати разом, аніж шукати відповіді в Інтернеті.
- Зосередьтеся на позитиві. Активісти ЛГБТ присутні у багатьох сферах суспільства, особливо — у мистецтві, музиці, літературі. Наведіть кілька відомих прикладів, наприклад Фредді Меркʼюрі. До речі, його біографія може привести ще один урок: як треба турбуватися про своє здоровʼя та які .
- Булінг — зло. Люди ЛГБТ дуже часто стають жертвами булінгу та переслідувань, а серед підлітків, де панує конкуренція за «лідерство», тим більш. Варто пояснити, що булінг — це лише відображення внутрішніх страхів агресора, але він може призвести до незворотних наслідків. І головне нагадати, що той, хто булить чи підтримує агресора, може сам опинитися на місці жертви. І це також тема для наших майбутніх статей.
В закладі освіти починати подібні теми не варто без дозволу батьків та адміністрації. Також для обговорення подібних питань потрібно запросити психолога, експерта чи громадського діяча, що розбирається у питаннях ЛГБТ-підлітків. Якщо дитина потребує підтримки чи поради, варто пам’ятати, що у пубертатному віці діти можуть дуже емоційно сприймати глузування та критику, що може призвести до жахливих наслідків. Навіть якщо дорослі не готові говорити на ці теми, пам’ятайте, що від вашої реакції може залежати майбутнє дитини, її психологічний стан та спокій.
Нагадуємо, у 2021 році Всеосвіта піднімала питання. В рамках цієї панелі експерти говоритимуть про права ЛГБТ-підлітків. Зокрема, про право на освіту. Також експерти розкривали міжнародні та українські підходи щодо протидії булінгу ЛГБТ-підлітків. Серед експертів був запрошений голова Об’єднання ЛГБТ-військових, ветеранів та волонтерів, координатор ЛГБТ+ військових у ГО «Точка опори ЮА» .
