Анонс Прес-центру УКМЦ. Тема: “Вразливі групи на тлі повномасштабної війни: як врахувати специфіку потреб?”

Центр Громадянських Свобод (ЦГС) і Український кризовий медіа-центр (УКМЦ) запрошують журналістів на брифінг для обговорення ситуації, в якій опинилися вразливі групи населення, після початку повномасштабної агресії РФ проти України 24 лютого 2022 року.

ДАТА: 30.06.2022

ЧАС: 16:00

СПІКЕРИ: В’ячеслав Ліхачов, експерт Центру Громадянських Свобод Ескендер Барієв, член Меджлісу кримськотатарського народу, голова Кримськотатарського Ресурсного Центру Йосиф Зісельс, президент Асоціації єврейських громадських організацій та общин України Андрій Кравчук, експерт з адвокації Правозахисного ЛГБТ-центру “Наш світ” Юліан Кондур, координатор Ромського жіночого фонду “Чіріклі” Анастасія Горпінченко, комунікаційна менеджерка ГО “Восток-SOS”

Експерти, правозахисники, представники організацій громадянського суспільства розкажуть про своє бачення головних проблем і викликів для різних соціальних груп і напрацюють рекомендації для задоволення їхніх потреб в умовах війни.

Питання до обговорення

  • Специфіка потреб єврейської спільноти під час повномасштабної агресії
  • Ризики і наслідки повномасштабної війни для кримських татар
  • Специфіка потреб українських ромів під час повномасштабної агресії
  • Проблеми і потреби внутрішньо переміщених осіб Забезпечення прав ЛГБТ+ спільноти в умовах повномасштабної агресії РФ

Захід відбувається у межах проєкту «Пункт 7» (офіційна назва «Сприяння соціальній згуртованості в Україні») у партнерстві Восток SOS та Центр Громадянських Свобод за підтримки Американської асоціації юристів Ініціативи верховенства права в Україні ( ABA ROLI Ukraine).

Акредитація для ЗМІ: Анна Трушова,  anna.trushova@ccl.org.ua або за телефоном + 38 098 088 36 22.

Реєстація за посиланням: https://forms.gle/7CxiTisopebckiy77

Робочі мови: українська та англійська (буде забезпечено переклад). Трансляція заходу пройде на веб-ресурсах Українського кризового медіа-центру  та Центру Громадянських Свобод. Також на ресурсах УКСЦ і ЦГС  передбачений зворотній зв’язок зі спікерами та модератором заходу.

Довідкова інформація. Повномасштабна російська агресія, що розпочалася 24 лютого 2022 року, драматично вплинула на все українське суспільство. Сама приналежність до української політичної нації та факт проживання на українській землі стали в останні чотири місяці факторами ризику, які реально загрожують життю та здоров’ю кожного/кожної.

Тим не менш, ризики і наслідки повномасштабної війни для більшості суспільства і для груп меншин, становище яких і раніше було вразливим, можуть мати різний характер. Ці особливості слід враховувати, в тому числі, в процесі планування підтримки українського суспільства з боку міжнародного співтовариства та післявоєнного відновлення країни

В межах проєкту «Пункт 7» («Сприяння соціальній згуртованості в Україні») у партнерстві Восток SOS та Центр Громадянських Свобод за підтримки Американської асоціації юристів Ініціативи верховенства права в Україні (ABA ROLI Ukraine) були проаналізовані специфіка ситуації та виклики для різних груп та напрацьовані рекомендації. Зрозуміло, що конкретнішими і докладнішими вони можуть стати тоді, коли припиняться бойові дії, тимчасово окупована українська територія буде звільнена й середньо- та довгострокова перспектива відновлення країни буде зрозуміліша. Поки що, видається, можна говорити про віддалене майбутнє лише у найзагальніших рисах, і зосередитися на короткостроковій перспективі.

Євреї

Протягом останніх років євреї, насправді, не були вразливою групою в українському суспільстві. Проте деякі особливості зумовили специфіку потреб цієї спільноти під час повномасштабної агресії.

По-перше, єврейська культурна та історична спадщина постраждала від бойових дій. Наприклад, знищені обидві синагоги у Маріуполі, пошкоджені обидві синагоги у Харкові (нагадаємо, що культові споруди мають захищений статус згідно Міжнародного гуманітарного права). Постраждали від обстрілів меморіали пам’яті жертв Голокосту та цвинтарі. В цьому немає власне специфіки (так само страждають християнські храми та цвинтарі) , але меншини в такій ситуації завжди вразливі: з огляду на те, що в країні загалом не більше ста синагог, втрата хоча б кількох означає, що цілі регіони залишаються відірваними від можливості жити повноцінним релігійним життям.

По-друге, соціо-демографічна структура єврейської спільноти має власну специфіку. Єврейська громада дуже «стара» за складом, старіючи разом суспільством загалом (серед іншого, тому, що молодь та люди середнього віку активніше виїжджали в еміграцію протягом попередніх років). Похилий вік ускладнює евакуацію з зони бойових дій та тимчасової окупації (а після евакуації – подальшу інтеграцію в нову громаду).

Зрештою, є особливість у ставленні до євреїв-біженців з боку єврейської держави. На відміну від українських біженців в країнах Європи, в Ізраїлі вони відразу отримають громадянство та додаткову допомогу. Понад те, Ізраїль та єврейська спільнота розвинули інфраструктуру з допомоги єврейським біженцям у переїзді до Ізраїлю безпосередньо від кордонів України, а часто й всередині країни. На відміну від більшості українських біженців в Європу, ці люди, найбільш ймовірно, вже не повернуться в Україну. Такі процеси загрожують різким зменшенням української єврейської спільноти, аж до зникнення громад у багатьох містах Сходу та Півдня. Малі єврейські громади, наприклад, кримчаки та караїми, опинилися взагалі на межі зникнення через традиційне проживання в регіонах, які зараз окуповані чи опинилися у зоні активних бойових дій.

Кримські татари

Кримські татари – спільнота, яка вже вісім років зазнає цілеспрямованих переслідувань на території тимчасово окупованого Криму. Протягом останніх місяців репресії розпочалися і на контрольованій росіянами частині Запорізької області та Херсонської областей, де мешкає багато представників цієї етнічної спільноти.

Незважаючи на труднощі моніторингу ситуації на окупованій території, вже можна обґрунтовано стверджувати, що переслідування кримських татар мають системний та послідовний характер.

В окупованому Криму, де у суперечності з міжнародним гуманітарним правом Росія поширила своє законодавство, з посилення репресивних можливостей після 24 лютого тиск на кримськотатарську громаду ще більше посилився.

Саме в цьому напрямі особливо необхідна підтримка міжнародного співтовариства, оскільки йдеться про дії, спрямовані на примусову асиміляцію та характер культурного геноциду.

Роми

Більшість українських ромів мешкає в регіонах, віддалених від зони бойових дій. Проте значні громади мешкали до початку повномасштабної російської агресії, насамперед у Донецькій, Харківській та Запорізькій областях.

У перші дні повномасштабних бойових дій фіксувалися скарги на перешкоду в евакуації, з якими стикалися роми у різних регіонах, а також надання гуманітарної допомоги переселенцям. Зустрічалися також ганебні випадки самосуду над ймовірними мародерами з боку, ймовірно, представників територіальної оборони, в яких наголошувалося на реальній або уявній приналежності до ромської громади гіпотетичних правопорушників.

Хоча всі ці явища не мають системного характеру, безумовно, слід приділити особливу увагу недискримінаційному характеру надання допомоги, і врахувати потребу, зокрема, громадян без повного набору документів, що засвідчують особу.

ВПО

Головним викликом за умов повномасштабної російської агресії, очевидно, є масштаб явища. Однак, як держава, так і громадянське суспільство за попередні вісім років напрацювали певні навички з надання адекватної допомоги переселенцям, і виявилися в змозі масштабувати цей досвід у нових умовах.

Зрозуміло, не всі гуманітарні потреби задоволені, і саме в цьому напрямі необхідно працювати міжнародній спільноті у тісній співпраці з українським громадянським суспільством. Наголосимо, що саме українські профільні неурядові організатори, згідно з незалежним аналізом, найбільш ефективно надають гуманітарну допомогу ВПО, а не бюрократичні міжнародні гуманітарні організації. У довгостроковій перспективі, якщо бойові дії продовжаться (або в них буде пауза, тоді як деякі території продовжать перебувати в тимчасовій окупації), першочергового значення набуде питання забезпечення ВПО житлом.

ЛГБТ

Питання гендерної рівності гостро постало в ситуації масштабної російської агресії, і, видається, саме зараз (зокрема, у зв’язку з перспективою набуття кандидатського статусу в ЄС) виникають обставини, що сприяють адвокатуванню низки конкретних питань, які, перш за все, стосуються зрівнювання у правах партнерів в одностатевих парах. У контексті масштабних бойових дій особливо нетерпимою виглядає ситуація, за якої у гетеросексуальному шлюбі партнер(-ка) має певні правові гарантії та можливості (від права спадщини до доступу до медичних установ до постраждалого партнера, аж до прийняття життєво важливих рішень медичного характеру), а партнер в одностатевій парі жодних подібних прав не має. Введення в юридичну площину, зокрема, у тому чи іншому вигляді можливості одностатевого партнерства стає пріоритетним завданням для адвокації, зокрема на міжнародному рівні.

Джерело

Поділись публікацією
Залишити коментарій