В Україні зростає поширеність ВІЛ серед ключових груп: експерти говорять про кризу сервісів
Поширеність ВІЛ серед ключових груп населення в Україні зростає. Зокрема, серед чоловіків, які мають сексуальні стосунки з чоловіками (ЧСЧ), цей показник збільшився з 3,8% у 2021 році до 6,9% у 2024-му — майже вдвічі. На цьому наголошує Святослав Шеремет, аналізуючи актуальну ситуацію у сфері профілактики ВІЛ.
За його словами, така динаміка свідчить не лише про епідеміологічні виклики, а й про серйозні недоліки у самій архітектурі сервісів для ЧСЧ. Вони залишаються недостатньо гнучкими, не відповідають реальним потребам людей і втратили низькопороговість, що особливо критично в умовах повномасштабної війни.
Донорська залежність і слабкість системи
В Україні профілактика ВІЛ серед ЧСЧ здебільшого забезпечується неурядовими організаціями. Вони працюють за кошти, які Центр громадського здоров’я отримує від The Global Fund, а не з державного бюджету.
Як зазначає Шеремет, у регіонах дедалі частіше виникає ситуація, коли звичні послуги просто зникають. Організації, які раніше забезпечували сталі сервіси, тепер змушені працювати в умовах ринку, але без належного фінансування. Державні тарифи залишаються неконкурентними, що унеможливлює належну оплату праці соціальних працівників.
Водночас навіть ті організації, які намагаються утриматися на плаву, не завжди мають доступ до цільових груп. А ключовий принцип ефективної роботи — «рівний — рівному» — у таких умовах порушується.
Нові бар’єри для вразливих груп
Ситуацію ускладнює і те, що поведінка деяких ключових груп фактично криміналізована — зокрема людей, які надають сексуальні послуги, та тих, хто вживає ін’єкційні наркотики.
Додаткові труднощі створює нова система верифікації отримання послуг, яка передбачає використання мобільного телефону. На думку Шеремета, проблема не у самій верифікації, а в її способі. Необхідність надання номера телефону створює ризики для конфіденційності, що може відлякувати людей від звернення по допомогу.
Крім того, у багатьох людей відсутній стабільний доступ до телефону: один пристрій може використовуватися кількома особами, перебувати в ломбарді або бути відсутнім узагалі. У деяких місцях також нестабільний мобільний зв’язок, через що верифікаційні коди не надходять вчасно.
Діалог між державою та громадським сектором
Ці проблеми стали предметом обговорення під час великої наради між представниками Центру громадського здоров’я МОЗ України та близько 150 представниками неурядових організацій.
Учасники зустрічі відкрито говорили про ситуацію «з поля», ділилися досвідом роботи з клієнтами та обговорювали розбіжності у підходах. Водночас, як підкреслює Шеремет, держава і громадський сектор мають спільну мету — покращення громадського здоров’я.
Шанс змінити підхід
У Національний ЛГБТІ-консорціум вважають, що нинішній етап підготовки національного запиту до Глобального фонду на 2027–2029 роки є «вікном можливостей» для змін.
Йдеться про необхідність перегляду всієї системи ВІЛ-сервісів:
- повернення до низькопорогових підходів,
- гарантування конфіденційності,
- пріоритет розвитку сервісів, які надаються самими спільнотами.
Святослав Шеремет наголошує, що без таких змін ситуація може погіршуватися й надалі. Водночас узгоджені дії держави та громадських організацій здатні зробити систему більш ефективною і такою, що відповідає реальним потребам людей.
