Мовчання заради безпеки: чому ЛГБТК+ люди в Україні приховують свою ідентичність на роботі
Щоб зробити квір-людей більш видимими на українському ринку праці, громадські організації «ХЖО «Сфера», «ХарківПрайд» та «КиївПрайд» запустили інформаційну кампанію «Гра у хованки». Її мета — привернути увагу до того, що навіть попри поступову зміну ставлення суспільства, багато ЛГБТК+ людей змушені приховувати свою сексуальну орієнтацію чи гендерну ідентичність на роботі.
За результатами опитування Київського міжнародного інституту соціології, у 2024 році 70,4% українців вважають, що ЛГБТК+ люди мають мати ті самі права, що й решта громадян. Це трохи більше, ніж роком раніше. Проте зростання рівня толерантності ще не означає відсутності дискримінації — представники спільноти й надалі стикаються з упередженням і ворожим ставленням.
Дискримінація на роботі: невидима, але реальна
Дослідження, проведене організаціями «Сфера» та «КиївПрайд», показало, що лише 30% опитаних не приховують свою сексуальну орієнтацію чи гендерну ідентичність від керівництва. Водночас 57% респондентів повідомили, що зазнавали дискримінації за ознакою СОГІ — як на робочому місці, так і під час пошуку роботи.
Один із учасників опитування, трансгендерний чоловік, розповів, що роботодавці змінили своє ставлення до нього після того, як побачили паспорт із “неоновленими” документами. Йому заявили, що “колектив цього не зрозуміє” і що його професія “не для таких, як він”. Подібні ситуації траплялися неодноразово, супроводжуючись трансфобними питаннями, які не мали нічого спільного з професійними навичками.
Інші учасниці та учасники дослідження розповідали про психологічний тиск, булінг та погрози після камінг-ауту. Причини таких проявів — не лише особисті упередження, а й низький рівень обізнаності суспільства та стійкі стереотипи, що формуються десятиліттями.
Як медіа впливають на сприйняття
Медіа відіграють ключову роль у тому, як суспільство бачить ЛГБТК+ людей. Попри те, що за останні роки в українських ЗМІ побільшало матеріалів про спільноту, їх часто супроводжують стереотипні образи — наприклад, фото з яскравих карнавальних прайдів, тоді як українські марші рівності мають правозахисний характер.
Крім того, журналісти часто виносять у заголовок ідентичність людини — “гей”, “лесбійка”, “трансгендерна жінка” — навіть якщо це не має значення для теми. Такі підходи підкріплюють уявлення, що сексуальна орієнтація чи гендерна ідентичність визначає людину повністю, а не є лише частиною її особистості.
Натомість, коли медіа показують ЛГБТК+ людей як успішних професіоналів, митців, науковиць або активісток, це допомагає зруйнувати упередження та формує більш інклюзивне суспільство.
Кампанія “Гра у хованки”: голоси, які мають бути почуті
До Міжнародного дня камінг-ауту 11 жовтня активіст(к)и презентували кампанію «Гра у хованки», яка об’єднала результати дослідження, відеоісторії та серію освітніх роликів. До однієї з них долучилася журналістка та телеведуча Яна Брензей.
Кампанія нагадує: страх бути собою — це наслідок системної дискримінації, а не особистий вибір. Її учасни(ці) закликають створювати робоче середовище, у якому кожна людина почуватиметься у безпеці — незалежно від своєї сексуальної орієнтації чи гендерної ідентичності.
Детальніше про ініціативу можна дізнатися на сторінці «ХЖО «Сфера» в .
