Віра Гедройц: хірургиня, новаторка та одна з перших відомих лесбійок на українських теренах
Віра Гнатівна Гедройц — постать, яка поєднала в собі медичний геній, особисту сміливість і складну, часто трагічну долю. Вона увійшла в історію як перша хірургиня в Російській імперії, одна з перших у світі жінок-професорок хірургії та перша людина, яка виконала порожнинну операцію безпосередньо на полі бою. Водночас її життя дає підстави вважати її ймовірно першою публічно відомою лесбійкою на території сучасної України.
Віра Гедройц народилася в Києві. Попри те, що її професійна діяльність проходила в Російській імперії та згодом у СРСР, за походженням і місцем народження її вважають українкою.
Її історію розповідає КиївПрайд.
Бунтарське дитинство та шлях до медицини
У середині ХІХ століття діда Віри звинуватили в участі в заколоті проти царського престолу. Ці бунтарські настрої проявилися і в самої Віри: у 13 років її відрахували з гімназії за сатиричні епіграми. Після цього батько влаштував доньку на навчання до місцевого фельдшера.
На той час жінки в Російській імперії не мали права на повноцінну освіту. Щоб обійти цю заборону, Віра уклала фіктивний шлюб із поручиком Миколою Бєлозьоровим. Вони не жили разом, однак нове прізвище дало їй змогу оформити документи та виїхати за кордон для навчання.
Гендерна неконформність і особисті риси
Зі спогадів сучасників постає образ жінки, яка свідомо порушувала гендерні норми свого часу. Подруга Віри, вірменська художниця Ірина Авдієва, згадувала її як високу, кремезну, прямолінійну та сміливу людину з норовливим характером. Гедройц носила чоловічий одяг, коротко стриглася, мала низький голос, багато курила й часто говорила про себе в чоловічому роді: «я пішов», «я оперував».
Серед її захоплень були більярд, стрільба, полювання, верхова їзда. Водночас вона грала на скрипці та писала ліричні вірші.
Оксфордська професорка Катріона Келлі у своїх дослідженнях припускає можливу транссексуальність Віри Гедройц, посилаючись на її власні слова: «Я вирішила стати своїм братом після його смерті».
Кохання і трагедія
Під час навчання у Швейцарії Віра Гедройц закохалася в жінку на ім’я Рікі Гюді. Проте смерть сестри Віри та тяжка хвороба її матері змусили повернутися до імперії. Попередньо вони домовилися, що Рікі згодом приїде до неї.
Однак після смерті матері Рікі змушена була взяти на себе опіку над молодшими братом і сестрою. У листі до Віри вона написала, що не може залишити дітей, попри бажання бути разом. Ця звістка стала для Гедройц сильним ударом.
Під час чергування в лікарні Віра здійснила спробу самогубства, вистріливши собі в серце. Її врятували колеги, які випадково почули постріл.
Медична революція на війні
Британський письменник Джон Беннет, дослідник її біографії, називав Віру Гедройц унікальною хірургинею. Саме вона першою в історії медицини почала виконувати порожнинні операції безпосередньо на театрі бойових дій, у той час як у Європі поранених у живіт часто залишали без допомоги.
Гедройц двічі добровільно вирушала на фронт — під час Російсько-японської війни та Першої світової. На війні вона швидко стала корпусною хірургинею, що відповідало званню підполковниці.
Київський період і репресії
Під час Першої світової війни Віру Гедройц було поранено. Наприкінці 1918 року вона повернулася на реабілітацію до Києва, оскільки в Петербурзі вже перебували більшовики. У Києві вона зблизилася з графинею Марією Нірод, з якою згодом зав’язала стосунки. За свідченнями знайомих, вони жили як подружжя.
Жінки переховувалися в Києво-Печерській лаврі, а згодом оселилися в місті. Попри відверту неприязнь чиновників і постійні перешкоди, Гедройц зуміла розширити невелику лікарню, оснастити її сучасним обладнанням і перетворити на багатопрофільний хірургічний центр.
У 1930 році, на тлі сталінських репресій, Віру Гедройц звільнили з роботи без права на пенсію. Вона придбала будинок під Києвом і займалася приватною медичною практикою.
Останні роки
У березні 1932 року, після дворічної боротьби з онкологічним захворюванням, Віра Гнатівна Гедройц померла.
Її життя стало прикладом поєднання професійної відваги, особистої свободи та спротиву системі — і важливою частиною як української історії медицини, так і ЛГБТК+ історії.
