Організація Transgender Europe (TGEU) оприлюднила — щорічний рейтинг, який оцінює рівень правового захисту трансгендерних і небінарних людей у країнах Європи та Центральної Азії. Цього року перше місце посіла Ісландія, яка набрала 30 із 32 можливих балів.
Дослідження охоплює 54 країни та аналізує ситуацію за кількома напрямками: юридичне визнання гендеру, антидискримінаційне законодавство, доступ до медицини, сімейні права, захист від злочинів ненависті та умови для шукачів притулку.
Ісландія — беззаперечний лідер
Ісландія утримує перше місце вже третій рік поспіль. Країна отримала максимальні оцінки майже в усіх категоріях, втративши лише по одному балу у сферах, пов’язаних із політикою щодо шукачів притулку та протидією мові ненависті.
На другому місці опинилася Мальта з 28 балами, а третю позицію посіла Іспанія — 27,18 бала.
Також до п’ятірки лідерів увійшли Бельгія та Норвегія. Водночас лише чотири країни — Ісландія, Мальта, Німеччина та Австрія — повністю відповідають критеріям щодо правового визнання небінарних людей.
У TGEU наголошують: попри окремі позитивні зміни, більшість реформ у Європі сталися не через політичну волю урядів, а завдяки багаторічній роботі активістів та рішенням судів.
Україна: прогрес є лише частково
Україна у рейтингу 2026 року виконала 8 із 32 індикаторів.
Найкращі показники країна має у сфері юридичного визнання гендеру — тут Україна отримала 7 із 14 можливих балів. Зокрема, у країні існує процедура юридичної зміни гендерного маркера та імені, а також відсутні вимоги щодо обов’язкової стерилізації, хірургічного втручання чи розлучення для трансгендерних людей.
Водночас у кількох ключових категоріях Україна не отримала жодного бала:
- притулок та захист шукачів притулку;
- законодавство щодо злочинів ненависті та мови ворожнечі;
- охорона здоров’я;
- сімейні права.
Єдиний бал у категорії «Недискримінація» Україна отримала лише за наявність певного захисту у сфері працевлаштування. Водночас у сферах освіти, житла, товарів і послуг або державної політики рівності оцінка залишилася нульовою.
Сімейні права залишаються найслабшим місцем
Окрему увагу дослідники звертають на повну відсутність правового визнання одностатевих партнерств в Україні. У категорії Family країна має 0 із 2 балів.
Це означає, що ЛГБТК+ пари в Україні досі не мають юридичних гарантій щодо спадкування, спільного майна, ухвалення медичних рішень або батьківських прав.
На тлі війни ця проблема стала ще помітнішою через велику кількість ЛГБТК+ військових та їхніх партнерів, які юридично залишаються «невидимими» для держави.
Європа стає дедалі більш поляризованою
Згідно зі звітом, лише 38 із 54 країн регіону мають доступні процедури юридичного визнання гендеру для трансгендерних людей. Це на одну країну менше, ніж торік.
Водночас уже п’ять держав повністю забороняють юридичне визнання гендеру.
На останньому місці рейтингу вкотре опинилася Росія — вона не виконала жодного з 32 індикаторів. Серед країн із найгіршими показниками також — Таджикистан, Туркменістан, Узбекистан, Азербайджан та Грузія.
Правозахисники застерігають: попри окремі успіхи, в Європі посилюється політичний тиск на трансгендерних людей. У низці країн дедалі частіше з’являються спроби обмежити вже наявні права під приводом дискусій про «біологічну стать» або «традиційні цінності».
Водночас приклади Ісландії, Іспанії чи Мальти демонструють, що системна державна політика та політична воля здатні суттєво покращувати рівень захисту прав людини.
