Заборона «пропаганди ЛГБТ+» у Казахстані: чи призведе закон до зростання агресії та дискримінації?
У листопаді 2025 року нижня палата парламенту Казахстану (Мажиліс) одноголосно ухвалила поправки до законодавства, які забороняють “пропаганду нетрадиційної сексуальної орієнтації” в публічному просторі, ЗМІ, інтернеті та освітніх закладах. Цей крок, ініційований на основі петиції з понад 300 звернень громадян, викликав гостру дискусію серед правозахисників та міжнародних організацій. Законопроект, подібний до аналогічних норм у Росії (з 2013 року), Угорщині (2021) та Грузії (2024), передбачає маркування контенту знаком “18+”, штрафи за порушення та до 10 днів арешту за повторні правопорушення. Тепер документ очікує затвердження в Сенаті та підпису президента Касим-Жомарта Токаєва, який неодноразово наголошував на необхідності захисту “традиційних цінностей”.
Позиція Мінкультури: “Ніякого зростання агресії не очікуємо”
Віце-міністр культури та інформації Євгеній Кочетов, коментуючи законопроект на брифінгу в Сенаті 2 грудня 2025 року, запевнив, що міністерство не має підстав вважати, ніби ці обмеження призведуть до травлі чи дискримінації ЛГБТ-спільноти. “Закон не забороняє існування ЛГБТ-спільноти, а лише регулює питання пропаганди”, – уточнив він, наголосивши, що казахстанські поправки “набагато м’якші” за європейські аналоги. За словами Кочетова, Мінкультури провело 1,5 роки досліджень, вивчаючи міжнародний досвід, і дійшло висновку, що подібні заходи не провокують хвилю негатива. “У країнах з жорсткішими правилами ми не спостерігаємо зростання агресії, про яку попереджають критики”, – заявив віце-міністр.
Крім того, Кочетов відкинув аргументи про можливий зв’язок між законом і зростанням суїцидів серед підлітків. “У країнах з подібними обмеженнями не зафіксовано збільшення таких випадків, оскільки суїциди залежать від багатьох факторів, а не від одного закону”, – пояснив він, підкресливши, що прийняття норм не матиме прямого впливу на психічне здоров’я молоді. Міністерство акцентувало, що мета – захистити дітей від інформації, яка може зашкодити їхньому здоров’ю та формуванню цінностей, базуючись на 300 зверненнях від казахстанців.
Перевірка фактів: чи справді аналогічні закони не призводять до агресії?
Факти, наведені Кочетовим, частково базуються на внутрішніх дослідженнях Мінкультури, але міжнародні звіти та дані з країн з подібними заборонами свідчать про протилежне. Законодавство проти “пропаганди ЛГБТ+” часто посилює стигму, дискримінацію та насильство, особливо щодо ЛГБТ-юнацтва, яке вже стикається з вищими ризиками психічних проблем.
- Зростання агресії та дискримінації: У Росії після розширення “антипропагандистського” закону в 2022 році ЛГБТ-спільнота зазнала масового стирання з публічного простору: заблоковано тисячі сайтів, арештовано активістів, а онлайн-харассмент зріс на 42% у 2021–2023 роках. У Польщі “зони, вільні від ЛГБТ-ідеології” (оголошені у 2019–2020 роках у третині країни) призвели до 85% ЛГБТ-учнів, які зазнають гомофобного насильства в школах, та зростання злочинів на ґрунті ненависті. У Бразилії, де гомосексуальність легальна, але анти-ЛГБТ-риторика поширена, у 2017 році зафіксовано 387 вбивств ЛГБТ-людей – найвищий показник у світі. Анти-ЛГБТ-закони часто слугують інструментом для авторитаризмів, де вони корелюють з обмеженнями свободи слова та ЗМІ.
- Вплив на суїциди: Дані суперечать заявам Кочетова. У США 71% ЛГБТ-юнацтва повідомило про погіршення психічного здоров’я через анти-ЛГБТ-законодавство, а 45% серйозно розглядали суїцид у 2022 році. Дослідження UCLA Williams Institute показало, що обмеження гендерно-афірмуючого догляду та цензура ЛГБТ-тем у школах підвищують ризики депресії, тривоги та суїцидів серед трансгендерної молоді. У Великій Британії трансгендери вдвічі частіше стають жертвами злочинів, а анти-ЛГБТ-риторика призводить до уникнення медичної допомоги 57% транс-людей через страх дискримінації. Глобально, за даними ILGA-Europe, 2022 рік став найагресивнішим для ЛГБТ за 12 років, з ростом насильства в 54 країнах.
Міжнародні організації, як-от Human Rights Watch, OHCHR та ARTICLE 19, закликали Казахстан відхилити закон, аргументуючи, що він порушує конституційні гарантії рівності, права на освіту, здоров’я та вираження думки, а також зобов’язання за Міжнародним пактом про громадянські та політичні права. У Казахстані, де гомосексуальність декриміналізована з 1998 року, але стигма зберігається, закон може посилити ізоляцію ЛГБТ-спільноти, де вже блокується освітній контент (наприклад, сайт SelfTanu.kz у 2024).
Наслідки для ЛГБТ+ спільноти в Казахстані
Хоча закон позиціонується як захист дітей, критики, включно з активістами Feminita та Казахстанським міжнародним бюро з прав людини, називають його “інституціалізацією ворожості”. Він може призвести до цензури книг, фільмів (з обов’язковою експертизою) та онлайн-контенту, маркування 18+ для будь-якої позитивної згадки ЛГБТ-тем, а також криміналізації активізму. У контексті консервативного суспільства це загрожує не лише ЛГБТ-людям, а й загальним правам на інформацію та освіту.
Казахстан стикається з ризиком ізоляції: ЄС та США вже критикували подібні ініціативи, а закон може ускладнити культурні обміни. Правозахисники закликають до діалогу з громадянським суспільством та фокусу на реальних проблемах, як-от стигма та доступ до психологічної допомоги для ЛГБТ-юнацтва, замість обмежень, що посилюють вразливість.
Цей закон – не ізольований крок, а частина глобального тренду “антиправ” рухів, де ЛГБТ+ права використовуються як інструмент для мобілізації консервативних настроїв. Для ЛГБТ+ спільноти в Казахстані це означає посилення тиску, але також нагадування про необхідність солідарності та міжнародної підтримки для захисту базових прав.
