Томас Калерт став другою людиною в Берліні, яка одужала від ВІЛ. Через одинадцять років після його пересадки стовбурових клітин клініка Charité відкрила центр дослідження методів лікування ВІЛ BeCURE.
Про історію 62-річного Калерта розповідає queer.de.
За даними Charité, у світі наразі відомо про 13 людей, які одужали від ВІЛ. Калерт – один із них. Відповідаючи на запитання про своє самопочуття, він каже, що почувається «дуже добре». Водночас розповідь про пережите досі дається йому нелегко: пригадуючи лікування, він робить паузи й стримує сльози.
ВІЛ у Калерта виявили під час планового обстеження у 2009 році. У 2015-му йому діагностували гострий мієлоїдний лейкоз – різновид раку крові. «Це був просто жахливий момент», – згадує він. Невдовзі стало зрозуміло, що для лікування лейкозу, крім хіміотерапії, потрібна пересадка стовбурових клітин.
14 жовтня 2015 року Калерт отримав клітини здорової донорки, а разом із ними – нову імунну систему. Уже під час першого аналізу крові після трансплантації вірус не виявили. Відтоді в нього не знаходять ані ознак ВІЛ, ані ракових клітин. Саме цей винятковий результат став підставою вважати Калерта людиною, яка одужала від ВІЛ.
Про випадок повідомили науковій спільноті у 2024 році, але тоді ім’я пацієнта не розкривали. Калерт уже 38 років працює в Charité. За його словами, тривалий час ні родина, ні знайомі не знали про діагноз. Він розповідає, що й сам намагався не думати про нього.
Особливості цього випадку зацікавили дослідників. ВІЛ проникає в певні імунні клітини, використовуючи, зокрема, рецептор CCR5. Мутація CCR5-delta-32 може ускладнювати цей процес. Калерт і його донорка мають по одній копії цієї мутації. На відміну від першого «берлінського пацієнта», для Калерта не знайшли донора з двома копіями мутації. Його одужання показало дослідникам, що й за таких умов трансплантація може дати результат. У Charité припускають, що нова імунна система допомогла усунути клітини, у яких зберігався вірус.
Після пересадки Калерт також отримував антиретровірусну терапію. Такі препарати стримують розмноження ВІЛ, але самі по собі не усувають вірусні резервуари, що можуть зберігатися в організмі. Через три роки після трансплантації Калерт вирішив припинити приймання ліків усупереч пораді свого тодішнього лікаря. Відтоді ознак поновлення розмноження вірусу в нього не виявили.
Дослідників цей результат здивував. Сам Калерт пояснює своє тодішнє рішення словами: «Я просто це відчував». Він хотів дізнатися, чи дали результат усі перенесені ним лікувальні процедури. Це його особиста історія, а не приклад для самостійного припинення терапії: без лікування ВІЛ у більшості людей знову починає розмножуватися. Рішення щодо препаратів необхідно ухвалювати разом із лікарем.
Калерт досі підтримує зв’язок із доноркою. Найбільше він прагне, щоб знання, отримані завдяки його випадку, допомогли дослідникам створити лікування і для інших людей, зокрема там, де доступ до сучасної медицини обмежений.
У день одинадцятої річниці трансплантації Калерта Charité відкрила Berlin Center for HIV Cure, або BeCURE. До нього входить дослідницький центр, названий на честь двох берлінських пацієнтів – Брауна й Калерта. У BeCURE поєднуватимуть лабораторні та клінічні дослідження, аналіз даних, соціальні дослідження й участь спільноти людей, які живуть із ВІЛ. Науковці шукатимуть способи вилікувати інфекцію або досягти тривалого контролю над вірусом без щоденного приймання препаратів. Частина цієї роботи може бути корисною і для досліджень інших хронічних вірусних інфекцій, зокрема гепатиту B.
Першого у світі пацієнта, який одужав від ВІЛ, лікували саме в Charité. Як і Калерт, він потребував пересадки стовбурових клітин через рак крові. Проте керівник BeCURE Крістіан Геблер наголошує: цей метод не підходить для широкого застосування. «Ці лікувальні заходи пов’язані з дуже, дуже високим ризиком», – пояснює він. Для людини, яка живе з ВІЛ і може контролювати інфекцію антиретровірусною терапією, такий ризик невиправданий. Усі 13 відомих нині випадків одужання від ВІЛ пов’язані з трансплантацією стовбурових клітин.
Тому напрям роботи нового центру – знайти безпечніший шлях. «Мета має полягати в тому, щоб знайти способи, які можна буде широко застосовувати без цієї пересадки стовбурових клітин», – каже Геблер. Дослідники зосередяться на терапії антитілами, інших імунних підходах, а також нових генних і клітинних технологіях.
У світі з ВІЛ живуть близько 41 мільйона людей. Сучасна терапія дає змогу контролювати інфекцію, але її потрібно продовжувати постійно. Історія Калерта доводить, що одужання можливе, проте водночас показує масштаб завдання перед науковцями: перетворити поодинокий успіх, досягнутий за виняткових медичних обставин, на безпечний і доступний спосіб лікування.