У Флориді через масові скарги на книжки школи обговорюють закриття бібліотек і вилучення всієї художньої літератури
У шкільному окрузі Клей у Флориді обговорюють радикальні способи виконання законів про обмеження книжок. Серед варіантів, які пролунали на засіданні місцевої шкільної ради, — повне закриття бібліотек у старших школах або вилучення з полиць усієї художньої літератури, доки кожну книжку не перевірять окремо.
Чиновники самі назвали ці сценарії «ядерними». Однак розмова свідчить: через безперервний потік скарг адміністрація вже шукає не збалансованого рішення, а найшвидшого способу прибрати книжки.
Обговорення відбулося 16 червня під час робочої зустрічі шкільної ради округу Клей, відео якої опублікували на YouTube.
«Помірного варіанта, схоже, не існує»
Головний академічний директор округу Роджер Дейлі заявив членам ради, що ефективного компромісного підходу вони поки не бачать.
«На столі залишаються своєрідні ядерні варіанти: закрити бібліотеку, забрати всі художні книжки й залишити лише документальну літературу. Для людей, які не стежать за цією ситуацією, це могло б прозвучати шокуюче», — сказав він.
Причиною стала величезна кількість заперечень проти книжок, поданих відповідно до закону HB 1069. Цей документ дозволив будь-якому мешканцю округу оскаржувати видання, що зберігаються у шкільних бібліотеках.
У Клей одна людина подала понад 400 таких скарг. За один навчальний рік із бібліотек вилучили 287 книжок.
Серед них опинилися не лише сучасні тексти, а й визнана класика: «Оповідь служниці» Маргарет Етвуд, «Бойня номер п’ять» Курта Воннеґута та «Колір пурпуровий» Еліс Вокер. Про масштаби вилучень повідомляло місцеве видання News4Jax.
Книжки пропонують спочатку прибрати, а вже потім перевіряти
Показово, що під час дискусії посадовці майже не ставили під сумнів саму доцільність масового вилучення літератури. Головне питання звучало інакше: як зробити це швидше й зменшити навантаження на адміністрацію.
Дейлі запропонував фактично перевернути чинну процедуру. Замість того щоб залишати книжки на полицях до завершення перевірки, він порадив вилучати їх усі одразу, а потім повертати лише ті, що пройшли індивідуальний перегляд.
«Можна було б забрати книжки, а після перевірки повертати їх назад, замість того щоб намагатися шукати голку в купі голок», — пояснив чиновник.
Такий підхід означав би, що презумпція зміщується не на користь доступу до літератури. Книжка вважалася б неприйнятною доти, доки школа не доведе протилежне.
Для учнів це могло б обернутися місяцями або навіть роками без значної частини бібліотечного фонду.
Під заборону можуть потрапляти вже не книжки, а автори
Ще одна пропозиція Дейлі стосувалася повного вилучення творів окремих письменників.
Якщо кілька книжок автора вже заборонили, чиновник запропонував не витрачати час на перевірку решти.
«Якщо в цього автора вже вилучили три, чотири чи п’ять книжок, можливо, варто сказати: у нас було надто багато проблем, щоб шукати одну хорошу книжку цього автора», — заявив він.
Такий підхід небезпечний не лише своєю широтою. Він фактично дозволяє оцінювати твір не за його змістом, віковою доречністю чи освітньою цінністю, а за репутацією автора, сформованою через попередні скарги.
За цією логікою один оскаржений текст може стати приводом прибрати з полиць усю творчість людини.
Розмови про «порнографію» та використання штучного інтелекту
Членкиня шкільної ради Бет Кларк під час засідання поставила питання, чому постачальників книжок не можна судити за нібито «надання порнографії дітям».
«Я не розумію, чому ми не можемо подати до суду за те, що нашим дітям постачають порнографію. Усе так просто», — сказала вона.
Учасники також обговорювали можливість використовувати штучний інтелект для автоматичної перевірки книжок.
Однак подібні системи не здатні надійно оцінювати літературний контекст. Алгоритм може позначити як «небажані» твори, де згадуються насильство, сексуальність, расизм, гендерна ідентичність або дискримінація, навіть якщо книжка засуджує ці явища чи допомагає підліткам їх осмислити.
Особливий ризик виникає для текстів про ЛГБТК+ людей. У кампаніях за вилучення книжок саме квірні персонажі, одностатеві стосунки та трансгендерний досвід часто помилково подаються як «сексуальний контент» незалежно від того, чи містить видання відверті сцени.
Через це нейтральні історії про дорослішання, родину або перше кохання можуть потрапляти під заборону лише тому, що їхні герої не є гетеросексуальними або цисгендерними.
Бібліотеки можуть замінити комп’ютерними класами та магазинами
Якщо шкільні бібліотеки повністю закриють, Дейлі запропонував переобладнати приміщення на дослідницькі центри, комп’ютерні лабораторії або шкільні магазини.
Він послався на низький рівень видачі книжок у старшій школі й заявив, що підлітки переважно споживають інформацію в цифровому форматі.
Проте кількість узятих додому книжок не показує всієї роботи бібліотеки. Учні можуть читати на місці, користуватися довідковими матеріалами, отримувати допомогу з пошуком джерел або просто мати безпечний простір для навчання.
Бібліотека — це також доступ до інформації для дітей, у яких удома немає великої книжкової колекції, стабільного інтернету чи можливості купувати літературу.
Закриття таких просторів найсильніше вдарить саме по тих учнях, які мають найменше альтернатив.
Дослідження пов’язують шкільні бібліотеки з кращими результатами
У 2024 році Центр американського прогресу проаналізував понад 60 досліджень, проведених упродовж п’яти десятиліть.
Огляд показав, що добре забезпечені шкільні бібліотеки з кваліфікованими бібліотекарями пов’язані з вищими навчальними результатами.
Найбільшу користь отримують учні з малозабезпечених родин, діти з інвалідністю та представники расових і етнічних меншин.
Це робить пропозицію закрити бібліотеки особливо суперечливою. Формально вона має спростити виконання закону, але фактично може поглибити освітню нерівність.
Замість точкового аналізу окремих скарг усі учні втратять доступ до літератури — незалежно від потреб, віку чи позиції їхніх батьків.
Закон залишається чинним попри рішення суду
Частину закону HB 1069 федеральний суддя визнав неконституційною у 2025 році. Однак це рішення оскаржують, тому закон продовжує діяти, поки справа проходить наступні судові інстанції.
Отже, школи залишаються під постійним тиском. Вони мають реагувати на численні скарги, переглядати книжки та ризикують зіткнутися з юридичними наслідками, якщо хтось визнає матеріал неприйнятним.
На практиці це стимулює самоцензуру. Адміністрації можуть прибирати книжки «про всяк випадок», щоб уникнути конфліктів, навіть коли немає переконливих підстав для заборони.
Від захисту дітей — до зникнення цілих історій
Прихильники книжкових обмежень часто говорять про необхідність захищати неповнолітніх. Але між розумним добором літератури за віком і масовим вилученням художніх творів є принципова різниця.
Коли одна людина може подати сотні скарг, а школи через це розглядають закриття бібліотек, система перестає враховувати інтереси більшості учнів і батьків.
Особливо часто під удар потрапляють книжки про расизм, сексуальне насильство, гендер, ЛГБТК+ досвід та інші складні суспільні теми. Саме ці тексти нерідко допомагають підліткам зрозуміти себе, побачити досвід інших людей і знайти слова для розмови про те, що відбувається в їхньому житті.
Для квірних учнів така книжка може бути першим підтвердженням, що вони не самотні й що їхнє життя також варте місця в літературі.
Вилучення цих історій не усуває ЛГБТК+ людей зі шкіл. Воно лише робить їх менш видимими та залишає молодь без надійної інформації.
«Ядерний варіант» матиме цілком реальні наслідки
Дискусія в окрузі Клей показує, як закони про заборону книжок можуть змінити сам принцип роботи шкільної бібліотеки.
Замість простору для читання, дослідження та знайомства з різними поглядами бібліотека ризикує перетворитися на порожню кімнату, де будь-яка історія спочатку вважається підозрілою.
Найрадикальніші пропозиції ще не стали остаточним рішенням. Але сам факт, що закриття бібліотек і вилучення всієї художньої літератури серйозно розглядають як адміністративно зручний вихід, свідчить про масштаб проблеми.
Питання вже не лише в тому, які саме книжки залишаться на полицях. Воно значно ширше: чи матимуть учні право читати складні історії, зустрічати в літературі людей, не схожих на них, і самостійно вчитися мислити.
