Ніч, яка змінила все: про походження прайдів
У червні 2023 року виповнюється 54 роки з дня початку Стоунволльських заворушень — серії акцій протесту, що стали каталізатором руху за громадянські права сексуальних меншин у Сполучених Штатах. На честь старту Pride Month, vogue.ua розповідає, що варто знати про події, що вважають днем зародження сучасного руху за права ЛГБТК+ спільноти.
Прайд — акція, що демонструє наявність у суспільстві сексуальних меншин, підтримує толерантне ставлення до них і бореться за громадянське рівноправ’я для всіх незалежно від орієнтації чи ґендерної ідентичності. Прайд сам собою — визнання боротьби, з якою стикнулися члени спільноти, і проблем, з якими вони продовжують мати справу донині. Попри дедалі ґрунтовнішу обізнаність суспільства в цих питаннях, дискримінація не припиняється. Тому паради й марші за права сексуальних меншин демонструють здатність долати душевний біль, боротися і прагнути жити без страху.
Сьогодні прайди відомі не тільки гаслами на захист ЛГБТ-спільноти, а і яскравими кольорами та сміливим убранням. Однак, перш ніж виник такий настрій і такі тенденції, минуло багато років і сталося чимало трагічних подій.
У ніч з 27 на 28 червня 1969 року поліція влаштувала облаву в Stonewall Inn, гей-барі в районі Гринвіч-Віллиджа в Нью-Йорку. На відміну від багатьох попередніх рейдів, які сталися в установі на Кристофер-стріт, цей спонукав відвідувачів бару на боротьбу у відповідь. Опір поліційному свавіллю, що ввійшов в історію як Стоунволльські бунти, вважається іскрою, яка запалила сучасний рух за права ЛГБТ.
Історик Девід Картер одного разу сказав, що ці бунти “були для гей-руху тим, чим падіння Бастилії стало для початку Великої французької революції”. Гнів і розчарування накопичувалися впродовж десятиліть, адже члени спільноти постійно страждали від системної ненависті й пригнічення: їх шантажували, судили, запроторювали до в’язниці, вбивали і піддавали лоботомії за те, що називали “сексуальним збоченням” і “психічним розладом”.
Сутичка в Stonewall Inn переросла в багатоденні масові протести й заворушення. Упродовж кількох тижнів організувалися групи активістів. За пів року в Нью-Йорку сформували дві правозахисні організації, заснували три газети для підтримки прав сексуальних меншин. А рік по тому, у річницю рейду, відбувся перший марш на честь тих, хто влаштував заворушення. Так, 1970 року зародився День визволення Кристофер-стріт — The Christopher Street Liberation Day (CSLD). Люди стікалися з усього міста, марш прямував від Гринвіч-Віллиджа до Центрального парку. 2010 року його учасник опублікував у The Village Voice розповідь-спогад, де підкреслив, що того дня “не було ані хлопців у плавках, ані музики”. Натомість учасники маршу йшли вперед і скандували: “Say it clear, say it loud. Gay is good, gay is proud”.
акі самі марші 1970 року відбулися в Лос-Анджелесі, Чикаго й Сан-Франциско. До того ж Лос-Анджелес був єдиним містом, де захід санкціонувала влада як справжній парад. Разом із цим статусом організатори заходів дістали дозвіл закрити вулиці на маршруті. А вже 1974-го, всього чотири роки по тому, парад у Лос-Анджелесі додав фестивальний складник.
За даними The Washington Post, марш почали називати “прайдом” приблизно в середині 1970-х, назва походить від абревіатури організації із захисту прав геїв Personal Rights in Defense and Education (PRIDE). Відтоді розмах святкувань тільки підсилювався, навіть якщо антидискримінаційне законодавство не поспішало їх підтримувати.
Наприкінці 1970-х з’явився і перший веселковий прапор — символ ЛГБТ-спільноти. Спершу таким символом був рожевий трикутник, але оскільки його застосовували в нацистській Німеччині для позначення “сексуальних збоченців”, багато хто сприймав його зі змішаними почуттями. Художник Гілберт Бейкер створив перший веселковий прапор для маршу в Сан-Франциско. Перша його версія мала вісім смуг, і це означало, що кожна з них представляє один з аспектів ідентичності квірів: яскраво-рожевий для сексу, червоний для життя, помаранчевий для зцілення, жовтий для сонячного світла, зелений для природи, бірюзовий для мистецтва, індиго для гармонії й фіолетовий для духу. Сьогодні веселкові прапори — найпоширеніший атрибут прайдів, а крім того, учасники часто носять яскравий одяг, що поєднує якомога більше різних кольорів.
У Європі прайди почали проводити дещо пізніше: перша демонстрація в Лондоні відбулася 1970 року, в Парижі — 1971 року, в Берліні — 1979-го. З року в рік розширювалася географія маршів і росли їхні масштаби Так, 2015 року прайд у Нью-Йорку зібрав близько 1,6 мільйона людей. У 2016-му CBS News повідомили, що до учасників маршу приєдналися близько 2 мільйонів глядачів. А цього року організатори очікують, що понад 3 мільйони осіб візьмуть участь у заходах World Pride в Нью-Йорку. І хоча з часів першого маршу зовнішній вигляд і масштаби прайду змінилися, його головна мета залишається незмінною — захист прав ЛГБТ-спільноти.
