Історія Юрія з Луганська, який знайшов прихисток в Харкові. Альянс.Глобал
Життєвий шлях Юрія — це історія про незламність людського духу перед обличчям постійних випробувань.
Народжений у Луганську 51 рік тому, він не пам’ятає своїх батьків. Перші спогади Юрія пов’язані з дитячим будинком імені Надії Крупської.
“Дядько Василь часто брав мене покататися на коні, коли їздив за продуктами для закладу. Ці поїздки — найтепліші спогади з дитинства,” — згадує Юрій з усмішкою.
Але були й темні моменти: “Одна няня називала мене ‘чортів циган’, нерідко била мене по п’ятах пластиковою лялькою за будь-яку дитячу провину.”
Юність принесла нові виклики.
“У юному віці мені почали подобатись мої однокласники”.
“Я не розумів чому в мене така прихильність до хлопців. Ці переживання я тримав у собі, через можливий булінг зі сторони однолітків,” — зізнається Юрій.
Після школи хлопець вступив до медичного училища, але навчання не вдавалося. Покинувши його на другому курсі, він у 1990 році влаштувався на машинобудівний завод.
“Я пропрацював на цьому заводі 24 роки оператором верстатного станку,” — розповідає він.
Доля готувала нові повороти. У 2020 році Юрій переїхав до Лисичанська, де працював табельником. А вже у 2022 році війна змусила його шукати прихистку в Харкові.
Тут почалася найтемніша смуга його життя.
“Я влаштувався на ринок Барабашово реалізатором гарячих страв. Зарплата була дуже мала, робота важка, особливо в холодні періоди року,” — згадує Юрій.
Він ледве зводив кінці з кінцями, часто змінюючи орендовані кімнати на дешевші.
Врешті-решт, холодного листопада 2023 року, Юрій опинився на вулиці. “Я був змушений жити під відкритим небом. Єдиний плюс роботи на ринку — я міг поїсти безкоштовно.
“Я боявся, що не переживу цю зиму,” — ділиться він болючими спогадами.
Але навіть у найтемнішу ніч знайшовся промінь світла. “На ринку в мене був постійний клієнт — продавець Пін. Він подарував мені спальник. Це був найкращий подарунок того часу,” — згадує Юрій з вдячністю.
Доля знову втрутилася, цього разу на краще. Випадкова зустріч з добрим незнайомцем привела Юрія до дверей АЛЬЯНС.ГЛОБАЛ у Харкові.
“Я зустрівся з Василем в офісі АЛЬЯНС.ГЛОБАЛ. Він розказав про послуги організації, дав сертифікати на придбання їжі та предметів гігієни, а головне — направив мене до адміністратора шелтеру,” — розповідає Юрій.
У шелтері Юрій знайшов не тільки дах над головою, а підтримку та розуміння.
“Це дивовижне місце, затишне, люди привітні і добродушні. Мене нагодували, дали чисту постіль, рушники. Тепер у мене є дім,” — ділиться він, і його очі сяють.
Сьогодні Юрій знову дивиться в майбутнє з надією. Він відвідує заходи в шелтері та ком’юніті-центрі, отримує необхідну допомогу.
“Дякую АЛЬЯНС.ГЛОБАЛ, UNAIDS, Василю, Миколі, всім, хто допомагає мені та іншим людям. Завдяки вам я знову можу планувати своє майбутнє,” — говорить Юрій.
Юрій зараз живе в прихистку АЛЬЯНС.ГЛОБАЛ у Харкові. Він відвідує групи підтримки, вчиться новим навичкам, планує майбутнє. Але головне – він більше не самотній. Ми в АЛЬЯНС.ГЛОБАЛ постійно збираємо такі історії від наших гостей, але публікуємо лише деякі з них. Якщо ти також належиш до ЛГБТІК+ людей, і тобі потрібна підтримка – шукай її тут: