Елена Лінарі про права ЛГБТ в Італії: «Ситуація не покращується, і це через наш уряд»
Єлена Лінарі, віцекапітана жіночої збірної Італії з футболу, різко розкритикувала уряд Джорджії Мелоні за відкат у правах ЛГБТК+ людей в Італії. «Вони знову просувають “традиційну сім’ю” як єдину норму», — каже Лінарі, підкреслюючи, що любов, повага й свобода мають бути доступні для всіх.
ЛГБТ-видимість на фоні спортивного тріумфу
Жіноча збірна Італії з футболу нещодавно прибула до Квіриналу, де її привітав президент Серджо Маттарелла. Команда на чолі з тренером Андреа Сончіном майже дісталася фіналу Євро, вражаючи грою проти чинних чемпіонок — збірної Англії. Після драматичної поразки з рахунком 1:2 (після пенальті на 118-й хвилині), гравчині залишили поле з гордістю та сльозами.
Однією з найяскравіших постатей турніру стала 31-річна захисниця «Роми» Єлена Лінарі — вона відкрито лесбійка, яка ще у 2019 році зробила камінг-аут в ефірі телешоу Dribbling. Цього разу вона грала, одягнувши капітанську пов’язку з райдужним прапором.
«Шість років потому — майже нічого не змінилося»
У розмові з La Repubblica Єлена зізналась: на півфіналі в Швейцарії на трибунах була не лише її мама та подруги, а й партнерка. Та навіть через шість років після камінг-ауту вона не бачить позитивних зрушень у ставленні до ЛГБТК+ спільноти в Італії:
«Ні, на жаль, ситуація не покращується — і це через уряд, який ми маємо. Мені прикро. Вони знову нав’язують “традиційну сім’ю”, хоча є деякі винятки, як мер Риму Гуальтьєрі чи нова мерка Генуї Саліс, яка нещодавно одружила двох жінок».
Попри певний прогрес у світі, зокрема щодо видимості ЛГБТ-людей у спорті, щоденні загрози нікуди не зникають:
«Треба памʼятати, скільки нападів трапляється лише тому, що дві жінки тримаються за руки на вулиці або двоє чоловіків цілуються. Це абсурд — що в 2025 році ми досі змушені про це говорити».
«Дівчата теж мають право грати у футбол»
В Італії жіночий футбол отримав професійний статус лише кілька років тому. Лінарі зазначає: поки що цей спорт не має такої підтримки, як у багатьох інших країнах. Навіть спортивна преса часто ігнорує матчі жінок. Хоча 4 мільйони глядачів на Rai1 під час півфіналу — це серйозний сигнал про інтерес аудиторії.
Єлена звертається до батьків:
«Не будьте скептичними. Якщо ваша донька хоче грати у футбол — дайте їй таку можливість. Її мрія — це і наша мрія».
До речі, між матчами Євро вона встигла захистити диплом із моторики — просто зі спортзалу, у тренувальному костюмі, з темою: “Футбол, когнітивні здібності і дуель 1 на 1”.
Найінклюзивніший Євро в історії
Євро у Швейцарії стало найвидимішим для ЛГБТКІА+ спортсменок в історії — майже 80 гравчинь публічно заявили про свою ідентичність. Багато капітанок носили райдужну пов’язку. У фіналі між Англією та Іспанією за перемогу боротимуться 11 відкритих ЛГБТКІА+ футболісток — п’ятеро з Англії та шестеро з Іспанії.
«Любити й бути коханим — це не привілей, а право»
Слова Лінарі звучать як заклик до суспільства, яке, здавалося б, має рухатись уперед, але натомість топчеться на місці або робить кроки назад:
«Потрібно мати можливість любити й бути коханим, поважати й бути визнаним. Якщо це є — тоді вже неважливо, хто з ким у стосунках. Ми всі повинні бути вільні».
