«Заявити, що ти гей у полоні — це самогубство»: історія захисника «Азовсталі» та ЛГБТІК+ активіста Олександра Деменка
Олександр Деменко, ветеран війни та захисник «Азовсталі», пережив понад 20 місяців у російському полоні. Сьогодні він очолює громадську організацію «ЛГБТІК+військові за рівні права» та активно працює над видимістю і підтримкою ЛГБТІК+ спільноти в Україні.
У ексклюзивному інтерв’ю виданню Факти, Олександр розповів про найважчі моменти полону, своє кохання та важливість видимості ЛГБТІК+ військових. «Заявити в полоні, що ти — гей, — це стати самогубцем», — зазначив він, наголошуючи на небезпеці відкритості у ситуаціях крайнього ризику. Під час ув’язнення його підтримували гумор і віра у повернення додому, до України.
Деменко разом із партнером Артуром стали учасниками благодійного танцювального номера на телешоу «Танці з зірками», метою якого було показати, що ЛГБТІК+ військові, як і гетеросексуальні, захищають країну та є невід’ємною частиною суспільства. «Судячи з коментарів у соцмережах, люди почали менше судити нас, розуміючи, що ми не погані, не хворі, а просто громадяни України, які воюють і працюють разом із іншими», — каже Деменко.
За його словами, на фронті нині близько 700 ЛГБТІК+ військових — геї, лесбійки, бісексуали та трансгендери. Не всі відкрито заявляють про свою ідентичність, але організація підтримує тих, хто наважується на камінг-аут, адже це «сміливий і мужній крок у такі важкі часи».
Ветеран також поділився особистою історією: після повернення з полону він почав відкрито говорити про себе як про квір-особу. «Полегшення, яке я відчув, коли міг бути самим собою, неможливо передати словами», — згадує він. Його партнер Артур зробив йому пропозицію влітку 2025 року, що співпало з обранням Деменка головою організації.
Олександр наголошує на важливості законодавчих змін для ЛГБТІК+ спільноти. «Нещодавно проєкти законів про криміналізацію злочинів на ґрунті ненависті та цивільні партнерства були додані в «дорожню карту» для вступу в Євросоюз. Вони дадуть змогу унеможливити дискримінацію у ЗСУ», — пояснює він, додаючи, що спільноті постійно доводиться демонструвати свою силу та патріотизм.
Попри пережите, Деменко зберігає оптимізм та надію на майбутнє. «Ми мріємо про стабільне життя, економічну безпеку, особисте щастя і, головне, Перемогу. А також щоб наша спільнота була невід’ємною частиною українського суспільства, долаючи стигми та стереотипи про ЛГБТІК+ патріотів», — підсумовує він.
Історія Олександра Деменка — яскравий приклад того, як ЛГБТІК+ військові демонструють мужність, відданість країні та силу спільноти навіть у найскладніших умовах.
