Європейський парламент звернув увагу на прогалини в українському законодавстві щодо захисту від дискримінації та правового визнання пар, які не можуть укласти шлюб.
8 липня 2026 року євродепутати ухвалили резолюцію щодо звіту Європейської комісії про Україну за 2025 рік. У документі оцінюється виконання ключових євроінтеграційних зобов’язань — від верховенства права та реформи державного управління до захисту основоположних прав.
Окремий блок резолюції стосується законопроєктів №13597 про посилення захисту від дискримінації та №9103 про реєстровані партнерства. Обидва документи досі не ухвалені, хоча їхнє просування має важливе значення для виконання Україною зобов’язань у сфері прав людини.
Про основні положення резолюції повідомило Бюро «Ми — є».
Україну похвалили за відданість правам людини під час війни
У Європарламенті позитивно оцінили те, що Україна продовжує працювати над захистом прав людини в умовах повномасштабної російської агресії.
Євродепутати також наголосили на важливості подальшого діалогу з представниками національних меншин і спільнот. Ідеться не лише про формальне виконання законів, а й про участь самих громад у виробленні рішень, які безпосередньо впливають на їхнє життя.
Ці питання включені до ширших дорожніх карт, затверджених українським урядом у межах євроінтеграційного процесу. Вони охоплюють реформу демократичних інституцій, державного управління, верховенство права та захист прав національних спільнот.
Закон про реєстровані партнерства досі не розглянули
Особливу увагу Європарламент звернув на законопроєкт №9103. Він має створити в Україні інститут реєстрованих партнерств, доступний, зокрема, одностатевим парам.
Такий механізм не є тотожним шлюбу. Водночас він міг би надати партнерам базові юридичні права: врегулювати питання спільного майна, спадкування, соціального захисту, представництва інтересів і доступу до інформації про стан здоров’я близької людини.
Для ЛГБТК+ військових і цивільних це особливо актуально в умовах війни. Коли один із партнерів зазнає поранення, зникає безвісти або гине, інша людина часто юридично залишається сторонньою — незалежно від тривалості стосунків і фактичного сімейного життя.
Законопроєкт №9103 зареєстрували ще 2023 року, однак він досі не пройшов повноцінного розгляду в парламенті.
Фактично Європарламент нагадав українській владі: правове визнання партнерств — це не другорядна символічна тема, а питання рівності перед законом і виконання зобов’язань у сфері основоположних прав.
Захист від дискримінації також потребує посилення
Другий документ, на який звернули увагу євродепутати, — законопроєкт №13597. Він має посилити українську систему протидії дискримінації.
Для ЛГБТК+ людей такі зміни важливі через поширені випадки нерівного ставлення у працевлаштуванні, сфері послуг, освіті, медицині та військовому середовищі.
Самої декларативної заборони дискримінації недостатньо, якщо постраждалі не мають зрозумілого механізму захисту, а порушники не несуть реальної відповідальності.
Європейські стандарти передбачають не лише наявність відповідних норм у законодавстві, а й їхню практичну дієвість: доступні процедури оскарження, ефективне розслідування та відновлення порушених прав.
Свобода слова має залишатися захищеною і під час воєнного стану
У резолюції також наголошено на необхідності підтримувати свободу слова й медіаплюралізм.
Європарламент закликав Україну забезпечити належне фінансування суспільного мовлення та ефективно розслідувати випадки переслідування журналістів і представників медіа.
Воєнний стан створює об’єктивні обмеження й безпекові виклики, однак вони не повинні перетворюватися на виправдання для тиску на незалежну журналістику.
Сильні медіа залишаються важливими не лише для контролю за владою. Вони також дають голос різним суспільним групам, зокрема тим, чиї права часто залишаються поза центром політичної уваги.
Україна має оновити законодавство про персональні дані
Ще один напрям, який потребує прискорення, — захист персональних даних.
Євродепутати відзначили важливість ухвалення законопроєктів №6177 та №8153. Вони мають наблизити українські правила до стандартів Європейського Союзу.
Для ЛГБТК+ людей ця сфера також має особливе значення. Інформація про сексуальну орієнтацію, гендерну ідентичність, медичні процедури або зміну документів є чутливими персональними даними.
Їхнє неналежне зберігання чи розголошення може спричинити аутинг, дискримінацію, переслідування або загрозу фізичній безпеці.
Тому гармонізація із законодавством ЄС має означати не лише технічне оновлення правил, а й реальний захист приватності людини.
Реформа соціальних послуг має працювати на місцевому рівні
Європарламент привітав ухвалення Стратегії деінституціалізації та поступ у реформуванні системи соціальних послуг.
Водночас євродепутати закликали якнайшвидше ухвалити законодавство щодо реабілітації людей з інвалідністю та забезпечити практичне впровадження реформ у громадах.
Це принципово важливо, адже навіть добре написані державні стратегії не допомагають людині, якщо на місцевому рівні немає потрібної послуги, фахівців або доступної інфраструктури.
Інклюзивна соціальна політика має враховувати різний досвід людей. Зокрема, ЛГБТК+ люди з інвалідністю можуть одночасно стикатися з кількома формами дискримінації, а тому потребують сервісів, які не ігнорують жодну частину їхньої ідентичності.
Євроінтеграція вимірюється не лише кількістю ухвалених законів
Резолюція Європейського парламенту демонструє: шлях України до Європейського Союзу залежить не тільки від економічних реформ, боротьби з корупцією чи перебудови державних інституцій.
Не менш важливим критерієм є те, наскільки держава здатна захищати гідність конкретної людини.
Чи може одностатева пара юридично оформити свої стосунки? Чи має постраждала від дискримінації людина ефективний спосіб захиститися? Чи зберігають журналісти право працювати без тиску? Чи захищені персональні дані? Чи доступні соціальні послуги поза великими містами?
Саме з таких запитань складається практичний зміст європейської інтеграції.
Україна вже отримала позитивну оцінку за відданість основоположним правам у надзвичайно складних умовах. Наступний крок — перетворити цю відданість на конкретні законодавчі рішення.
Ухвалення законів про реєстровані партнерства та посилення захисту від дискримінації стало б не поступкою окремій спільноті, а підтвердженням того, що рівність перед законом справді поширюється на всіх.
