Узаконення партнерств для одностатевих пар і недискримінація – надважливий іспит для України з толерантності
На відміну від диктаторської росії, де права людини не дотримуються, а ЛГБТ люди переслідуються згідно з законом, Україна показує приклад усій Європі: для нас права людини є основоположними і невід’ємними, і вони мають дотримуватися незалежно від обставин. Сьогодні ми боремся за кожне життя, бо це – найвища цінність. Тому кожна людина має право жити без насильства та дискримінації. І наш обов’язок як держави – підтримувати та захищати права кожної людини незалежно від їхньої сексуальної орієнтації, ґендерної ідентичності або вираження.
Росія воює не лише з Україною, а й з проявами демократії в себе вдома. Здавалося б, має йтися про переслідування опозиційних політиків, громадських активістів, противників війни. І їх дійсно переслідують. Але крім них, під приціл репресій потрапив будь-який вільний прояв людини: на вільне віросповідання (приклад – 10 років росія систематично порушує право українців на вільне сповідування своєї релігії, влаштувавши репресії на окупованих українських територіях починаючи ще з 2014-го). А ще кремль переслідує прояви вільної національної ідентифікації, вільної сексуальної орієнтації тощо. Так “Міжнародний рух ЛГБТ” на думку путіна та його поплічників – екстремістська організація. За звинуваченням у “пропаганді ЛГБТ” вже винесено чимало кримінальних вироків.
Чому російський диктатор боїться цих тем? Бо це насамперед про свободу поглядів. Про культурне розмаїття. Про креативні ідеї. Про вільний погляд на світ. Власне, про все те, що становить загрозу диктатурі, де правильною може бути лише одна думка. І де людина потрібна лише як солдат на загарбницькій війні.
Сьогодні в цих питаннях Україна дуже далеко попереду російської диктатури. Але це не означає, що жодних проблем у нас не існує. Щоб стати повноцінним членом Європейського Союзу, Україна має скласти іспит на толерантність. Позбутися від дискримінації – як в головах людей, так і в текстах законів. Змінити думку суспільства щодо якихось єдиних правильних норм.
Що стосується відповідних законів щодо справедливих та рівних прав людини у контекстах гендерної рівності, фемінізму та боротьби за рівність для ЛГБТ+ – тут в українського парламенту дуже багато роботи. Нещодавно я обговорювала деякі з них з Віктором Пилипенком, бійцем ЗСУ, який відстоює права ЛГБТК+ спільноти. Можливо, ви чули його історію. Це той воїн, якому церква спочатку вручила нагороду за військові заслуги, а потім забрала – бо він іншої орієнтації.
Разом із Віктором ми обговорювали законопроєкт №9103 про інститут реєстрованих партнерств, який усуває цілу низку дискримінаційних норм для ЛГБТК+ союзів. Мова про неможливість приймати рішення за партнера в критичних для життя ситуаціях, неможливість бути опікуном для недієздатного партнера, неможливість спільно володіти майном та успадковувати його, недоступність пільгового кредитування для сімей та багато іншого. Тому всі ці несправедливості час викоренити, замінити їх на цивілізовані європейські норми.
Так, згідно з цим законопроектом цивільні партнери будуть прирівняні до близьких родичів – матимуть майнові та спадкові права, соціальний захист, втім не зможуть усиновлювати дітей чи брати над ними опіку. Цей документ – вимога часу. Відповідна петиція на підтримку законопроекту про реєстровані партнерства вже давно набрала необхідні 25 тис. голосів.
Окрім цього, в контексті прав на вільні прояви людини, хочеться наголосити і на ще одній надважливій законодавчій ініціативі, яка нині знаходиться в парламенті. Це законопроект №5488, що встановлює посилену відповідальність за злочини на ґрунті ненависті за різними ознаками, в тому числі й сексуальної орієнтації і ґендерної ідентичності. Цей документ – не лише наше євроінтеграційне зобовʼязання, а й реальна допомога на шляху захисту вразливих категорій людей від насильства та дискримінації.
Законопроєкт має законодавчо запровадити визначення поняття “нетерпимості” за різними ознаками, зокрема такими як раса, колір шкіри, політичні, релігійні та інші переконання, стать (статева приналежність), вік, інвалідність, етнічне та соціальне походження, громадянство, сімейний та майновий стан, сексуальна орієнтація, гендерна ідентичність, місце проживання, мова або інші ознаки. Відтак, вчинення правопорушення з мотивів нетерпимості за цими ознаками має визначається такою обставиною, яка обтяжує відповідальність. Це дозволить належним чином враховувати мотив нетерпимості на етапі досудового слідства та судового розгляду справ.
Тобто, прийняття законопроєкту №5488 створить новий ефективний механізм для притягнення до відповідальності за дискримінацію і допоможе створити реальне відчуття захищеності для багатьох людей.
Сьогодні перед Україною стоїть багато викликів: вони як буквально на полі бою з ворогом, так і в головах. Вірю, що завдяки прийняттю норм, які впроваджують чесну рівність між людьми Україна стане більш толерантною та справедливою, І, як результат, ще сильнішою.
Олена Шуляк
голова партії “Слуга народу”, голова Комітету Верховної Ради з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування
