Українські квір. Прайд, видимість, репрезентація
Головна проблема, з якою стикнулись представники ЛГБТІК+ спільноти з початком повномасштабної війни — теза «це не на часі».
«У людей є хибне уявлення, що інформаційний простір — якась обмежена штука, яка не розтягується, і ми можемо захопити, умовно, тільки п’ять тем. Ми жодним чином не намагаємось захопити інфопростір і перевести увагу, щоб не говорити на тему війни. Ми живемо в умовах, коли може прилетіти ракета. Люди зрозуміли, що щоранку є ризик не прокинутись, і говорити про свої права треба зараз», — каже представник організації «Гендер Зед» Костянтин Андріїв.
У матеріалі розбираємося, що означає «квір», як українці ставляться до спільноти і як вона репрезентує себе.
Хто такі квір?
Квір (queer) — так званий «парасольковий» термін, який позначає усіх людей, що не є гетеросексуальними і цисгендерними. Іншими словами, «квір» позначає представників/ць ЛГБТКІА+ (лесбійки, геї, бісексуали, трансгендери, квір, інтерсексуали, асексуали та інші) загалом, а також тих людей, чия ідентичність виходить за межі цієї абревіатури.
Свого часу слово “квір” вважалось образливим. У якийсь момент ЛГБТ-спільнота змінила його значення тим, що почала використовувати слово. Зараз “квір” входить до абревіатури ЛГБТК-спільноти і позначає відчуття людини щодо своєї орієнтації або ідентичності, які може бути важко пояснити іншими словами. Наприклад, коли людина не хоче себе маркувати ніякими словами із абревіатури ЛГБТ, вона може називати себе “квіром”,
— розповідає представник організації «Гендер Зед» Костянтин Андріїв.
Сприйняття спільноти в Україні
Народна депутатка та ініціаторка законопроєкту №9103 «Про інститут реєстрованих партнерств» Інна Совсун під час зазначила, що протягом останніх 10-15 років ставлення до ЛГБТКІА+ спільноти поступово покращувалось.
Але повномасштабна війна, як зазначає депутатка, дала новий поштовх, і ще більше людей почали підтримувати спільноту. Вона пояснює це гучнішим голосом, який звучить від ЛГБТКІА+ військових, та важливістю українського суспільства показувати свою відмінність від росіян і прагнення до побудови демократичного суспільства.
Зважаючи на те, що у Росії гомофобія є частиною національної ідеології, важливо показувати, що ми інші. Ось чим ми відрізняємось — ми готові поважати права кожного і кожної. Один із голів комітетів Верховної Ради сказав: “Незалежно від мого ставлення до ЛГБТ та моїх уявлень, оскільки Путін — гомофоб, я вважаю, що ми, як український парламент, маємо бути іншими”— каже Совсун.
Київський міжнародний інститут соціології на замовлення правозахисного центру «Наш світ» кілька разів проводив опитування українців щодо їх ставлення до ЛГБТКІА+.
У 60% респондентів відповіли, що радше негативно або однозначно негативно ставляться до людей з гомосексуальною орієнтацією. Вже у таку відповідь дали 34% опитаних.
Сім років тому 5% українців сказали, що підтримують запровадження реєстрованих партнерств для одностатевих пар. Цього року підтримку висловили 28%.
Горді бути собою
Червень традиційно є «місяцем прайду» або «місяцем гордості» спільноти. Через воєнний стан представники ЛГБТКІА+ не проводять марші рівності, однак користуються гостинністю міст-союзників. У 2022 році KyivPride та WarsawPride провели спільний марш у столиці Польщі. Цьогоріч ходу від імені KyivPride приймає Ліверпуль. У низці інших міст на прайдах представлені українські колони.
Багато українських компаній підтримали місяць прайду, інтегрувавши веселковий прапор у лого. Долучились не тільки приватні компанії, а й державні інституції — МЗС, Мінкульт, Укрпошта.
Першою великою компанією, яка підтримала спільноту, була «Comfy». Директор Департаменту PR Comfy Антон Одарюк зробив камінг-аут. Як він пояснив у своєму , почав у компанії говорити про себе і свої почуття. 12 червня вона підтримала «місяць прайду» і змінила лого, додавши веселку, — інші бренди підхопили.
«За кордоном зараз (відколи ВООЗ виключила гомосексуальність з міжнародної класифікації хвороб — ред.) просто зробити аватарку — мало. Тут треба ввести поняття пінк-вошинг (pinkwashing від англ. pink — “рожевий” і whitewashing — “відбілювання” — ред.), — свідоме маніпулювання темою для власної вигоди. Наприклад, бренд одягу виготовив багато футболок з малюнком веселки: якщо 100% заробітків від них йдуть лише компанії — це окей, бо вони зробили тему видимою. Але класна підтримка прайду за кордоном — це коли, наприклад, компанія дає відсоток від прибутку на діяльність ЛГБТ-організацій», — каже Костянтин Андріїв.
Його організація «Гендер Зед» працює у Запоріжжі. Костянтин наводить приклад місцевої ІТ-компанії «Uinno», яка запросила представників організації провести лекцію про «місяць прайду».
«Uinno оголосили, що підтримують ЛГБТ-спільноту, але для них не так важливо це прокомунікувати, як самим зрозуміти, що це (прайд — ред.) і хто такі ЛГБТ-люди. Також у Запоріжжі ми закликали підписати відкритий лист до Верховної Ради про підтримку цивільних партнерств. близько 50 підписів від різних людей, бізнесів, громадських організацій, фондів. Також підписав Кіноконцертний зал Довженка — він комунальний і перебуває у власності міста», — розповідає представник «Гендер Зед».
Квір в культурі
У червні в Києві пройшов фестиваль ЛГБТКІА+ фільмів «SUNNY BUNNY». Однойменна програма ще з 2001 року існувала як частина кінофестивалю «Молодість». Останні роки курував Богдан Жук, який і став директором окремого фестивалю SUNNY BUNNY.
За попередні роки це була найпопулярніша програма “Молодості”. Передусім вона створена для [ЛГБТКІА+] спільноти, бо її представникам і представницям, як і будь-яким іншим групам, важливо бачити таких самих людей зі спільноти в медіапросторі, — розповідає Богдан Жук.
Він кілька років думав про те, аби виокремити SUNNY BUNNY як цілісний кінофестиваль. Коли команда зрозуміла, що у час повномасштабної війни може провести «Молодість», то може зробити і перший квірний кінофестиваль, бо, як каже, права людини завжди на часі.
Окремою ланкою на фестивалі була програма повнометражних фільмів «Українська квір-ретроспектива». До неї увійшли стрічки різних часів, від «Тіней забутих предків» (1965) до «Стоп-Земля» (2021).
Через цю програму хотіли показати, що квір-культура в Україні є, була і буде, власне, як і квір-спільнота. Ця тема присутня в українському кіно навіть попри цензуру Радянським Союзом. Усе затирали і забороняли, тому це треба заново відкривати і присвоювати. Фільм Сергія Параджанова “Тіні забутих предків” не є квір-фільмом за сюжетом чи персонажами, але його зняла квірна людина, і це впливало на його творчість,
— розповідає Жук.
Від спільноти фестиваль отримав багато підтримки. Водночас кінотеатри «Жовтень» і «KINO42», де проходив SUNNY BUNNY, отримували численні .
«Це було передбачувано, я бачив таке не вперше», — каже Богдан Жук. У 2014 році у кінотеатрі «Жовтень» під час перегляду стрічки на ЛГБТКІА+ тематику у зал кинули димову шашку. Спалахнула пожежа, після чого кінотеатр довелося відновлювати. Цьогоріч територію кінотеатрів патрулювали правоохоронці. Директор SUNNY BUNNY каже, що йому не повідомляли про спроби зірвати фестиваль.
SUNNY BUNNY — це передусім кінофестиваль, мистецька подія і свято кіно. Але він має також ідейні цілі. Тематика ЛГБТКІА+ не сильно присутня в нашому просторі. Зрозуміло, що є інші пріоритети, ми боремося за виживання та всі працюємо на перемогу. Але треба не забувати, що ЛГБТКІА+ спільнота бере участь у цій боротьбі так само, як і всі інші,
— каже Богдан Жук.
