Священник-блогер Олексій Філюк дав відповіді на питання стосовно ЛГБТ
Поки провідні українські церкви (тобто, церковне начальство, яке виступає від імені своїх вірян) послідовно та твердо декларують свою відданість ідеології русского міра в ЛГБТК питаннях, самі віряни та навіть священники демонструють все більш помірковану та розумну позицію.
Широко відомий і дещо скандально популярний блогер, священник Тернопільської єпархії ПЦУ Олексій Філюк дав розлоге виданню «Главком», в якому, як завжди, сміливо і відверто відповів на незручні запитання, зокрема й щодо свого особистого ставлення до ЛГБТК людей, передає Правозахисний ЛГБТ Центр “Наш світ”:
Як ви ставитеся до легалізації шлюбів одностатевих пар?
– Якщо скатертинка біла із червоним, я не можу назвати її чорною. Якщо слово Боже каже, що шлюби між ЛГБТК+ людьми – гріх, то я не можу цьому заперечити. Між тим, кожна людина вільна собі обирати свій шлях власний, не маю право його обмежувати прав, гарантованих людині Конституцією.
А якщо до вас звернеться з проханням повінчати пара з хлопців, чи дівчат, що відповісте? Невже відмовите?
– Відмовлю, адже ж не маю такого права. Церква забороняє благословляти одностатеві шлюби. Якщо би так, тоді церква перестане бути церквою. Наше віровчення від цього постраждає і стане якимось нездоровим. Ми перетворимось із церкви на блудницю. У всі часи ми визнавали це явище гріхом. Гріхом воно залишиться і надалі. За межами церкви – це ваш вибір. Якщо Ганька хоче спати з Ганькою, то нічого страшного в цьому немає. Хай робить, як собі забажає.
«Главком» спілкувався з військовим зі спільноти ЛГБТ(К)+, який розповів, що капелан у його підрозділі агресивно зреагував, дізнавшись про орієнтацію воїна. Церква є джерелом ненависті? Це проблема?
– Це особистий погляд того капелана. Кожен робить власний вибір.
Чи відспіваєте ви ЛГБТК+ військового?
– А як його не відспівати? Кожну людину, яка жила на Землі, треба провести належним чином в останню путь. Військового ще й з почестями провести необхідно. Ми ж, врешті, хоронимо людину, яка захищала Україну, а не те, що вважаємо гріхом у ній.
У своїх відповідях отець Олексій демонструє погляди сучасного ліберального консерватизму, абсолютно стандартні для провідних церков вільного світу, але досі екзотичні для посткомуністичних суспільств. Попри відверту брехню про «неокомуністичну диктатуру», яку не втомлюються повторювати українські релігійні ресурси, ніхто на Заході, крім самих вірян, не примушує церкви змінювати свої погляди та віровчення. Навіть у тих вже численних церквах, які дозволяють благословення одностатевих партнерів, священників не примушують це робити. Навіть не визнаючи одностатеві шлюби або партнерства, церкви не заперечують проти самого існування певної форми законодавчого визнання одностатевих пар для тих, кому це потрібно. Навіть не поділяючи погляди інших людей, церкви акцентують увагу на повазі до гідності та цінності людини як такої. Обстоюючи право на вільне вираження своєї думки, церкви не заперечують такого права і за інакомислячими.
Треба просто дотримуватися реальних, а не вигаданих, заповідей Христа: «Тож усе, чого тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чиніть їм і ви з ними, бо в цьому Закон і Пророки».
