Розповіді лесбійок, транс-жінки та гея про жахи війни та взаємодопомогу ЛГБТК+ спільноти

Через військове вторгнення росії в Україну багато ЛГБТКІ+людей були вимушені покинули свої домівки. Деякі вимушені виїжджати за кордон, інші потребують прихистку та їжі в безпечних областях України.

Команда ГО “Інсайт” зібрала кілька історій людей, яким допомогла. Публікуємо розповіді лесбійок, трансжінки та гея з їхнього дозволу.

Ольга, 39 років, м. Краматорськ, лесбійка

Гнів, розпач та спустошення – це ті відчуття, які приніс перший день війни.

Спершу, ще до сходу сонця, в темряві, моє мирне місто здригнулось та затремтіло від потужних вибухів. Далі, на світанку, довелось побачити вже на власні очі ворожі ракети, що летіли над багатоповерхівками, і далі, хижими птахами, стрімко падали  додолу спричиняючи все нові й нові вибухи.

Того жахливого лютневого ранку, майже всі думки були про безпеку рідних та близьких людей. Кілька наступних днів минули наче в маренні. На деякий час довелось виїхати неподалік за місто. Згодом стало зрозуміло, що ворог, дедалі посилює обстріли мирних будинків, що призводить до чисельних жертв серед мешканців. Аби вижити, треба було рятуватись та виїжджати до інших, ще мирних міст.

Близька людина, погляди якої я поділяю і підтримую, порадила звернутись по допомогу до громадської  організації “Інсайт”. Після обговорення з представницями Інсайту ситуації, що склалася, та уточненнями певних додаткових даних, мені люб’язно було надано можливість, переїхавши, отримати тимчасовий прихисток в місті, що якнайдалі від території  військової агресії. Також, Інсайт, окрім помешкання, забезпечив всім необхідним (іжа, та засоби гігієни).

Зараз важко планувати щось на майбутнє, допоки триває жорстока війна, але я точно знаю, що серце моє відчуває безмежну вдячність до щирих та гостинних людей з ГО Інсайт.

Мар’яна, 34 роки, Запоріжжя, лесбійка, квір

Я передбачала, що все-таки розпочнеться повномасштабний наступ на Україну, але мені було складно це усвідомити, коли все почалося. Напередодні я не спала всю ніч і дізналася про наступ рано-вранці.

Я була в шоці, почала сильно панікувати. Я побігла до мами додому допомогти зібрати тривожну валізу і домовитися, що далі робити. Мені було дуже страшно думати про те, що я можу втратити близьких та свою кішку.

Щодня я слухала ці сирени, ховалась у гаражі у підвалі. Мій психологічний стан погіршився. Я ні про що не могла думати окрім війни, я годинами слухала новини. Я вирішила поїхати, коли усвідомила, що моє життя зупинилося і що воно може обірватися будь-якої миті.

Я давно знайома з діяльністю Інсайту. У соцмережах запорізького відділення організації я дізналася про шелтер у Львові та Чернівцях. Тоді я вирішила спочатку виїхати у шелтер, потім у Польщу. У шелтері у Львові я змогла відпочити від дуже важкої евакуації із Запоріжжя. Там було де спати, що їсти та все найнеобхідніше. Я дуже вдячна, що в шелтер пустили з кішкою!

Діана та Софія, Луганськ – Харків, трасн-жінка та цис-жінка

Для меня проблемы начались еще в 2014 году, со временем мне пришлось переехать из оккупированной уже территории. Это были трудные годы из-за отсутствия своего жилья и жизни не в родном городе.

Во втором этапе войны, мы встретили войну в Харькове. Мы временно проживали у знакомого в гостях. Сначала мы думали, что Харьков не будут так жестко бомбить. Но быстро стало понятно, что мы ошибались. Сирены звучали каждые два часа, выходить на улицу было страшно. Вражеские войска бомбили соседние районы, а мы боялись доехать до вокзала.

В последние дни перед эвакуацией из города, мы прятались в убежище метро, искали поезд, чтобы уехать. Спали на картонке и бетонном полу. Уехать было сложно из-за большого потока людей. На вокзале мы пробыли два дня и поехали в Полтаву, где пробыли 4 дня, отдохнув от всего, поехали во Львов.

Оттуда мы решили ехать за границу, хотя я переживала, что будут проблемы с документами и пересечением границы. Дело в том, что мой паспорт с мужским полом, но имя изменено на женское. Представительницы Инсайта сопроводили нас до границы, там нас встретили партнеры польской организации.

Подруга, которая знала о работе шелтера Инсайта во Львове, порекомендовала воспользоваться их помощью. Я знала про Инсайт давно. Это было мое первое знакомство в Киеве. Тогда мне помогли с жильем, когда миграционная служба не хотела выдавать документы. От меня требовали подтвердить личность, что было сделать сложно, потому что все данные обо мне остались на оккупированной территории.

Сейчас мы во Франции. Тут помогли с жильем – остановились в деревне, будем оформлять документы на пособие.

Спасибо, Инсайт, за все!

Каді, 26 років, гей

Мій перший день війни, напевно, був дуже дивним. Я тоді ліг спати близько 4 години ранку, а перший вибух відбувся приблизно о 4:30, а о 6 годині мачуха кричала з кухні батькові, який прийшов в мою кімнату, щоб посидіти за комп’ютером, що росія на нас напала.

Я прокинувся від її крику, через хвилин 15 відбулось 2 вибухи з інтервалом до 5 хвилин. Я тоді був вдома з татом і мачухою. Мої перші думки були типу “Яка війна? Ви про що? Я сплю! Це все сон!”.

В той день ми вирішили, що я поїду до своїх бабусі с дідусем, а син мачухи їде до них (батьків), там і прийшло майже 2 тижні війни. Доки я не поїхав до Чернівців.

З діяльністю Інсайту я був знайомий, завдяки колишньому хлопцю, до якого я переїхав в Луцьк. В Луцьку є представництво Інсайту і ми роззнайомилися з різними людьми там.

Я дуже вдячний, що Інсайт дав можливість жити в безпеці в шелтері, забезпечує всім необхідним, починаючи від туалетного паперу і закінчуючи ліками.

Я б хотів, коли закінчиться війна, займатись активізмом у своєму місті, допомагати ЛГБТК+ спільноті, та й взагалі якось робити життя людей кращим, ніж було до і під час війни. І може якщо вдасться відкрити свій заклад, який буде френдлі для всіх.


Під час війни команда Інсайту зробила наступне:

  • запустила help-бот для юридичної та психологічної підтримки ЛГБТКІ+ спільнот та для жінок;
  • відкрила 2 притулки у Львові та 1 у Чернівцях;
  • налаштувала доставку гормонів для Т*людей у різні міста України;
  • налаштувала доставку ліків для ЛГБТКІ+;
  • налаштувала логістичну евакуацію ЛГБТК+ людей у безпечні місця (ЄС, Західна Україна)
  • налаштувала зв’язки з приймаючими ЛГБТК+ організаціями в ЄС та іншими країнами для допомоги та поселення.

Якщо вам або вашим близьким потрібна допомога (ліки, одяг, притулок, юридична допомога або інше), пишіть у телеграм Insight або в інші соцмережі

Джерело

Сподобалось? Знайди секунду, щоб підтримати нас на Patreon!
Поділись публікацією