Проєкт «Ілюзія рівності» презентували в Ужгороді, Івано-Франківську та Львові
Днями команда Координаційного центру мовлення нацспільнот Суспільного презентувала документальну стрічку «Ілюзія рівності» в Ужгороді, Івано-Франківську та Львові. Після показу відбулися обговорення проєкту за участі представників громадськості, влади та медіа. 29 листопада о 18:30 ще одна презентація «Ілюзії рівності» відбудеться у Києві.
Ідея «Ілюзії рівності» та робота над проєктом
«Будь-яка тема, яка торкається базових прав людей, є важливою, і хто, як не медіа, має комунікувати такі важливі соціальні теми у суспільстві. Всі проєкти нашої команди орієнтовані на розуміння і прийняття людини. Не важливо, якої вона національності, походження чи гендеру. Герої “Ілюзії рівності” — волонтери та ветеран ЗСУ — розповідають свою історію, діляться, як впливає відсутність базових прав на їхнє життя. Ми можемо цю відсутність не помічати, але є люди, яким через це складно. Наше з вами завдання — усвідомити це, й робити кроки для того, щоб здолати цю складність», — сказала на початку презентації у Львові Анастасія Гудима, керівниця Координаційного мовлення національних спільнот та проєктів з розмаїття Суспільного.
У фільмі «Ілюзія рівності» ЛГБТ-люди розповідають про те, як виборюють свої права та свободи, але постійно стикаються із всебічною дискримінацією та знеціненням своїх потреб. «Я ніхто, і його тіло б мені не віддали», «я став соромом родини», «я боялась згоріти у пеклі» — це фрази героїв та героїні стрічки. Вони працюють, волонтерять, служать у ЗСУ, щодня ризикуючи життям на рівні з усіма, але при цьому мають менше прав та юридичного захисту.
«Тема проєкту “Ілюзія рівності” — непроста й чутлива для українського суспільства. ЛГБТ-спільнота бореться за свої права, але люди зазвичай бачать лише форму і не заглиблюються у зміст. Стати на крок ближчими до того, щоб оцінювати людей не через призму гендерної ідентичності, кольору шкіри чи національності, а виключно за їхніми вчинками — таким було завдання команди проєкту. Адже зараз дуже багато ЛГБТ-людей воюють, волонтерять, лікують. Дуже хочеться, щоб рівність була не ілюзорною», — сказала перед початком показу в Ужгороді Олена Кривенко, режисерка й авторка фільму «Ілюзія рівності».
«Цей фільм — про базову боротьбу за права. Кожен із нас пропустив через себе кожну з трьох його історій. Герої стрічки мають ті ж самі відчуття, що й усі ми — любов, зневіру, розпач, — але не завжди можуть говорити про них так відкрито, як би хотілося. Ми намагалися показати Людину, яку не варто оцінювати за гендерною ознакою, адже якщо вона щось робить тут і зараз — саме це важливо», — зауважила перед початком показу в Івано-Франківську Надія Стадницька, редакторка проєкту «Ілюзія рівності».
Письменниця, виконавча директорка громадської організації «Точка опори ЮА» Таня Касьян стала експерткою фільму. Вона з командою долучилася до роботи над законопроєктом №9103, який має на меті дозволити українцям укладати реєстровані (цивільні) партнерства. Наразі документ перебуває на розгляді комітетів Верховної Ради України. Експертка розповіла, що зараз відомо про близько чотири сотні ЛГБТ-військових, які захищають Україну і відкрито заявили про свою сексуальну орієнтацію, але ця кількість насправді більша.
«Партнери, які вступають у цивільне партнерство, набувають статусу сім’ї, який надасть їм базові права: на успадкування майна, на вирішення медичних питань, наприклад, з доступом в реанімацію тощо, — сказала Таня Касьян. — В Радянському Союзі одностатеві стосунки були криміналізовані, будь-яка інакшість не сприймалася. Відбулося нашарування негативного ставлення до ЛГБТ+. Стереотипи, спотвореність та міфи глибоко засідають у наших головах, і можливо, лише перегляд цього фільму або особисте спілкування назавжди змінить ставлення до одностатевих пар. Ви ніколи не знаєте, хто буде поруч з вами, ким будуть ваші онуки, хто з ваших друзів є або стане такою людиною. Це питання нашого відкритого мислення до того, що ми всі різні, в кожного є свої потреби, проживання, почуття, і це треба поважати».
Відгуки про документальний проєкт «Ілюзія рівності»
«Дякую вам за ці історії й за сміливість героїв фільму їх розповісти. До нашого офісу за минулі пів року щодо дискримінації, пов’язаної із сексуальною орієнтацією, ніхто не звертався, хоча я знаю, що такі проблеми виникають. Офіс Омбудсмена виступає за те, щоб подолати будь-яку дискримінацію, і тому підтримує законопроєкт (про цивільні партнерства — ред.) і цей напрям роботи Суспільного, який ви започаткували», — зазначив Тарас Подвірний, представник Уповноваженого Верховної Ради з прав людини у Львівській області.
«Хочу подякувати вашій команді за створення цього документального фільму, який показує, що люди різні, але рівні, і потрібно змінювати філософію мислення нашого суспільства. Не має значення, хто і якої сексуальної орієнтації, — всі роблять єдине і працюють на перемогу. Побачив (у фільмі — ред.) історії сильних людей, які не бояться заявляти про себе на всю країну», — Андрій Крючков, представник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в Закарпатській області.
«Висловлюю слова вдячності Суспільному Мовленню, яке реалізує такі проєкти проти дискримінації та підтримує рівність прав. Адже ми бачимо, як в соцмережах швидко поширюється мова ворожнечі, тож із цим дійсно необхідно боротися, у тому числі й шляхом створення таких проєктів, потрібно виносити (проблеми дискримінації — ред.) у публічний простір», — переконана Євгенія Мнишенко, представниця Уповноваженого Верховної Ради з прав людини в Івано-Франківській області.
Стрічка «Ілюзія рівності» від першого до останнього кадру — чорно-біла. Відсутність кольору символізує неможливість одностатевих людей отримувати підтримку від рідних, жити повноцінно, не хвилюючись за коханих та близьких, за власну безпеку на вулицях рідного міста.
«Через історії людей, які просто живуть своє повсякденне життя в Україні і долучаються до нашої спільної перемоги, показано неповноцінність цього життя, бо багато чого не може бути реалізовано. Це прості люди, які викликають величезну симпатію. Рекомендуватиму цей фільм», — сказав після перегляду Володимир Бєглов, директор Американського дому у Львові.
«Люди плутають поняття пропаганди і видимості. Видимість — це не тільки про те, щоб бачити звичайних ЛГБТ-людей, а й яскравих, які привертають увагу, бо завдяки їм світ чує і бачить. Для багатьох з нас постає питання відкритості, бо немає правильно показаної видимості нас. Ми когось не бачимо, через те, що у них немає можливості бути там, де їх бачать», — сказала відвідувачка показу у Львові Юлія.
«Дуже цікаве режисерське рішення цього фільму показати веселку в чорно-білих кольорах. Тут є однозначні відповіді на багато питань та все розкладено по своїх місцях, але поки не буде змінюватися суспільна думка щодо ЛГБТ+ людей навіть у найвіддаленіших селищах нашої країни — проблема не буде вирішена», — переконаний Владислав Петров, психолог, який побував на показі в Івано-Франківську.
«Ставлення великої частини суспільства до ЛГБТ — це психологічне насильство: зневага, постійні зауваження, нецензурні висловлювання — цього не повинно бути. Вважаю, що таке має каратися законом. Дякую колегам, що висвітлюють цю тему. Коли представники ЛГБТ-спільноти розповідають свої історії, вони часто ризикують здоров’ям і навіть життям. Але наша сила — у висвітленні таких історій. Нам не має бути байдуже, ми повинні бути поруч і підтримувати ЛГБТ-людей», — переконана Вероніка Мороз, продюсерка лінійна Суспільне Ужгород.
«Чудово, що є такі фільми. Класика жанру, коли кажуть: геї та лесбійки — вони десь там, на Заході. Але ні, разів п’ять на тиждень ви зустрічаєтеся з ними — у крамниці, у кав’ярні, на заправці», — представник американської протестантської церкви.
«Цей фільм є місточком до порозуміння з рідними та близькими. Мене вразив біль в очах героя фільму Дмитра Павлова, який розповідав про неприйняття родини. Коли мама Дмитра побачить, скільки болю від її слів є у сина, і як він з цим болем бореться, і як живе щоденно… Сподіваюся, що для великої кількості інших родин це стане приводом порозумітися, прийняти після камінгауту своїх рідних і близьких», — поділилася Алевтина.
Переглянути документальний проєкт Координаційного центру мовлення наспільнот Суспільного «Ілюзія рівності» можна .
Документальний проєкт «Ілюзія рівності» реалізовано командою Координаційного мовлення національних спільнот та проєктів з розмаїття Суспільного мовлення за фінансової підтримки Європейського Союзу. Його вміст є виключно відповідальністю АТ «НСТУ» і не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу.
