«Врахуємо по можливості»: що відповів парламент на звернення щодо нового Цивільного кодексу
Іноді одна офіційна відповідь може сказати більше, ніж довгі обговорення. Саме так сталося зі зверненням громадської організації «Інсайт» щодо проєкту нового Цивільного кодексу України.
На початку березня голова організації Олена Шевченко надіслала до парламентського Комітету з питань правової політики документ із конкретними пропозиціями до законопроєкту. І це було не просто звернення «від себе» — його підтримали 1382 людини. Фактично — півтори тисячі голосів, які просили: перегляньте, обговоріть, не ухвалюйте поспіхом.
Відповідь надійшла 28 квітня. Саме в той день, коли Верховна Рада голосувала за цей законопроєкт у першому читанні.
Формально — все коректно. Голова комітету Денис Маслов повідомив, що пропозиції «буде всебічно опрацьовано» та, за можливості, враховано. Також зазначив, що їх довели до відома депутатів — членів комітету.
На перший погляд, звучить як стандартна бюрократична процедура. Але якщо придивитися, з’являється відчуття, що за цією відповіддю — більше формальності, ніж реального діалогу.
Окремо у відповіді йдеться про те, що під час підготовки кодексу вже нібито проводилося громадське обговорення. У ньому, як зазначено, брали участь «представники професійного середовища, громадянського суспільства та інші заінтересовані особи».
Хто саме ці люди? Коли і як відбувалося це обговорення? Які пропозиції були враховані? На ці питання відповіді немає.
І саме тут виникає головна напруга. Бо Цивільний кодекс — це не абстрактний документ для юристів чи чиновників. Це правила, за якими люди живуть щодня: будують сім’ї, ділять майно, захищають свої права.
Фраза «державні справи», якою завершується офіційна відповідь із подякою за небайдужість, у цьому контексті звучить дещо відсторонено. Адже йдеться не лише про державу як інституцію, а про життя мільйонів людей.
Саме тому це звернення зібрало понад тисячу підписів. І саме тому питання участі суспільства у таких рішеннях не виглядає формальністю.
Ситуація з відповіддю комітету лише підсилила відчуття, яке останнім часом дедалі частіше звучить у публічному просторі: ключові рішення намагаються ухвалювати швидко, мінімізуючи дискусію.
Попереду — друге читання. І від того, чи стане «по можливості враховано» реальними змінами, залежить не лише текст закону, а й довіра до самого процесу його ухвалення.
