На YouTube-каналі Kyiv FM вийшло нове відео програми “[НЕ] СПРАВЕДЛИВІСТЬ”, присвячене життєво важливій темі: правам ЛГБТІК+ спільноти та питанню шлюбів під час війни. У студії ведуча Аліна Сарнацька приймала голову громадської організації “Ліга” Олега Альохіна та журналіста Євгена Лесного. Дискусія торкнулася не лише юридичних аспектів, а й особистих історій, які ілюструють щоденні виклики, з якими стикаються ЛГБТІК+ люди в Україні.
Від “глибокого підпілля” до боротьби за визнання: Шлях української ЛГБТІК+ спільноти
Олег Альохін, один з “динозаврів” ЛГБТІК+ руху в Україні, поділився спогадами про початок 90-х, коли активісти діяли в “глибокому підпіллі”. Це був час, коли навіть просто знайти однодумців було складно і небезпечно, а публічні виступи могли призвести до фізичного насильства. Перша офіційно зареєстрована організація — Миколаївська асоціація геїв, лесбійок та бісексуалів “Ліга” — з’явилася лише наприкінці 1996 року. Цей шлях від повного невизнання до заснування громадських ініціатив був довгим і тернистим.
Євген Лесной, який переїхав в Україну у 2015 році, розповів про свій принцип “гей-панку” — бути відкритим щодо своєї ідентичності та не приховувати її, навіть якщо це викликає спротив. Він підкреслив, що для ЛГБТІК+ людей “щоденний камінг-аут” є виснажливою реальністю, яка постійно б’є по нервах.
Війна як каталізатор і відкат: Чому шлюби для ЛГБТІК+ — це питання справедливості
Учасники програми наголосили, що повномасштабна війна стала вододілом для українського суспільства та ЛГБТІК+ спільноти. До війни ставлення було переважно негативним, але після 24 лютого 2022 року, коли ЛГБТІК+ люди, як і всі українці, стали на захист країни, суспільне сприйняття почало змінюватися. З’явився “політичний запит” на вирішення питання цивільних партнерств та шлюбів, особливо наприкінці 2022 – на початку 2023 року.
“Ми лише до війни говорили про те, що приблизно 200 000 людей проживають у цивільному шлюбі [в одностатевих парах]. Державі потрібно щось із цим зробити”, – підкреслив Олег Альохін.
Проте, за словами Олега Альохіна, зараз “віконце можливості” почало захлопуватися. Політики, ймовірно, знову почали грати в “політичні ігри”, побоюючись втратити електорат перед примарними виборами, ігноруючи реалії війни та внесок ЛГБТІК+ людей.
Практичні наслідки невидимості: Коли любов не визнається законом
Гості програми детально пояснили, чому юридичне невизнання одностатевих партнерств є кричущою несправедливістю, що має конкретні наслідки у повсякденному житті, особливо під час війни:
- Відсутність шлюбу та партнерства: неможливість одружитися, оформити спільну власність, страхування одне на одного, спадщину. “Чому я маю сплачувати 7% [податку на спадщину], якщо ми з чоловіком, який захищає Україну, так само сплачуємо податки?” – обурюється Євген Лесной, чий чоловік зараз служить у ЗСУ.
- Діти та громадянство: неможливість записати обох батьків однієї статі у свідоцтво про народження. У випадку Оксани, яка виїхала до Канади, українське консульство відмовило її дитині у громадянстві, посилаючись на те, що “такого не передбачено”, попри наявність свідоцтва про народження з двома матерями.
- Медичні рішення та догляд: у разі поранення військовослужбовця/військовослужбовки, їхній партнер/партнерка не можуть отримати медичну інформацію, відвідати в палаті інтенсивної терапії, або ухвалювати рішення, оскільки вони юридично “ніхто”. Це створює величезні труднощі для родин та медичного персоналу.
- Спадщина: навіть за наявності заповіту, родичі, які ніколи не підтримували стосунків з померлим/померлою, можуть оскаржити його та отримати спадок.
“Коли ми говоримо про Прайд, про рівність, про права ЛГБТ – це не про інтим. Це про право: жити гідно, піклуватися одне про одного, бути поруч у складні моменти, виховувати дітей, наголосити: це моя родина, і бути визнаними,” – підсумовує Євген.
Що далі? Заклик до дій
Учасники програми підкреслюють, що від вирішення цього питання залежить не тільки життя тисяч українців, а й європейське майбутнє країни. Вони закликають владу припинити “забовтування” теми та почати конкретні дії, оскільки “суспільство готове, бізнес готовий, банки готові, приватні медичні послуги готові”.
Олег Альохін нагадав, що план приєднання до Європейського Союзу вже містить “маячки” щодо захисту прав людини, які Україна постійно пропускає. Євген Лесной додав, що рішення залежить від Президента Зеленського, оскільки Верховна Рада голосує за його вказівкою. Він також критикує відсутність сюжетів про ЛГБТІК+ на національному телемарафоні, незважаючи на особисті зусилля.
На думку гостей, Україні потрібна не тільки рутинна законодавча робота (закони про цивільне партнерство, проти мови ворожнечі, про злочини на ґрунті ненависті), але й постійна інформаційна кампанія. “Потрібно про це говорити постійно… через історії людей, через те, з чим вони стикаються,” — наголосив Олег Альохін.
Ця дискусія на Kyiv FM є важливим нагадуванням про те, що поки Україна бореться за свою свободу, всередині країни триває боротьба за базову гідність і визнання для всіх її громадян, незалежно від їхньої сексуальної орієнтації чи гендерної ідентичності.
