Ненависть не має бути проігнорована. Чому Україні потрібен законопроєкт про злочини на ґрунті нетерпимості

Що таке злочини на ґрунті ненависті, та яким має бути українське законодавство для того, аби такі правопорушення кваліфікувалися і розслідувалися правильно.

Злочини, що можуть повторюватися

Четвертий рік очікує на розгляд у парламенті законопроєкт № 5488 Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу України щодо боротьби з проявами дискримінації. Цей документ покликаний посилити відповідальність за злочини на ґрунті ненависті, а також включити сексуальну орієнтацію та гендерну ідентичність до переліку підстав, на яких вчиняються такі злочини. Станом на зараз українське законодавство, а саме ст. 161 Кримінального кодексу України, визнає лише злочини, скоєні на ґрунті нетерпимості до раси, національності, релігії, але не СОГІ. Прийняття законопроєкту № 5488 сприяло б підвищенню рівня безпеки для всіх соціально вразливих категорій населення.

«У нас в законодавстві досі не зафіксовано таке поняття як сексуальна орієнтація. Нам треба напрацювати критичну кількість законодавчих актів, яких наразі немає, аби сексуальна орієнтація та гендерна ідентичність могли вважатися підставою для вчинення злочинів на ґрунті ненависті. Поки цього не відбулося, напади, здійснені на ЛГБТ+ людей через нетерпимість до них, найчастіше кваліфікуються правоохоронцями як звичайна „хуліганка“. Бо так простіше „провести“ це і передати до суду», — пояснює проєктний менеджер організації Гендер Зед Костянтин Андріїв.

У травні 2018 року він і сам постраждав від нападу, скоєного на ґрунті ненависті. Це сталося під час Веселкового флешмобу в Запоріжжі. Мирна акція, приурочена до Міжнародного дня протидії гомофобії та трансфобії, завершилася тим, що 45-річний чоловік кинув у натовп петарду. Внаслідок таких дій постраждали не лише учасники акції, а і один з поліцейських, які охороняли порядок під час флешмобу. У січні 2019 року суд визнав нападника винним у правопорушенні за ч.4 ст. 296 Кримінального Кодексу України — Хуліганство, та оштрафував.

«Він отримав мінімальне покарання — штраф. Так сталося, що цей чоловік живе у моєму районі, й я дуже часто його бачу. Коли гуляю з псом, він дивиться на мене розлюченим поглядом, я це помічаю. Не можу сказати, що в нього є мотиви на повторення цього злочину, тому що я не знаю, що в нього в голові. Але щоразу, коли його бачу, мені дуже страшно», — говорить Костянтин Андріїв. Він додає: на той момент поліції дійсно було важливо закрити цю справу, адже окрім нього постраждав також і правоохоронець.

Фото: depositphotos

Штраф виписали й фігуранту іншої історії — чоловіку, який у липні 2023 року напав на дизайнера Костянтина Омелю у дворі столичного клубу. Нападник вдарив його кулаком в обличчя, внаслідок чого той впав на асфальт. В результаті нападу отримав перелом кісток носа та синці. У суді Омеля заявив, що напад стався на ґрунті нетерпимості: незадовго до того він зробив публічний камінг-аут як гей у своїх соціальних мережах, а також випустив колекцію дизайнерських речей на підтримку ЛГБТ+.

Костянтин Омеля згадує: сума штрафу, який присудили нападнику, була меншою за 2 тис. грн. Сам же постраждалий тоді витратив більше тільки на таксі, поки їздив до лікарні та поліцейського відділку. Костянтин Омеля додає: цей напад — не єдиний прояв насильства, з яким він стикався за своє життя. До прикладу, ще один подібний випадок стався з ним раніше, під час одного з Маршів рівності у Києві.

«Суспільство має розуміти, що будь-які прояви ненависті та насильства щодо меншин не можуть залишатися проігнорованими. Має бути відповідальність за протиправні дії. Але це не працює в нашій країні», — зазначив співрозмовник.

Особливість злочинів на ґрунті ненависті — в тому, що вони мають схильність повторюватися. Особи, які вчиняють такі правопорушення, роблять це через негативне ставлення, певні упередження щодо тієї чи іншої групи людей — наприклад, ЛГБТ+, роми, абощо, зі свого боку підкреслює Костянтин Андріїв. Все може починатися з образливих коментарів у соціальних мережах, погроз або словесних принижень, а далі вибудовується в піраміду ненависті, та нерідко доходить до насильства. Саме тому зупиняти цю хвилю потрібно на початкових етапах — тоді, коли погрози ще не дійшли до фізичних проявів.

Проблема є, а статистики немає

Через те, що українське законодавство не дозволяє кваліфікувати злочини на ґрунті ненависті, скоєні щодо ЛГБТ+ людей, належним чином, це створює хибне уявлення, нібито на таких людей ніхто не нападає в принципі, зазначають експерти. Мовляв, раз немає відповідної статистики, значить, і про масовість проблеми як такої говорити зарано. Проте це — не так.

«На жаль, досі залишається тенденція кваліфікувати злочини на ґрунті ненависті як хуліганство, оскільки правоохоронці мають діяти в рамках законодавства, якого, фактично, немає», — розповідає виконавча директорка, голова організації Gender Stream Ольга Полякова.

Для того, аби в цьому напрямку відбувалися бодай якісь зрушення, Gender Stream регулярно проводять тренінги для поліцейських у різних регіонах у партнерстві з Департаментом головної інспекції та дотримання прав людини Національної поліції України. На таких тренінгах правоохоронців навчають зокрема взаємодії з вразливими групами, профілактиці та реагуванню на злочини з мотивів нетерпимості, а також розповідають про принципи толерантної та інклюзивної комунікації. Один із результатів такої роботи — гарантування безпечного проведення масових заходів, наприклад, цьогорічного Прайду в Києві, додає Ольга Полякова.

Фото: depositphotos

З іншого ж боку, існує і ще одна проблема — це, фактично, необхідність для постраждалих осіб робити камінг-аут перед поліцейськими, а також — у суді, якщо вони хочуть довести, що скоєний напад стався саме на ґрунті нетерпимості через сексуальну орієнтацію або гендерну ідентичність.

«Проблема в тому, що відповідно до чинного законодавства навіть камінг-аут та прохання кваліфікувати напад як такий, що було скоєно на ґрунті ненависті, тобто за ст. 161 ККУ, може не спрацювати. Логічно, що сексуальна орієнтація може підпадати під „інші ознаки“, як прописано у статті. Та по факту це не завжди кваліфікують саме так», — роз’яснює Костянтин Андріїв.

Протягом останніх років в Україні все більш видимою стає спільнота ЛГБТ+ військових — зокрема завдяки громадській організації Українські ЛГБТ+ військові за рівні права, заснована військовослужбовцем Віктором Пилипенко. Він став одним із перших військових в країні, які заявили про свою сексуальну орієнтацію публічно. Камінг-аути бійців та бійчинь є дуже важливими для багатьох людей у спільноті, зазначає Костянтин Андріїв. Це мотивує інших наслідувати їхній приклад. А отже — такі люди перестають бути невидимими:

«Коли ти бачиш, що хлопець, або дівчина, або небінарна людина на фронті, вони відкриваються, розказують про своє життя, чимало інших людей думають: чому я не можу зробити свій камінг-аут теж? Камінг-аути військових — це локомотив, який рухає весь цей поїзд рівності в нашій країні. Саме військові зараз задають тренди. Це — натхнення для багатьох».

Один з кроків на шляху до євроінтеграції України

Законопроєкт № 5488 маркований в українському парламенті як «євроінтеграційний», оскільки протидія дискримінації та злочинам з мотивів нетерпимості є одним із ключових європейських стандартів, говорить Ольга Полякова з Gender Stream. Відповідно, Євросоюз очікує на прийняття Україною цього законопроєкту — про це було заявлено зокрема у висновках Єврокомісії у 2023 році.
«Важливою умовою євроінтеграції України є захист прав ЛГБТ+ людей — у 2024 році Європейська комісія визнала це питання пріоритетом для країн — кандидатів на вступ до ЄС. Європейські партнери та міжнародні організації неодноразово наголошували на важливості прийняття законопроєкту № 5488, який наближає українську правову систему до європейських стандартів. Останній звіт Єврокомісії та рекомендації європейських партнерів щодо криміналізації злочинів на ґрунті ненависті також сприяли пожвавленню дискусії у парламенті, проте цього досі може бути недостатньо для прийняття остаточного рішення», — говорить Ольга Полякова.

За її словами, серед українських політиків є чимало тих, хто підтримали прийняття законопроєкту публічно. Це представники та представниці різних фракцій, наприклад, народні депутати Олена Шуляк, Ярослав Юрчишин, Марія Мезенцева, Неллі Яковлєва, Інна Совсун, Олександр Корнієнко та інші. На важливості його прийняття наголошують і в Міністерстві внутрішніх справ, зокрема, заступниця міністра Катерина Павліченко. А також — у Офісі Уповноваженого з прав людини. Натомість активних опонентів № 5488 в парламенті наразі не видно, говорить очільниця Gender Stream. Попри це, все одно існує певне нерозуміння самої проблематики злочинів на ґрунті ненависті, а також недостатність політичної волі для того, щоб проєкт закону нарешті було прийнято.

«Загалом, за час, поки в Україні триває повномасштабна війна, в Україні значно зросло усвідомлення важливості законодавчого захисту від злочинів на ґрунті ненависті. Цьому сприяла системна адвокаційна робота, яка зазвичай залишається невидимою для громадськості, — говорить Ольга Полякова, — Тільки організація Gender Stream за цей період провела десятки зустрічей з представниками і представницями парламенту, уряду, міжнародних організацій, європейських інституцій, ініціювала спільні звернення від правозахисних організацій. Ми постійно працюємо над тим, щоб тема протидії hate crimes залишалася на порядку денному. Разом із зусиллями інших українських НУО все це пожвавило дискусію щодо № 5488, та зробило його прийняття близьким, як ніколи до цього».

З 2022 року значним зрушенням стало те, що у 2023 році профільний комітет ухвалив рішення рекомендувати Верховній Раді прийняти згаданий проєкт закону за основу. Тож тепер залишається лише дочекатися, коли парламентарі за нього проголосують. Та зробити все, щоб цей процес не затягнувся на роки.

«Протягом останнього року ми у Gender Stream активно працювали над залученням союзників та союзниць, у тому числі з числа народних депутатів і депутаток. Завдяки цьому, а також зусиллям інших українських організацій та міжнародних партнерів нарешті з’явився реальний шанс, що законопроєкт № 5488 буде розглянуто вже цього року», — резюмує Ольга Полякова.

Джерело

Сподобалось? Знайди хвилинку, щоб підтримати нас на Patreon!
Become a patron at Patreon!
Поділись публікацією
Залишити коментар