Між законом і реальністю: транс*люди в Україні залишаються заручниками правової невизначеності під час війни
У 2025 році питання юридичного визнання гендеру в Україні залишається болючим і неврегульованим. Попри часткові зміни в законодавстві, відсутність чітких механізмів реалізації прав трансгендерних людей створює правовий хаос — особливо в умовах воєнного стану. Про ці виклики розповідає Денис Дрождей, старший параюрист ГО «Когорта» та експерт із правового захисту ЛГБТІК+ спільноти.
Військовий облік: коли держава не знає, що робити
Найгостріша проблема — взаємодія територіальних центрів комплектування (ТЦК) із транс*людьми. Станом на 2025 рік немає жодної офіційно затвердженої процедури, яка б визначала порядок постановки або зняття з військового обліку після зміни статевої належності.
Закон «Про військовий облік» та постанова КМУ №1487 регламентують процес лише для “загального випадку”. ТЦК діють на власний розсуд, що призводить до суперечностей між паспортними даними та військовими документами. Через це транс*людей можуть незаконно мобілізувати, відмовляти у бронюванні або просто не знати, в яку категорію їх віднести.
“Такі випадки порушують принцип правової визначеності, закріплений у статті 8 Конституції України,” — наголошує Денис Дрождей.
Перетин кордону: дискримінація на практиці
Хоча закон не забороняє транс*людям виїжджати з країни, прикордонна служба часто діє довільно. Якщо зовнішність не збігається з даними в документах, прикордонники можуть вимагати військовий квиток навіть у людей із жіночим паспортом.
Такі дії є порушенням права на свободу пересування (ст. 33 Конституції) та закону «Про захист персональних даних», що забороняє дискримінацію за ознакою статі чи стану здоров’я.
Медична допомога: формальні гарантії без реального доступу
Попри наявність наказу МОЗ №972, який визначає порядок медичної допомоги людям із гендерною дисфорією, на практиці транс*люди часто отримують відмови — у психіатричному супроводі, у виданні медичних довідок або проведенні необхідних процедур.
“Такі дії порушують статтю 49 Конституції України — право на охорону здоров’я. Якщо лікарня безпідставно відмовляє у допомозі, можна звертатися до НСЗУ, МОЗ або до суду,” — пояснює юрист.
Що потрібно змінити
Дрождей переконаний, що ситуацію можна вирішити лише через системну державну реформу:
-
створення єдиного алгоритму обліку транс*осіб у Міноборони;
-
оновлення медичних протоколів МОЗ;
-
впровадження міжвідомчої координації між ТЦК, ДМС, судами та лікарнями.
“Сьогодні транс*люди в Україні стикаються не лише з дискримінацією, а й з інституційною невизначеністю — від військкоматів до лікарень. Ми потребуємо чіткої державної політики щодо правового визнання гендеру,” — підсумовує експерт.
