ЛГБТ – це наша традиція. Ще і яка!

ГО “Гендер Зед” розпочинає серію публікацій про історію ЛГБТ-спільноти в Україні. Почнемо з того, що відбувалося у Київській Русі.

Звісно, згадок про гомосексуальність і трансгендерність у той час майже не залишилося. По-перше, тоді описували далеко не все. А по друге, після хрещення Володимиром всі ЛГБТ-люди перетворилися на грішників, яких почали переслідувати. Але декілька історичних джерел все ж збереглися 📃
Це «Сказання про Бориса і Гліба», яке було написане у ХІ столітті. Там описується історія загибелі молодших синів київського великого князя Володимира (як бачиш, тоді вся історія ЛГБТ крутилася навколо нього).

У одного з його синів Бориса був служник Георгій, якого той любив «паче міри» і навіть подарував дорогущу золоту прикрасу. А коли Бориса все ж вбили, хлопець впав на його тіло зі словами: «Не покину тебе, господине мій любий, але краса тіла твого прив’ядає, тут і я буду сподоблений життя своє кінчати!». Вбивці прикінчили Георгія разом з його хазяїном 💀

Літописи також згадують про гомосексуальність монарха молодшого сина Андрія Боголюбського. У 1185 році він одружився, але через три роки розлучився через звинувачення у так званій «содомії»

За неї у Київській Русі карали до семи років в’язниці. А от лесбійство зазвичай вважали різновидом мастурбації 😐

Як тобі таке? Наша історія починає грати різнокольоровими фарбами!🌈

Джерело

Сподобалось? Знайди хвилинку, щоб підтримати нас на Patreon!
Поділись публікацією
Показати комментарі (1 |)