Інтерсекс-люди в Україні: проблеми та перспективи
Говорити про життя інтерсексів в Україні важко взагалі, а тим більше нелегко про це говорити під час повномасштабного вторгнення Росії, коли ніби все “не на часі”, окрім фронту та обстрілів. Але життя триває навіть під час війни. А ми обираємо боротися і не мовчати. Особливо сьогодні у День нульової дискримінації, який 1 березня відзначають ООН та інші міжнародні організації.
Слово “інтерсекс” (лат. Inter… — між, посеред і лат. Sexus — стать) спочатку було медичним терміном, який згодом підхопили медіа і почали широко застосовувати стосовно людей, які народилися із вродженими біологічними особливостями статевого розвитку. Інтерсекс-люди народжуються з особливими фізичними статевими ознаками. Ці ознаки не відповідають усталеним у соціумі поняттям чи медичним визначенням, за якими людину ідентифікують як жінку або чоловіка.
Іноді інтерсекс-статус людини виявляється вже при народженні, часом це стає очевидним пізніше, нерідко під час статевого дозрівання. Незважаючи на те, що у кожного своя історія, більшість інтерсекс-людей не потребує хірургічного втручання. Лише у деяких спостерігаються медичні стани, які загрожують їхньому життю. Водночас більшість медиків переконані, що зовнішній вигляд дітей має бути “підігнаним” під поняття жіночого або чоловічого, часто за допомогою хірургічного втручання та/або гормональної терапії. Вважається, що це слід зробити якнайшвидше, щоб діти виховувались відповідно до сформованої статі.
Українська інтерсекс-спільнота працює над підвищенням обізнаності суспільства про неправомірність існуючих медичних практик. Для цього ми працюємо над створенням єдиної платформи співпраці між медичними працівниками, активістами інтерсекс-спільноти, родинами, представниками громад, політиками, щоб разом покращити охорону здоров’я інтерсексів як у ранньому віці, так і впродовж всього нашого життя.
Ми розробляємо рекомендації для освітньої та медичної сфери, спрямовані на зменшення стресу та стигматизації інтерсекс-дітей, інтерсекс-молоді та їхніх родин, полегшення їхнього доступу до необхідної підтримки, юридичного визнання та кваліфікованої медичної та психологічної допомоги.
Головна проблема, з якою стикаються інтерсекс-люди, – це порушення права на тілесну автономію і “коригуючі” операції, на які не було отримано згоду інтерсекс-людини. У нас відсутня законодавча база, щоб інтерсекс-люди могли отримати кваліфіковану медичну допомогу, наголошую, за своїм бажанням. А ще – могли б отримати документи з тим маркером статі, який вважають для себе оптимальним. Трапляється, що навіть у дорослому віці інтерсекс-людина приходить, наприклад, до сімейного лікаря і чує у відповідь: “Я не буду вас лікувати, бо не розумію вашої фізіології”.
Допомогти інтерсекс-людям, їхнім батькам та рідним долати стигми у соціумі, можливо. Як у людини з цієї спільноти і тієї, хто давно працює у цьому напрямку, в мене є розуміння потрібних дій.
Ні державні інституції в Україні, ні українське законодавство не визнають інтерсекс-людей. В українських документах можна писати лише чоловіча або лише жіноча стать. Якщо в дитинстві людині неправильно визначили стать і так внесли це в документи – в дорослому віці юридично змінити ім’я та стать майже неможливо.
Тому варто забезпечити, щоб закони та процедури, які регулюють реєстрацію новонароджених, і зокрема, стосуються запису статі дитини, належним чином охороняли право на приватне життя і були більш гнучкими. Варто розглянути можливість не зазначати стать у свідоцтві про народження дитини, а згодом – і в інших посвідченнях особи за бажанням людини. Інтерсексам точно жилося б значно легше, якби під час отримання паспорта юридична процедура визнання їхньої статі за їхнім вибором була простою і швидкою, і базувалася б власне на самовизначенні особи.
По-друге, нашій спільноті бракує дієвого антидискримінаційного законодавства. Нам бракує обізнаності працівників правоохоронних органів, поліції, прокуратури, судів, державних установ, освітніх закладів, на жаль, навіть медичних. Потрібне просвітництво у медіа та публічній площині, щоб підвищити обізнаність фахівців та громадськості про інтерсекс-людей та не допускати проявів дискримінації останніх у всіх сферах життя.
Майже немає систематизованих наукових досліджень щодо інтерсекс-людей. Є трішки в англомовних джерелах і вони всі дискримінаційні. В Україні їх ніхто не проводить, ніхто не фінансує. Такі дослідження були б дуже бажаними, вони щонайменше привернули б увагу до таких людей, і також долали б стигму.
Щоб мати статистику і хоч якесь розуміння ситуації, необхідно запровадити облік усіх хірургічних втручань, які стосуються статевих особливостей інтерсекс-дітей. Операції “нормалізації” статі немовлятам, а також підліткам часто приховують за іншими означеннями. Стать обирають лікарі, батьки, психологи, навіть священники. А потім людина виростає і розуміє, що їй обрали невірну стать.
Колись ми б хотіли дожити до тих часів, коли такі операції не будуть проводити немовлятам у несвідомому віці або підліткам, якщо немає загрози життю дитини. А ще хотілося б, щоб колись були проведені розслідування щодо шкоди, заподіяної інвазивним та/або незворотним “нормалізуючим” лікуванням, яке проводилося в минулому немовлятам та підліткам без їхньої згоди. І отримати компенсації за такі варварські дії проти нас.
Права людини універсальні, і тому всі повинні мати можливість користуватися ними, незалежно від особливостей своєї анатомії. На жаль, поки що ми не рівні у правах з рештою громадян.
Юлія Пустовіт, інтерсекс активістка, засновниця ГО “Egalite Intersex Ukraine”
