Іван – навідник, а Роман – звʼязківець. Їх історію розповідає ГО Військові ЛГБТ та наші союзники.
«Привіт! Нам по 22 роки. Проживаємо в Івано-Франківську. До повномасштабного вторгнення працювали у сфері обслуговування: Роман баристою, а я, Іван, барменом.
Ми зустрічаємось вже пів року. Чотири місяці ми спілкувалися онлайн і перший зустрілися, коли раз Роман приїхав до мене в Чернігівську область.
Ми любимо гуляти вдвох, ходити на природу, їздити разом в похід, ходити в кіно. Їмо з однієї тарілки, з однієї виделки.
Про мою орієнтацію колеги знають, цілий батальйон, а про Романа – ще ні.
Нещодавно ми заручилися та зробили одне одному пропозицію руки та серця. Хочемо відсвяткувати весілля в Україні.
Нам потрібні партнерства, тому що нам важливо жити в нашій державі, бачити тут своє майбутнє і захищати її. Нам потрібні партнерства в Україні, бо я вважаю, що вони мають бути у всіх країнах. Незалежно чи ми це хочемо, в нас це має бути.
Ті люди, які нас не розуміють, вони мають з цим змиритися, що ми теж такі, як і вони й ми хочемо теж якесь наше майбутнє, ось і все».
