Цивільні партнерства: що це таке, для кого вони та чому важливо ухвалити закон

Уже понад рік українці особливо активно обговорюють легалізацію в країні реєстрованих цивільних партнерств, які б дозволили одностатевим парам узаконювати свої стосунки, не вступаючи водночас у шлюб. Зокрема, це повʼязане з необхідністю захистити права ЛГБТ-військових та їхніх партнерів.

Впродовж цього часу ЛГБТ-активісти та їхні союзники створювали петиції, у яких зверталися до президента та наполягали на ухваленні відповідного законопроєкту. Його, до речі, ініціювала та подала народна депутатка Інна Совсун у березні цього року.

Крім того, 1 червня ЄСПЛ визнав, що Україна порушує права одностатевих пар. Суд встановив, що відсутність в Україні законодавчого регулювання одностатевих відносин є порушенням статті 8 та 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Нині Мінʼюст працює над законодавчим запровадженням інституту цивільного партнерства з визначенням прав і обов’язків партнерів.

ZMINA зібрала відповіді на найпоширеніші запитання та перестороги щодо цивільних партнерств.

Цивільне партнерство і шлюб – це одне й те саме?

Цивільне партнерство, також відоме як реєстроване партнерство, є формою визнання відносин між двома людьми, які бажають мати правові зобов’язання та права, певною мірою подібні до тих, що є в офіційному шлюбі між чоловіком та дружиною.

Як ідеться в законопроєкті №9103, реєстроване партнерство – це добровільний сімейний союз двох повнолітніх осіб, однієї чи різної статі, в основі якого лежить взаємоповага, взаєморозуміння, взаємопідтримка, взаємні права та обов’язки. Проте партнерство не є шлюбом.

“Цивільним воно називається тому, що в цьому партнерстві виникають взаємні цивільні, тобто громадянські, права та обов’язки. До речі, майбутній закон про цивільні партнерства не створює їх, а лише визнає в правовий спосіб. Адже цивільні партнерства як явище дуже поширені, але поки немає закону, який регулював би, тому зараз взаємні обов’язки в них мають лише характер моральних зобов’язань”, – пояснив координатор з політики та законодавства Національного ЛГБТІ-консорціуму Святослав Шеремет.

Процедура реєстрації цивільного партнерства в Україні буде схожа на укладання шлюбу, але швидша – цю послугу можна буде отримати через 10 днів з моменту подання заяви. Зокрема, заяву можна буде подати через “Дію”. А сам процес реєстрації партнерства відбуватиметься в РАЦСі.

У багатьох країнах процедура реєстрації партнерства ідентична до шлюбу, однак деякі деталі можуть варіюватися залежно від законодавства кожної конкретної країни. Після реєстрації партнери отримують певні права і обов’язки, зокрема право на спадкування, на спільне житло, на медичне страхування тощо.

Водночас одностатеві союзи можуть мати різні назви та відмінності в правовому полі залежно від країни. Деякі держави використовують лише термін “шлюб” для позначення цих відносин і надають їм такий самий статус і права, як і в шлюбі між чоловіком та жінкою, тоді як інші використовують термін “цивільне партнерство” або “реєстроване партнерство” і можуть надавати обмежені права та привілеї.

Тож різниця між шлюбом та партнерством у різних країнах залежить суто від законодавства. Отже, її може зовсім не бути.

Які права та можливості надає реєстроване партнерство, а які – ні?

У березні 2023 року Верховна Рада зареєструвала законопроєкт №9103 про реєстровані цивільні партнерства. Він передбачає, що пари, які укладатимуть партнерство, матимуть взаємні права та обов’язки, зможуть володіти майном та отримувати спадок і соціальний захист, зокрема, у разі смерті або зникнення партнера чи партнерки безвісти.

Однак, як уточнює Святослав Шеремет, передбачається, що правовий інститут існуватиме без символічного та традиційного навантаження (на відміну від шлюбу), тому укладання партнерства не передбачатиме надання права на автоматичну зміну свого прізвища на прізвище партнера чи партнерки.

“Крім цього, тут не буде такого явища, як заручини. Ну і через те, що цивільне партнерство – виключно світський інститут, реєстрація цивільного партнерства не створюватиме передумов для релігійного таїнства вінчання і не вимагатиме жодного канонічного визнання в межах релігійних конфесій”, – додав він.

Водночас законопроєкт не покриває прав партнерів в адміністративно-кримінальній та податковій сферах, оскільки це потребувало б змін до податкового, кримінального і кримінально-процесуального законодавства.

“Йдеться, зокрема, про право не свідчити одне проти одного, мабуть воно є основним. Але це також можуть бути питання побачень у місцях обмеження волі. Чи різні нюанси з оподаткування подарунків, спадку тощо. Список буде зрозумілішим, коли будуть законопроєкти”, – уточнила помічниця народної депутатки Інни Совсун та авторка тексту законопроєкту №9103 Марія Клюс.

Також наразі партнерство не стосується сфери всиновлення та опіки дітей. Експерт ЛГБТ-центру “Наш світ” Андрій Кравчук пояснив, що запланований закон не зможе повноцінно розвʼязати й проблеми дітей, яких спільно виховують одностатеві цивільні партнери, допоки українське законодавство не передбачить можливості всиновлення чи вдочеріння дітей однієї партнерки чи одного партнера іншим чи іншою.

За його словами, у переважній більшості країн, які легалізували цивільні союзи одностатевих пар, ті можуть усиновлювати чи вдочеряти дітей своїх партнерів, навіть якщо закон забороняє їм спільне всиновлення дітей від інших батьків.

Цивільні партнерства – це лише для одностатевих пар?

Законопроєкт, який подала Совсун, передбачає, що реєстровані цивільні партнерства будуть доступні для пар будь-якої статі. Хоча цивільні партнерства частіше асоціюються з одностатевими парами, у деяких країнах вони доступні для всіх, незалежно від сексуальної орієнтації.

Так, зареєструвати партнерство там можуть одностатеві чи різностатеві пари, що перебувають у романтичних або партнерських стосунках. Для одностатевих пар це важливий крок до отримання юридичного визнання та офіційного підтвердження їхніх стосунків. Це дозволяє їм отримати захист, правові гарантії та підтримку в суспільстві.

З юридичного погляду, як зазначає юристка громадської організації “Інсайт” Ганна Литвинова, реєстровані партнерства потрібні не лише одностатевим парам. Це правовий інструмент для всіх повнолітніх громадян України, які прагнуть оформити свої стосунки в правовий спосіб, але не хочуть укладати шлюб з якихось причин.

Причини можуть бути різними: від того, що не всім до вподоби звернення до органів РАЦСу, і до того, що не всі бажають наділяти свою дружину чи чоловіка автоматично всіма правами та обов’язками, які передбачені чинним законодавством України, після укладання шлюбу.

Законопроєкт передбачає можливість укладати та посвідчувати договір про реєстровані партнерства в нотаріуса.

“Також є опція визначення прав та обов’язків реєстрованих партнерів. Тобто це ніби кошик, який ви наповнюєте тільки необхідним вам, що в майбутньому дозволить вам захистити себе та своє майно, яке вже набуте чи планується, і якщо партнери не мають наміру, наприклад, залишати його в спадок одне одному. Це можливість уникнути розв’язання деяких питань через суд”, – пояснює Литвинова.

Тож реєструвати цивільні партнерства вигідно та зручно не лише ЛГБТ-людям. Приміром, його зможуть укладати гетеросексуальні друзі чи подруги, зокрема і літнього віку, які турбуються про свій стан здоровʼя чи спадок. Так, у разі хвороби одного з партнерів інший зможе потрапити до нього в реанімацію та, з огляду на бажання свого товариша, дати дозвіл на його лікування. Так само в разі смерті власність одного з партнерів може перейти до іншого.

Юристка додає, що міжнародна практика показала, що в деяких країнах, де дозволили оформлювати реєстровані партнерства, гетеросексуальні пари почали користуватися таким правовим інструментом частіше, ніж шлюбом.

Водночас до кінця 2023 року Міністерство юстиції також планує подати до Верховної Ради законопроєкт про реєстровані цивільні партнерства, який стосуватиметься лише одностатевих пар.

За словами заступниці міністра юстиції з європейської інтеграції Валерії Коломієць, у ньому міститиметься конкретний перелік прав партнерів – фактично все те саме, що і в різностатевих пар, з урахуванням певних винятків та нюансів.

Які “альтернативи” реєстрованим партнерствам знаходять одностатеві пари, щоб законодавчо захистити свої права?

Одностатеві пари, які не мають можливості зареєструвати цивільне партнерство, часто шукають альтернативи для законодавчого захисту своїх прав. Однак універсального способу зробити це поки не існує. Особливої актуальності це питання набуло під час війни, оскільки певна кількість ЛГБТ-людей вступила до лав Збройних сил України.

Так, у листопаді минулого року комунікаційниця Лєда Космачевська оголосила, що вийде заміж за військового-гея, щоб представляти його інтереси в разі, якщо він зазнає поранень чи загине. У цього чоловіка є партнер, з яким на момент заяви вони були разом уже 15 років, однак через відсутність в Україні механізму реєстрації цивільних партнерств він не може представляти інтереси свого хлопця в суді або лікарні.

Тоді заява Космачевської викликала дискусію в соцмережах та загалом у медійному просторі. Деякі активісти та ЛГБТ-союзники позицію жінки розуміли та підтримували, інші – вказували на те, що такі випадки не мають ставати типовою практикою, бо проблему відсутності можливості реєстрації цивільних партнерств слід розвʼязувати інакше.

Також подекуди одностатеві пари намагаються захистити свої партнерські права через встановлення спільних житлових угод та укладання різноманітних приватних договорів. Ці документи про спільне проживання можуть регулювати права та обовʼязки пари щодо спільного майна, фінансів, а також надають деякий рівень правового захисту. Ефективність таких договорів залежить від законодавства та судової практики в конкретній країні.

За словами правозахисника Володимира Косенка, окремі майнові права в Україні можна врегулювати й за наявних умов. Приміром, можна скласти заповіт, передбачивши певні розпорядження на випадок смерті щодо майна, і висловити юридично значуще бачення щодо поводження з власним тілом. Також за допомогою дружніх юристів одностатеві партнери можуть сформулювати довіреність максимально широкого змісту, але якнайбільш детальну, тобто таку, що не припускатиме двозначностей.

“Дещо дискусійним з правового погляду, але дуже доцільним є укладення партнерського договору, який варто посвідчити нотаріально. Цей договір допоможе зафіксувати факт існування сімейних відносин між партнерами, заклавши підвалини для їхнього подальшого визнання державою та третіми особами, врегулювати майнові відносини та бути основою для складання довіреностей тощо”, – розповів правозахисник.

Такий договір матиме приватноправовий характер, адже він укладатиметься між двома фізичними особами, втім у разі виникнення критичних ситуацій він слугуватиме певним доказом перед третіми особами, зокрема і перед державою.

Крім того, у деяких випадках одностатеві пари намагаються застосувати іноземне законодавство, уклавши шлюб або зареєструвавши партнерство в країнах, де такі форми стосунків є легалізованими. Наразі зробити це можна навіть через онлайн-зв’язок.

Чинне українське законодавство, як пояснює Косенко, визнає одностатеві партнерства і шлюби, укладені між громадянами іноземних держав відповідно до іноземного законодавства. Тобто шлюб, укладений між громадянами Данії, де визнаються одностатеві шлюби, визнаватиметься і на території України.

Проте одностатеві партнерства, які укладають українці в штаті Юта, Данії, Португалії та інших країнах, не матимуть юридичної сили на території України, позаяк Україна не визнає ні партнерств, ні одностатевих шлюбів.

Примітно, що в разі ухвалення законопроєкту №9103 будь-які державні реєстрації сімейного союзу двох осіб або одностатеві шлюби, укладені між громадянами України в іноземних країнах, прирівнюватимуться до цивільного партнерства в Україні. Однак у такому випадку ці громадяни не матимуть права укласти цивільне партнерство в Україні, оскільки його дублювання є неприпустимим.

Хто та чому критикує впровадження інституту цивільного партнерства?

Після того як у Верховній Раді зареєстрували відповідний законопроєкт, на нього одразу відреагувала Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій, виступивши проти чергової спроби легалізації в Україні реєстрованих партнерств.

“У випадку ухвалення законопроєкту наступним кроком лобістів одностатевих відносин стане ініціювання можливості всиновлення дітей одностатевими парами з усіма вкрай негативними наслідками для формування особистості таких дітей та з позбавленням їх природного права на виховання в повноцінній сім’ї – маючи і батька, і матір”, – йдеться в їхньому зверненні до голови Верховної Ради.

Так, ВРЦіРО вважає неприпустимими будь-які законодавчі ініціативи, які нібито “несуть загрози як для інституту сім’ї, так і для ціннісних підвалин українського суспільства в цілому, його моральних і духовних засад”.

На переконання Ради Церков, легалізація одностатевих реєстрованих партнерств жодним чином не сприятиме подоланню демографічної кризи, зокрема через так звану “природну неспроможність одностатевих пар до народження дітей”.

Також законопроєкт №9103 не підтримує Міністерство оборони України на чолі з Олексієм Резніковим. У їхній відповіді зазначається, що “законопроєкт прирівнює реєстроване партнерство до шлюбу” всупереч Конституції, однак це не так. Міноборони також називає “дещо дискримінаційним” положення статті 13. Ця стаття передбачає, що в разі бажання військового зареєструвати партнерство подана заява про реєстрацію вважатиметься підтвердженням факту надання згоди на це. Передбачили таку можливість через ситуації, коли військові не можуть бути присутніми на реєстрації, бо виконують свої обов’язки. Що саме посадовці вважають дискримінацією – вони не зазначили.

Крім того, у 2018 році Міністерство юстиції України відмовилося виконувати захід плану дій з реалізації Нацстратегії у сфері прав людини про легалізацію цивільних партнерств. Тодішній заступник міністра юстиції з питань європейської інтеграції Сергій Петухов заявляв, що наявність заходів про права ЛГБТІ-спільноти створила дискусію, яка чітко показала ставлення суспільства до цього питання.

Хто в Україні підтримує впровадження цивільного партнерства?

Найпершим, хто розглянув та підтримав законопроєкт “Про інститут реєстрованих партнерств”, став Комітет молоді та спорту. 7 квітня троє його членів проголосували за ухвалення цього закону, один – проти та ще один утримався. Прибічники ідеї запровадження цивільних партнерств вважають це “важливим кроком на шляху до європейської інтеграції України”. Підтримує ініціативу й Міністерство фінансів та Держприкордонслужба.

Комітет з питань європейської інтеграції також одноголосно підтримав законопроєкт. За проголосували всі шість членів комітету.

Постійну інформаційну підтримку та просвітницьку роботу щодо цієї теми проводять і правозахисні організації, що займаються правами ЛГБТ-людей.

Зокрема, ЛГБТ-військові запросили Міноборони та міністра Олексія Резнікова на спільну зустріч у зв’язку з рішенням міністерства не підтримувати законопроєкт.

Громадська організація “Точка опори ЮА” також лобіює питання цивільних партнерств на міжнародному рівні та постійно розвінчує стереотипи щодо цієї юридичної процедури та загалом щодо ЛГБТ-людей.

Тим часом запорізька правозахисна організація “Gender Zed” підготувала відкритого листа до Верховної Ради, у якому закликала парламент підтримати законопроєкт про цивільні партнерства. Звернення підписали й різні запорізькі ЛГБТ-союзники – активісти та громадські організації.

Що означає для України рішення ЄСПЛ, який визнав порушенням відсутність можливості укласти одностатевий шлюб у країні?

1 червня Європейський суд з прав людини визнав порушення Україною права одностатевої пари – Андрія Маймулахіна та Андрія Марківа, які не можуть укласти шлюб у країні та стикаються з дискримінацією.

Своїм рішенням ЄСПЛ фактично зобов’язав Україну визнати цивільні партнерства для одностатевих пар.

Відомо, що справу Маймулахіна та Марківа розглядали з 2014 року. Зрештою суд визнав, що відсутність в Україні законодавчого регулювання одностатевих відносин є порушенням статті 8 (“Право на особисте сімейне життя”) та 14 (“Заборона дискримінації”) Європейської конвенції з прав людини. Кожному із заявників суд присудив 5 тисяч євро компенсації.

“Україна, як держава-учасниця Європейської конвенції з прав людини, має ухвалити закон, яким на юридичному рівні визнає одностатеві пари, і надати їм можливість реєструвати свої стосунки як сім’ю. Аналогічні рішення ЄСПЛ ухвалював щодо інших країн, це стала практика. Такі самі рішення свого часу виконали Італія та Греція. Дуже скоро таке зобов’язання чекає і на Польщу”, – заявила нардепка Інна Совсун.

За її словами, невиконання рішення Європейського суду з прав людини становитиме репутаційні ризики для України перед Радою Європи й буде для європейських країн сигналом того, що наша держава не здатна належним чином захистити права людини.

Раніше правозахисники вже наголошували на тому, що в цій справі Україні буде важко заперечувати дискримінацію, бо в ЄСПЛ є розвинута практика подібних рішень.

Крім того, наприкінці 2021 року Верховний Суд ЄС постановив, що одностатевих батьків та їхніх дітей повинні визнавати сім’ями в усіх країнах-членах ЄС, куди рухається Україна.

Джерело

Сподобалось? Знайди хвилинку, щоб підтримати нас на Patreon!
Become a patron at Patreon!
Поділись публікацією