Чи треба робити камінг-аут в армії?
Як кажуть гомофоби – зараз не той час, щоб писати про ЛГБТІК+ (м’яко кажучи). А ми вважаємо, що зараз саме час. Більш ніж 20% ЛГБТІК+ людей зараз воюють на передовій, захищаючи нашу рідну Україну та наближають нашу з вами Перемогу.
ГО “Ти не один”ділиться розмовою з нашим військовим Василем та розбирається, чи треба робити камінг-аут в армії.
“Всім привіт, мене звати Василь, мені 39. Я відкритий гей. Народився біля міста Києва, в місті Вишневому. Довгий час я змінював місце проживання. До війни переїхав в Одесу, там і проживав.
До повномасштабного вторгнення, працював на хлібозаводі майстром зміни. За професією я пекар, навчався за кордоном та довгий час працював завідуючим виробництвом в Києві.
В основному я працював та займався налагодження побуту з моїм хлопцем. Зазвичай ми полюбляли разом проводити свій вільний час. У вихідні гуляли з друзями, любили подорожувати та активно відпочивати.
Зустріч з війною виявилася несподіваною. Я взагалі не дивився новини та навіть не уявляв, що може розпочатися війна. Мене розбудив телефонний дзвінок о 5:00 ранку, дзвонила моя колишня і сказала: “вставай, бо почалася війна”. Це в мене викликало шок, мене ледь не паралізувало тоді. Я одразу ввімкнув телевізор. По всіх каналах казали, що почалося повномасштабне вторгнення. Десь впродовж години-півтори я вже відчув, що таке війна, тому що почали бомбити cело Чабанка. Це було дуже гучно та страшно. То була паніка, яка просто тебе в ступор заводить. Ти не розумієш нічого, що треба робити: чи збирати речі та документи, чи бігти у військкомат, чи тікати взагалі з цієї країни.
Мої рідні опинилися у скрутному становищі. Дуже хвилювалися за мене та мого хлопця та хотіли, щоб ми приїхали до них. Але я не міг покинути роботу та свій колектив, який довіряв мені. Так як були прильоти поруч з хлібозаводом, мені треба було заспокоїти людей, щоб не було паніки.
Продавження – у галереї.
