ЛГБТ-військові захищають країну, але їхні партнери залишаються без прав: чому зареєстровані партнерства потрібні вже зараз
Заручини Melovin та парамедика ЗСУ Петра Злоти знову привернули увагу до болючої теми: в Україні тисячі ЛГБТ-людей воюють на фронті, але їхні найближчі люди не мають жодних юридичних гарантій — від відвідування в лікарні до права поховати кохану людину. Ця історія показала, що зареєстровані партнерства потрібні не «після перемоги», а вже сьогодні.
На Форумі союзників і союзниць «БАМ!» (бізнес / активізм / медіа), організованому ГО «Точка опори ЮА», тема цивільних партнерств стала однією з центральних. Учасники обговорювали, чому це питання — не лише про права людини, а й про національну безпеку, євроінтеграцію та елементарну справедливість.
Голоси з фронту: «Ми воюємо за права, яких у нас немає»
Ветеран, оборонець Маріуполя та голова організації «Українські ЛГБТ військові за рівні права» Олександр Деменко розповів, що зараз на війні служать близько 700 ЛГБТ-військових, з якими організація підтримує зв’язок. Усі вони говорять про одне й те саме:
“Учора ти цивільний, а сьогодні вже військовий. Щодня спільнота ЛГБТ+-військових воює за ті права, яких у них просто немає. Партнери і партнерки ЛГБТ+-військових просто не можуть прийти до них у лікарню, не можуть отримати виплати. У разі смерті навіть прийти на похорон не можуть, поховати по-людськи”.
Виплати за загиблого часто отримують родичі, які за життя не спілкувалися з військовим або його не приймали. Деменко наголосив: ЛГБТ-військові не просять привілеїв — лише тих самих базових прав, які мають гетеросексуальні пари.
“Ми цього зробити не можемо. Просто не можемо. І це є великий біль нашого суспільства”.
Судові «пекельні муки»: коли держава змушує доводити, що ти кохаєш
Адвокатка Оксана Гузь веде справу Тимура Левчука та Зоряна Кіся про визнання факту шлюбних відносин. Навіть спроба встановити факт спільного проживання натрапила на стіну: суди відмовлялися відкривати провадження, бо в Україні нібито «не існує» таких стосунків.
“Я дуже рада за Україну, але цей факт існує: є люди, які живуть разом і мають певні права, обов’язки та бажання. Нам пощастило, відверто, що суддя захотіла розібратися в ситуації й ухвалила рішення, яким встановила факт перебування в стосунках. Натомість нам не пощастило з тим, що існують дуже активні організації, які відстоюють “традиційні цінності”, хоча ніхто так і не може пояснити, що це означає”.
Після рішення до справи втрутилася стороння організація, подала апеляцію, потім касацію — і процес затягнувся. Гузь зазначила: без закону будь-яка ідеологічна група може втручатися в приватне життя українців.
“Кожна людина повинна мати вибір, користуватися цим правом чи ні. А в цій ситуації це про втручання туди, куди вони не мають права втручатися”.
ЄС ставить чітку умову: без партнерств — немає просування до членства
Представник ЄС в Україні Асієр Сантільян Лурьяга нагадав: у дорожній карті з верховенства права, яку Україна ухвалила разом з ЄС, є зобов’язання щодо недискримінації та прав людини. Зареєстровані партнерства — частина цих зобов’язань.
“Ці цінності пов’язані з правами людини та недискримінаційним ставленням. Без виконання цього пункту дорожньої карти успішне завершення переговорів України про вступ до ЄС неможливе”.
Народна депутатка Інна Совсун підтвердила: найкращий шанс ухвалити закон — прив’язати його до євроінтеграційного процесу.
“Найкращий шанс просунути законопроєкт сьогодні – це привʼязати його до євроінтеграційного процесу. Але це не єдине, що треба робити, – варто комунікувати, розповідати історії й шукати суспільну підтримку”.
“Якщо ми хочемо вступати в цей клуб, а не в альтернативний, ми маємо виконати вимоги”.
Уже зараз серед депутатів формується неформальна коаліція прихильників закону, але без активної суспільної підтримки політики бояться хейту й відступають.
Висновок простий: зареєстровані партнерства — це не про «чужі» права. Це про те, щоб держава захищала тих, хто зараз захищає її. І чим довше ми відкладаємо це рішення, тим більше болю й несправедливості додаємо тим, хто щодня ризикує життям за нашу спільну свободу.
