Німецька партія AfD применшує праворадикальне насильство проти ЛГБТК+ людей
Німецька ультраправа партія «Альтернатива для Німеччини» (AfD) знову опинилася в центрі скандалу через спробу применшити масштаби насильства проти ЛГБТК+ людей у країні.
AfD — це популістська та націоналістична партія, заснована у 2013 році. За останні роки вона дедалі більше радикалізувалася й нині часто описується експертами як політичне крило крайньо правих і навіть неонацистських рухів у Німеччині. Її представники виступають проти міграції, «гендерної ідеології» та прав ЛГБТК+, активно поширюючи ксенофобські й антифеміністичні меседжі.
Маніпуляції з цифрами
Депутат Бундестагу від AfD Мартін Райхардт у своїй нещодавній заяві спотворив офіційну кримінальну статистику, стверджуючи, що «насильство проти представників ЛГБТК+ здебільшого не має політичного підґрунтя».
Таким чином він намагався поставити під сумнів попередження Федерального відомства з охорони конституції (BfV), яке раніше повідомляло про зростання кількості антикуірних нападів із боку правих екстремістів.
У доповіді за 2024 рік служба безпеки наводила приклади нападів на прайди (CSD) та інші публічні заходи ЛГБТК+ спільноти, у яких брали участь сотні осіб, пов’язаних із насильницькою неонацистською сценою. Серед організацій, що поширюють ненависть, згадуються «Der III. Weg» («Третій шлях»), «Die Heimat», «Freie Sachsen» та «Deutsche Jugend Voran».
AfD і праворадикальна риторика
AfD усе частіше діє як парламентський інструмент крайніх правих рухів, які виступають проти рівності та прав ЛГБТК+.
Звіт Федерального відомства з охорони конституції описує типову риторику антикуірних угруповань — від гасел про «традиційну сім’ю» й «боротьбу з ЛГБТ-пропагандою» до антисемітських теорій про «вимирання німецького народу». За тоном і змістом цей опис дуже нагадує програму AfD, хоча партію в документі прямо не згадано.
Показовий приклад — кампанія «Stolzmonat» («Місяць гордості»), яку у 2023 році запустили діячі AfD як противагу Прайд-місяцю. Вона закликала «повертатися до традиційних цінностей» і висміювала ЛГБТК+ видимість. У звіті спецслужб ця кампанія класифікується як акція з праворадикальної сцени.
Як Райхардт перекручує факти
У своїй інтерпретації статистики Райхардт зосередився лише на випадках фізичних нападів, які становлять менш ніж 10% усіх зафіксованих злочинів на ґрунті ненависті до ЛГБТК+. Він повністю проігнорував такі категорії, як погрози, пошкодження майна, пропаганда ненависті та застосування заборонених символів.
Більшість злочинів проти ЛГБТК+ у звіті федеральної поліції (BKA) віднесено саме до «правого спектра» політичної мотивації. Лише незначну частину пов’язано з іншими мотивами — релігійними чи «іноземними».
Райхардт, однак, твердить, що «лише 10–20% нападів можна віднести до правих екстремістів», чим фактично знецінює системну праворадикальну загрозу.
Ба більше, він намагається маніпулювати етнічними темами, стверджуючи, що «багато злочинців мають іноземне походження». Насправді ж, за офіційними даними, 927 із 954 підозрюваних у праворадикальних антикуірних злочинах — німці.
Висновок
Заяви Райхардта — це спроба відвернути увагу від фактичної участі правих екстремістів у насильстві проти ЛГБТК+ людей.
Партія AfD послідовно заперечує власну відповідальність за розпалювання ненависті, з одного боку підживлюючи антикуірну істерію, а з іншого — намагаючись виставити себе «захисником німецьких цінностей».
Та статистика говорить протилежне:
у 2024 році в Німеччині зафіксовано понад 1 700 злочинів, скоєних через сексуальну орієнтацію чи гендерну ідентичність, і більш ніж 700 із них були мотивовані праворадикальною ідеологією.
