Перший небінарний баристер Великої Британії: рішення Верховного суду щодо гендерно розділених просторів трактують неправильно
Перший відкритий небінарний баристер (вищий ранг адвокатів в Англії та Уельсі, яким належить виняткове право виголошувати промови в суді) у Великій Британії Оскар Девіс заявляє, що рішення Верховного суду щодо одностатевих просторів (single-sex spaces) неправильно тлумачать так, ніби воно виключає транс*людей.
Баристер із Garden Court Chambers та інфлюенсер розповів PinkNews, що рішення суду у справі FWS v Scottish Ministers насправді не позбавляє транс*людей права користуватися одностатевими приміщеннями.
У квітні Верховний суд постановив, що визначення «статі» в Законі про рівність 2010 року (Equality Act) стосується «біологічної статі», а поняття «жінка» означає «біологічна жінка». Суддя Патрік Ходж у своєму рішенні застеріг, що це не слід сприймати як «перемогу однієї групи суспільства за рахунок іншої», підкресливши, що транс*люди все одно залишаються під захистом закону.
Попри це, Комісія з питань рівності та прав людини (EHRC), яка регулює законодавство про рівність у Великій Британії, надала уряду оновлення до свого кодексу практики щодо одностатевих просторів. Очікується, що ці зміни фактично обмежать доступ транс*людей до приміщень, що відповідають їхній гендерній ідентичності.
Девіс наголошує, що EHRC та інші організації могли неправильно витлумачити рішення суду, і підкреслює, що воно не дає права «дискримінувати» транс*людей.
«Загальне правило [закону про рівність] полягає в тому, що ви не маєте дискримінувати нікого, – пояснює вони. – Наприклад, якщо говоримо про надання послуг у спортзалах, згідно з розділом 29 Закону про рівність, не можна нікого дискримінувати, і це стосується будь-яких послуг. Є виняток — одностатеві простори, зазначений у Додатку 3, який каже, що в певних випадках окремі простори можуть бути виправданими.
Верховний суд сказав: «одностатевий простір» означає простір за біологічною статтю, але важливо розуміти: ці положення дозволяють, а не зобов’язують виключати когось. Саме тут усі й роблять помилку».
«Закон має бути щитом, а не мечем»
Девіс підкреслює, що Закон про рівність 2010 року створений для захисту, а не для виключення.
«Навіть якщо простір визначено як одностатевий, транс*людина може ним користуватися. Якщо хтось подає скаргу, тоді може бути розглянута справа про дискримінацію або організація може ухвалити рішення про обмеження доступу, але це не відбувається автоматично. Закон має бути щитом, а не мечем», — зазначає вони.
Баристер нагадує, що будь-яке виключення має бути «пропорційним» і враховувати баланс прав усіх сторін, зокрема прав транс*людей.
Тим часом правозахисні та ЛГБТК+ організації критикують запропоновані EHRC зміни та «поспішні» громадські консультації, які тривали лише шість тижнів.
Оновлений кодекс уже передано міністерці з питань рівності Бріджит Філліпсон для затвердження, що може відбутися без парламентських дебатів. Остаточний текст, імовірно, не оприлюднять до моменту набуття ним чинності. Девіс зауважує, що раніше подібні кодекси рідко викликали суперечки, але тепер, коли йдеться про права великої кількості людей, потрібні «демократичні дебати, прозорість і підзвітність».
Невидимість небінарних та інтерсекс людей
Девіс також розкритикували Верховний суд за ігнорування небінарних та інтерсекс-людей:
«Для мене, як юриста, це принизливо — не бути визнаним у законі, з яким я працюю щодня. У рішенні говориться, що «біологічна стать» означає одне чи інше, але при цьому терміни «стать» і «гендер» вживаються як взаємозамінні без пояснень. Немає жодної згадки про небінарність або інтерсекс-стан».
Вони зазначають, що це особливо дивно, адже ще у справі Goodwin v UK (2002) Європейський суд з прав людини закликав Британію визнавати транс*людей юридично.
Через відсутність чітких визначень незрозуміло, як майбутнє законодавство застосовуватиметься до небінарних та інтерсекс-осіб.
«Якщо мене дискримінують через те, що я небінарна людина, чи зможу я подати позов? Потенційно — ні. Це зовсім не ясно».
На думку Девіса, найкращий спосіб протидіяти можливим змінам — активно висловлювати свою позицію.
«Було б простіше, якби більше людей піднімали голос — і я маю на увазі не лише транс*людей, а й союзників. Я вважаю, що транс*люди заслуговують на гідність і повагу. Невже це така вже суперечлива думка? Ідея, що транс*люди нібито прагнуть потрапити в жіночі простори, щоб комусь нашкодити, абсурдна».
