“Війна все спише”: білоруським учасникам прайду у Вільнюсі погрожували розправою від імені білоруських вояків за використання біло-червоно-білого прапора
Під час Маршу рівності у Вільнюсі білорусам, які несли біло-червоно-білий прапор, адміністраторка чату блогера-конспіролога “Віруса” та її подруга погрожували фізичною розправою, посилаючись на “наказ вояків”. Як з’ясувалося, це не порожні слова — за ними стоїть реальний білоруський доброволець, який зараз воює в Україні і переконаний, що йому пробачать, якщо він “каратиме” білоруських учасників прайду.
У суботу, 7 червня, у Вільнюсі пройшов Балтійський прайд (Baltic Pride). Багатотисячний марш пройшов головною вулицею столиці Литви, хода закінчилась великим музичним концертом.
Численні прапори, транспаранти, типажі та образи, зокрема драг-квін, створювали кольоровий потік, який протягом понад години струменів вулицями Вільнюса. У колоні, серед іншого, пройшов разом із дружиною мер Вільнюса Валдас Бєнкунскас.
Були й противники прайду — кілька молодих людей з литовськими національними прапорами та два десятки людей похилого віку з хрестами та хоругвами із зображенням Божої Матері Остробрамської. Люди охоче фотографували їх на пам’ять, але з відстані, щоб не провокувати конфлікт.
Проте, конфлікт із противниками ЛГБТ під час Віленського прайду все ж стався — він розгорівся навколо білоруської колони.
На чолі білоруської колони вже традиційно їхав іграшковий рожевий автозак — він став своєрідним білоруським “богартом”, якого можна перемогти лише перетворивши його жахливий образ на комічний. Слідом за автозаком йшли білоруські активісти, правозахисники, представники Об’єднаного перехідного кабінету Білорусі та просто небайдужі до проблем ЛГБТ люди.
Вони несли вулицями литовської столиці великий національний біло-червоно-білий прапор. Цей прапор став причиною нападок на учасників ходи і, як стверджують очевидці, погроз розправитися з усіма причетними.
Жертвою нападок стала дівчина Д., яка розповіла “Нашай Ніве” про те, що сталося на прайді.
Ближче до початку маршу, коли Д. та ще кілька людей готувалися до маршу, до них підійшли дві жінки. Учасники прайду змогли ідентифікувати їх як Інну Трусову та Олену Пуцикович.
Інна Трусова за першою освітою логопедка-дефектологиня, а за другою — сімейна психологиня. Її можна побачити у Вільнюсі на заходах, які проводить фонд “Дапамога”. На одному з таких мітингів у січні 2024 року Трусова публічно дорікала Франаку Вячорку за нібито недостатню інформаційну представленість білоруських проблем у світі.
Друга жінка, Олена Пуцикович, колишня політв’язнена, яка виїхала з Білорусі у 2022 році після того, як отримала два з половиною роки домашньої хімії. До затримання вона працювала вчителькою в Іваново.
Зараз Пуцикович приєдналася до команди блогера-конспіролога Віталія “Віруса” Кондратенка, який щодня критикує білоруську опозицію. Пуцикович — адміністраторка в чаті каналу Кондратенка під ніком Бумеранг.
За словами свідків, які були поруч з білоруською колоною, Трусова спочатку почала дружню розмову з учасниками ходи, а Пуцикович мовчки знаходилася поруч з нею.
“Роблячи вигляд доброї, вона [Трусова] сказала: “Ой, які ви гарні, молодці…”, а потім почала — спочатку з усмішкою — додавати:
“Ну не дай Бог, ви дістанете наші прапори”. Я відповіла, що прапор чекає свого часу. Тоді вона взяла мене за руку, підсунулася до мого вуха і прошепотіла: “Слухай сюди, дорогенька, якщо ти це зробиш — я тебе закопаю”.
Я так розумію, вона обрала саме такий варіант погрози, щоб ніхто не чув і не міг підтвердити“, — розповідає про подію Д.
Д. одразу покликала на допомогу колежанку, але Трусова вже почала відмахуватися і стверджувати, що вона нічого такого не казала.
“Вона побачила мій тремор — я інвалід з дитинства, і руки тремтять у мене завжди — і сказала: “Ой, а що так ручки тремтять? Треба до психіатра звернутися”. Я так розумію, що вона намагалася тиснути на стереотипи, ніби люди з ЛГБТК-спільноти “хворі”.
Це іронічно, бо я просто гетеро, яка підтримує права людей, зокрема ЛГБТК+”, — зазначає Д.
Представниця з соціальної політики АПК Ольга Зазулинська, яка була на прайді у Вільнюсі, зазначає, що Трусова і Пуцикович не зрозуміли, що мають справу не тільки з представниками ЛГБТК+, а й з гетеросексуальними білорусами, які прийшли підтримати їх. І для всіх БЧБ-прапор — це не “маркер” спільноти, а спільний символ національної ідентичності, гордості та опору.
Слова Д. підтверджує активістка Наста Базар, яка була очевидцею події і підійшла до жінок, коли дівчина подала сигнал, що їй потрібна допомога. Вона одразу голосно заявила, що учасниці ходи отримують погрози. У відповідь Трусова почала обурюватися: “Вона божевільна, вона бреше! Та ви що!”
Базар каже, що Трусова і Пуцикович заявили, що вони прийшли на прайд з “повідомленням” від білоруських вояків — мовляв, ті забороняють використовувати біло-червоно-білий прапор. Після цього вони почали знімати учасників на відео, коментуючи: “Давай, знімай — щоб потім усіх ідентифікували“.
Коли білоруси все ж розгорнули великий прапор, то жінки почали ходити навколо, знімаючи зблизька обличчя тих, хто ніс його в руках, чіплялися до них. Після цього учасниці прайду звернулися за допомогою до чоловіків з колони та до волонтерки прайду, щоб повідомити, що вони мають проблему з цими жінками.
Жінки не слухали волонтерок, тому ті покликали поліцейських, які охороняли прайд.
Олена Пуцикович почала виправдовуватися перед поліцейськими, показуючи на телефоні те, що вона назнімала. Цей момент потрапив у стрім Андрія Павука, який з’явився на прайді з червоно-зеленим прапором. Блогер вирішив, що це провокаторка, яка щось знімає на свій телефон, і спробував дізнатися більше. Цим він привернув увагу поліцейських, які, мабуть, прийняли його самого за провокатора.
“А ось цей правильний прапор тут. Нехай режим потім показує прапори. Ця людина нічого не порушила, це наша людина“, — заступилася жінка за Павука, який тримав червоно-зелений прапор.
На питання Павука, навіщо вона розмовляє з поліцією, Пуцикович відповіла, що повідомляє всім, ніби люди з БЧБ-прапором на прайді — це провокатори. “Вони роблять все для пропаганди. Це подарунок для пропагандистів“, — додала вона.
Після цього конфлікт повторився, і учасники колони звернулися до головної волонтерки. Трусова намагалася захиститися російською, але їй відповіли, що не розмовляють мовою агресора. Через слабке володіння англійською вона не змогла донести свою позицію. Жінку попередили: якщо не припинить конфлікти, її виведуть. Після цього жінки відчепилися від білоруської колони і пішли.
Зазулинська зауважує, що Д. не єдина, кому того дня погрожували на прайді, подібні погрози лунали також і на адресу Маргарити Воріхової, її колежанки з АПК: “Ви відповісте за те, що сьогодні тут стоїте з прапором“.
Та підтвердила “Нашай Ніве”, що таке мало місце і пояснила, чому їй важливо бути на прайді з біло-червоно-білим прапором:
“Біло-червоно-білий прапор на прайді — це не про території, національність чи політику. Це про людей. Про тих, хто сьогодні не може бути тут. Хто живе в страху. Хто сидить за те, що вони представляють спільноти. Хто змушений приховувати свою ідентичність. У Вільнюсі я вийшла не тільки як білоруска, але як людина, яка вірить у рівність. Для мене прайд — це про солідарність”.
Думки учасників про конфлікт навколо прапора
Білоруси, які цьогоріч брали участь у прайді у Вільнюсі, були шоковані агресивними нападами — хай поки й чисто словесними — з боку співвітчизниць.
“Якщо ми хочемо будувати демократію і при цьому виключати з неї різні групи, то ми нічим не відрізняємося від лукашистів. Мені незрозуміла ця приватизація на прапор“, — каже Д.
З нею згодна і Ольга Зазулинська, яка каже, що не чула, щоб білоруські добровольці забороняли нести національний прапор на прайді.
“Мені це здається маніпулятивною спробою розділити людей. Національний прапор належить кожному білорусу, хто відчуває себе частиною цієї країни і бореться за її гідність“, — каже Зазулинська.
Її лякає, що за нападками стояли не якісь невідомі маргінали, а знайомі їй порядні люди.
“Це дорослі жінки, з освітою, з досвідом роботи з вразливими групами. І саме тому те, що сталося, викликає ще більшу тривогу. Замість діалогу ми побачили агресію та залякування — і це неприйнятно“, — зазначає Зазулинська.
Однак нападки та погрози не зіпсували учасникам прайду загального враження від події. Як зазначає Д., людей, які розуміють і підтримують, було значно більше.
Все ж після події Д. зізнається: з’явився страх за власне життя та здоров’я, бо ніколи не знаєш, коли агресори можуть перейти від слів до дій. За її словами, жертвою гомофобії може стати будь-хто — навіть якщо не належить до ЛГБТ-спільноти, як і вона:
“Не зрозуміло ж по обличчю: ти гетеро чи ні, але тебе можуть для нападок обрати тому що ти за статурою маленький, тому що бачать, що ти не даси відсіч, ну і якщо ти тут, то апріорі ти з “тих самих”. По суті, це, як кажуть, той самий варіант — виїхав з Білорусі, але Білорусь не виїхала з тебе”.
Чат розбрату
Історія конфлікту на прайді у Вільнюсі розпочалася за кілька днів до його проведення. 4 червня телеграм-канал “Дапамога” опублікував допис, у якому фонд запрошував білорусів взяти участь у Марші рівності, щоб нагадати про проблеми представників ЛГБТ-спільноти, на яких у Білорусі чиниться додатковий тиск, і підтримати одне одного.
Допис виявився найгарячішим на каналі за останні кілька років, у чаті каналу відкрилася пекельна дискусія: з’явилося понад дві сотні коментарів, більшість яких називала злочином, оскверненням і дискредитацією символу те, що національний прапор понесуть на прайді.
Менша частина коментаторів виступала проти присвоєння прапора. Серед них була і керівниця фонду Наталія Калегава, яка нагадала, що кожен білорус має право на прапор, а серед політв’язнів, на думку яких посилалися її опоненти, представників ЛГБТ не менше, ніж у цілому в суспільстві.
Серед сотень дописів під публікацією було чимало й тих, що залишили вже відомі нам Інна Трусова та Олена Пуцикович.
“Питання не про гомофобію. А про те, що перебуваючи у вимушеній еміграції зростає самосвідомість! І цінність головного нашого символу — прапора! Немає гомофобії в тому, що символ наших предків, які віддавали життя за Батьківщину, вояків, які зараз в Україні, політв’язнів, які за ґратами… Це — їхня душа і серце. Це наша душа і серце. Це Прапор Батьківщини. А не символ вибору партнера чи партнерки.
Будь ласка, давайте не будемо сваритися. А з повагою ставитимемося до національних цінностей!!! Кожен обирає свій сексуальний шлях. І є свої кольори в цьому об’єднанні. Використовувати їх ніхто не забороняє“, — писала Трусова.
Олена Пуцикович опублікувала в чаті каналу відео, яке вона зняла на прайді, зблизька знімаючи обличчя тих, хто тримав біло-червоно-білий прапор, щоб ідентифікувати їх.
“Молодці, допоміжний прапор принесли на прайд. Усі, хто ніс, зафіксовані. Вас же просили по-людськи. І вояки просили“, — таким дописом Пуцикович супроводжувала своє відео.
“Наказ вояків”
Можна помітити, що обидві жінки неодноразово, щоб надати своїм словам більшої ваги, посилаються на якихось неназваних білоруських вояків, які нібито заборонили використовувати біло-червоно-білий прапор на гей-прайдах.
Як розповіли самі учасники білоруської колони, у тому самому чаті “Дапамогі” раніше було опубліковано голосове повідомлення від вояка з нікнеймом “Сенат”, яке містило погрози за використання прапора на марші. Зараз повідомлення видалене, але його запис є у розпорядженні “Нашай Нівы”.
“Тут хтось наводить приклад, що прапори країн Балтії є на гей-парадах. Дивіться: якщо в цих країнах не вистачає вояцького духу — щоб вояки прийшли і сказали, що під цим прапором гинули бійці, і заборонили його використання на гей-параді — це їхні особисті проблеми.
Я як представник білоруських вояків і сам білоруський вояк, кажу: кожен, хто використає білоруський прапор, зроблений кров’ю (якщо ви пам’ятаєте легенду його створення), під яким похована велика кількість наших вояків, — мусить знати: тільки моїх побратимів більше, ніж у вас пальців на руках і ногах. А скільки всього білоруських вояків загинуло і за цю війну, і за минулі — не злічити.
Кожен, хто використає з цього моменту на гей-параді цей прапор, буде задокументований. Це буде все закинуто в архів і в майбутньому кожному з вас буде відплачено. Я вам обіцяю.
Якщо ви думаєте, що я просто пиз*абол, то можете просто запитати хто я, що я, де раніше служив, яку маю спеціалізацію, освіту і які у мене методи.
Війна все спише. Ми зараз беремо участь у Третій світовій війні. Вам там у ваших теплих Вільнюсах про це не відомо. То ось тут, в Україні, це всім відомо.
І війна все спише — всі наші методи війна спише. Як колись “Масаду” все пробачили за те, що він карав тих, хто вбивав і знущався з євреїв, з їхніх традицій, цінностей. Так і ми будемо карати тих, хто знущається з білоруських цінностей, з білоруського прапора, з білоруських вояків і так далі“, — говорить у голосовому повідомленні “Сенат”.
Єдине, про що “Сенат” зручно забув згадати, — це те, що нацисти, яких він має на увазі, з такою ж жорстокістю знищували не тільки євреїв, а й гомосексуалів. Їх позначали рожевими трикутниками, саджали в концтабори і масово вбивали. Порівняння себе з “Масадом” виглядає особливо цинічно, якщо пригадати, що його погрози спрямовані в бік тих, хто досі піддається дискримінації та переслідуванню.
Під позивним “Сенат” воює 32-річний Роман Яроменко, який раніше служив у Силах спеціальних операцій Білорусі та у Французькому іноземному легіоні. З 2022 року воює в Україні, зараз — оператор важкого дрона “Вампір” у тактичній групі Кривцова у складі інтернаціонального легіону головного управління розвідки Міністерства оборони України.
Очевидно, що саме на його думку посилаються Інна Трусова та Олена Пуцикович, коли говорять про “наказ вояків” не використовувати біло-червоно-білий прапор. Вони не тільки служать провідниками цих погроз, але й є активними помічниками у здійсненні обіцяного покарання, активно фіксуючи учасників білоруської колони на прайді.
