В австрійському Лінці прокуратура розпочала розслідування після історії трансгендерної жінки на ім’я Віола, яка заявила про ймовірне зґвалтування і після цього не змогла одразу отримати необхідну медичну допомогу.
За словами Віоли, дві лікарні відмовилися її обстежувати, а в третьому медзакладі допомогу вдалося отримати лише після тривалого очікування та втручання поліцейських. Тепер правоохоронці з’ясовують обставини як ймовірного сексуального насильства, так і дій медичних установ.
Прокуратура Лінца розслідує справу щодо 34-річного чоловіка за підозрою у зґвалтуванні. Він заперечує, що мав із Віолою сексуальний контакт. До завершення розслідування щодо всіх фігурантів діє презумпція невинуватості.
Окремо перевіряють дії трьох лікарень, причетних до надання допомоги жінці. Йдеться, зокрема, про можливе ненадання допомоги. Слідчі мають встановити, хто ухвалював рішення, чи були задокументовані звернення Віоли та чому її направляли з одного закладу до іншого.
Після ймовірного нападу рахунок ішов на години
Віола звернулася по допомогу одразу після події, оскільки підозрювала, що їй могли непомітно додати до напою речовину з седативною дією.
У таких випадках швидкість медичного обстеження має особливе значення. Деякі речовини, які використовують для приведення людини у безпорадний стан, можуть виявлятися в організмі лише протягом обмеженого часу. Тому для збереження можливих доказів важливо якомога швидше взяти відповідні зразки крові або сечі.
Подруга Віоли викликала поліцію. Правоохоронці замовили швидку допомогу, однак, за даними публікації, через 45 хвилин вона так і не приїхала. Тоді поліцейські самі доправили жінку до лікарні Barmherzige Brüder.
Саме там, за словами Віоли, сталося перше відмовлення.
Вона розповіла, що лікарка запитала, що медики “побачать між її ногами”. Віола пояснила, що вона трансгендерна жінка. Після цього, як стверджує пацієнтка, їй повідомили, що гінекологічне відділення не може її лікувати, оскільки вона не є “фенотиповою жінкою”.
Лікарня у своїй відповіді представила ситуацію інакше. У медзакладі заявили, що під час огляду було встановлено наявність чоловічих статевих ознак, а відповідно до чинних правил гінеколог нібито не мав права продовжувати лікування. Оскільки урологічного відділення в лікарні немає, пацієнтку направили до іншого закладу.
Для правозахисників саме такий підхід став одним із центральних питань цієї історії.
Людина звернулася після ймовірного сексуального насильства і потребувала термінового обстеження та фіксації можливих доказів. Її гендерна ідентичність або анатомічні особливості не повинні перетворюватися на причину, через яку медична система не може визначити, хто саме має надати допомогу.
У другій лікарні – Elisabethinen – Віолу також не обстежили. Її направили до амбулаторії для постраждалих від насильства при Університетській клініці Кеплера.
Пізніше Elisabethinen повідомила, що переглянула внутрішні процедури, щоб не допустити подібних ситуацій у майбутньому, та висловила жаль через обставини, які пацієнтка пережила як надзвичайно важкі.
У третій лікарні Віола чекала допомоги під час сильного болю
На момент прибуття до Університетської клініки Кеплера стан Віоли вже погіршувався.
Жінка живе з епілепсією, і дорогою до третьої лікарні у неї стався судомний напад.
За поліцейським звітом, після прибуття її спочатку помістили до приміщення, яке описане як “підсобка”, де вона близько години чекала на подальшу допомогу.
“Я була вся в болю, майже не могла говорити”, – розповідала Віола.
За її словами, вона, подруга та поліцейські неодноразово повідомляли персоналу про судоми й необхідність допомоги, але швидкої реакції не було. Віола також стверджує, що на цьому етапі їй не дали знеболювального.
У певний момент поліцейські почали наполягати, щоб медперсонал нарешті надав допомогу.
Керівник Університетської клініки Кеплера Майнхард Лукас категорично заперечує твердження, що пацієнтку залишили без медичної допомоги. За його словами, через одночасне надходження кількох невідкладних випадків пацієнтів не завжди можна приймати відразу, але Віола отримала необхідне медичне обслуговування.
Слідство тепер має встановити, що саме відбувалося у медзакладах і чи були порушені професійні або юридичні обов’язки.
До ситуації додається ще одна проблема: єдина спеціалізована амбулаторія для постраждалих від насильства у Верхній Австрії не працює цілодобово.
На момент описаних подій вона приймала пацієнтів у понеділок, вівторок, четвер і п’ятницю з 7:00 до 15:00. У середу, коли до закладу привезли Віолу, амбулаторія формально була закрита.
І це єдина така установа у федеральній землі, де живе понад 1,5 мільйона людей.
Керівництво клініки вже заявило про намір розширити години роботи, хоча цілодобовий режим поки не планується. Також у медзакладі навіть розмірковують над зміною назви амбулаторії, оскільки нинішня назва може створювати очікування, що постраждала від насильства людина отримає там негайну допомогу в будь-який час.
Правозахисні організації звернули увагу і на іншу деталь. У документах поліції Віола зазначена як жінка, тоді як у звіті амбулаторії до неї зверталися як до “пана”.
Для трансгендерної людини це не просто мовна неточність. У ситуації, коли вона щойно пережила можливе сексуальне насильство і вже зіткнулася з труднощами через свою гендерну ідентичність, така форма звертання може додатково посилювати відчуття приниження та небезпеки.
“Хто потребує допомоги, має її отримати”
Історія Віоли викликала різку реакцію ЛГБТІК+ організацій Австрії.
HOSI Wien, одна з найбільших квірних організацій країни, давно вимагає безбар’єрного, недискримінаційного та доступного через систему медичного страхування лікування для трансгендерних, інтерсекс і небінарних людей.
Правозахисники наголошують, що випадок у Лінці не можна розглядати лише як проблему однієї конкретної лікарні. Він вказує на ширші прогалини системи, коли медичні працівники можуть не знати, як організувати допомогу трансгендерній людині, і в результаті пацієнтку просто направляють далі.
Організація RosaLila PantherInnen заявила, що ситуація викликає “шок і гнів”.
“Людина, яка пережила сексуалізоване насильство, повинна негайно отримати медичну допомогу, захист і професійне збирання доказів. Незалежно від гендерної ідентичності, тіла чи запису в документах”, – наголосили активісти.
Представник організації Джо Нідермайєр сформулював вимогу ще простіше:
“Транслюди не повинні ставати в системі охорони здоров’я питанням про те, хто за них відповідає. Хто потребує допомоги, має отримати допомогу – швидко, професійно і без дискримінації”.
Ще у листопаді 2025 року соціал-демократична ЛГБТІК+ організація SoHo говорила про “надзвичайну ситуацію” у сфері трансгендерної медицини в Австрії. Серед основних проблем називали структурні бар’єри, довгі черги та нестачу фахівців, які мають достатню компетенцію у роботі з трансгендерними, інтерсекс і небінарними пацієнтами.
Історія Віоли показує, чому ця проблема стосується далеко не лише гендерно-афірмативної допомоги.
Трансгендерна людина може звернутися до лікарні через травму, епілептичний напад, сексуальне насильство або будь-яку іншу проблему зі здоров’ям. У цей момент система повинна насамперед бачити пацієнтку, яка потребує допомоги, а вже потім визначати, який фахівець має її надати.
Особливо тоді, коли час може впливати не лише на стан здоров’я, а й на можливість зберегти докази ймовірного злочину.
Тепер відповіді на питання про те, що сталося у трьох лікарнях Лінца і чи була допущена кримінально карана бездіяльність, має дати слідство.
Але незалежно від його остаточних висновків ця історія вже продемонструвала системну проблему: трансгендерна людина не повинна їздити від лікарні до лікарні лише тому, що медична система не знає, куди її “віднести”.
У невідкладній ситуації відповідь має бути значно простішою.
Спочатку – допомогти.