“Сексуальна освіта”: серіал, який назавжди змінив секс на екрані
З моменту прем’єри в січні 2019 року “Сексуальна освіта” цілком виправдала свою назву. Революційний комедійно-драматичний серіал Лорі Нанн, четвертий і останній сезон якого виходить на Netflix 21 вересня, не лише змінив спосіб зображення та обговорення сексу на екрані. Він також допоміг переглянути те, як знімають сцени сексу, адже став одним із перших великих кінопроєктів, до яких залучили спеціального координатора інтимних стосунків.
“Продюсери серіалу Джеймі Кемпбелл і Бен Тейлор запросили мене, тому що вони знали, що зобов’язані піклуватися про своїх молодих акторів”, — каже Іта О’Браєн, яка стала такою координаторкою у “Сексуальній освіті” та іншому британському телесеріалі “Джентльмен Джек”.
До цього О’Браєн переважно працювала постановницею сценічних рухів у театрі, але каже, що “Сексуальна освіта” повністю змінила напрямок розвитку її кар’єри.
Відтоді вона працювала координаторкою з інтимного спілкування в інших серіалах, зокрема “Звичайні люди”, “Я можу знищити тебе” та “Це гріх”, а зараз навчає нове покоління координаторів інтимного спілкування, щоб задовольнити попит на нову професію, який зростає.
О’Браєн каже, що ситуацію в кіноіндустрії змінив скандал із сексуальним насильством Гарві Вайнштейна, який вибухнув у 2017 році й привернув увагу до вразливого становища молодих акторок, особливо на знімальних майданчиках, де домінують чоловіки.
“Раптом почалися усі ці розмови про найкращі підходи та кодекси поведінки щодо інтимних сцен, а також з’явилося усвідомлення необхідності працювати з повагою”, – розповідає О’Браєн BBC Culture.
Хоча актор Шон Бін у 2022 році висловив думку, що координація інтимних стосунків може “зіпсувати спонтанність” сексуальної сцени, його точка зору суперечить тенденціям кіноіндустрії.
“Якщо у виробництві є інтимні сцени, [продюсери] тепер шукатимуть фахівця з інтимної близькості, але зараз бракує людей, які мають кваліфікацію для цього”, — додає О’Браєн.
Коли О’Браєн почала працювати на зйомках “Сексуальної освіти” у 2018 році, її роль була ще не до кінця зрозумілою.
“Але я ніколи не відчувала жодного негативу від когось із учасників серіалу, тому що вони знали, що [координація інтимних стосунків] справді потрібна”, – каже вона.
Вона разом із акторами заздалегідь відпрацьовували рухи тіла перед інтимними сценами, щоб запобігти можливим переживанням з цього приводу.
“Таким чином вони могли зосередитися на зображенні своїх героїв під час зйомок”, – пояснює О’Браєн.
Її роль, по суті, полягала в тому, щоб талановиті молоді актори серіалу “точно знали, що вони роблять, і почувалися абсолютно невимушено”.
Ностальгічна завіса серіалу створює своєрідну ковдру візуального комфорту, яка дозволяє сценаристам протистояти складним та табуйованим аспектам сексуальної близькості
У поєднанні з новаторським сценарієм із позитивним ставленням до сексу, такий серйозний підхід до інтимних сцен справді окупився.
“Відтоді жоден серіал навіть не наблизився до унікального поєднання безстрашного, відвертого та справжнього зображення сексу на екрані, яке ми бачимо у “Сексуальній освіті”, – розповів BBC Culture журналіст Девід Опі.
Все, починаючи від тривожності, пов’язаної з мастурбацією, і закінчуючи вагінізмом – станом, при якому вагінальні м’язи людини мимовільно напружуються під час спроби проникнення – у серіалі висвітлили делікатно та з почуттям гумору.
Опі зазначає, що інші серіали, орієнтовані на підлітків, включно з похмурою драмою HBO “Ейфорія”, можуть бути такими ж відвертими, але “їм бракує почуттів, які завжди є у спальні в “Сексуальній освіті”.
Новаторський підхід
Емпатія та тепло були присутні в серіалі від самого початку – як і яскраво виражена ностальгія.
Хоча дія “Сексуальної освіти” розгортається в наш час у вигаданій британській середній школі, серіал має ретро-американську естетику – своєрідна данина культовим підлітковим фільмам 1980-х років режисера Джона Г’юза.
Герої одягають куртки-бомбери та розповідають одне одному таємниці, спираючись на шкільні шафки – так само, як робила Моллі Рінгволд у фільмі Г’юза “Шістнадцять свічок” 1984 року.
Своєю чергою, письменниця Люсі Форд хвалить авторів серіалу за те, що секс у ньому має “менше блиску”, ніж зазвичай у подібних серіалах.
“Для молодої аудиторії, я думаю, це робить перспективу сексу – чи займаються вони ним чи ні – набагато менш страшною”, – каже вона BBC Culture.
У певному сенсі ностальгічна атмосфера серіалу створює своєрідну ковдру візуального комфорту, яка дозволяє сценаристам розкрити складні та табуйовані аспекти сексуальної близькості.
Фанат серіалу Сем Томас, який працює над серією книг, натхненною сексуально-позитивним підходом серіалу, каже, що школа Мурдейл у серіалі – це “інклюзивна вигадана середня школа”, яку він хотів би бачити на екрані, коли був підлітком.
У ній усі учні мають простір для пошуку свого місця у сексуальному спектрі – незалежно від того, геї вони, гетеросексуали, бісексуали чи щось інше.
У другому сезоні героїня Ола (Патриція Еллісон) усвідомлює свою пансексуальність, а Флоренс (Міррен Мак) поступово розуміє, що відсутність у неї сексуального бажання означає, що вона асексуальна.
Коли Томас ріс наприкінці 1990-х років у Великій Британії, суперечливий закон під назвою Розділ 28 – який згодом скасували – забороняв вчителям “пропагувати” одностатеві стосунки в школах.
“Я зазнавав гомофобного булінгу щодня, і мої вчителі нічого не могли з цим вдіяти, – згадує він. – Мої власні спогади про статеве виховання – це презервативи, які надували як повітряні кульки та розкидали по класу, а наша учителька виглядала збентеженою, коли намагалась щось пояснити про пташок і бджіл”.
Переглянувши “Сексуальну освіту” майже через два десятиліття, Томас усвідомив, як багато вони втратили під час своїх уроків у юності. На щастя, сьогодні уроки прогресивніші, але О’Браєн каже, що люди досі кажуть їй, що серіал став частиною їхньої власної сексуальної освіти.
“Ми знаємо, що підлітки часто дізнаються про секс з порнографії в інтернеті, але “Сексуальна освіта” пропонує їм альтернативу”, – додає вона.
“Веселий і душевний”
Характер серіалу стає зрозумілим від самого початку – у першому епізоді Адам (Коннор Свінделлс) стикається з аноргазмією, формою сексуальної дисфункції, коли людина не може досягти кульмінації, а Отіс має проблеми з мастурбацією.
Водночас у першому епізоді другого сезону ми вже бачимо, як змінився Отіс – серія починається з 2,5-хвилинної нарізки кадрів мастурбації, яка демонструє, як він задовольняє себе в кількох різних місцях.
Координаторка Іта О’Браєн також допомогла акторці Еймі Лу Вуд зіграти сцену відвертої мастурбації, яка дуже відгукнулася глядачам.
“Вона сказала мені, що після виходу сцени в ефір вона отримувала сотні повідомлень на день від людей, які розповідали, наскільки це для них важливо”, – каже О’Браєн.
Коли вона працювала над сюжетною лінією другого сезону, в якій Лілі (Таня Рейнольдс) страждає на вагінізм – розлад, про який рідко говорять, не кажучи вже про те, щоб зображати його на екрані, – став очевидним підхід серіалу, орієнтований на деталі.
“Усі причетні хотіли, щоб усе було якомога автентичнішим”, – каже О’Браєн і додає, що вона отримала “час і бюджет” для дослідження усього асортименту вагінальних розширювачів, доступних на ринку. На її думку, глядачки з вагінізмом могли дивитися ці сцени і розуміти, що їхні проблеми не замовчують, а обговорюють відкрито.
“Сексуальна освіта” заслужила репутацію серіалу, який досліджує такі аспекти сексуальності, яких не наважувалися торкатися жодні інші фільми.
“Одна сцена, яка дійсно вирізняється серед інших, відбувається в третьому сезоні, коли Ерік і Адам намагаються вперше зайнятися сексом, але усвідомлюються, що вони обидва є пасивними”, – каже Опі. Для нього цей момент був не тільки “веселим і душевним”, але й новаторським, тому що про такі аспекти гей-сексу серед підлітків дуже рідко говорять з екрана.
Опі також вважає, що “Сексуальна освіта” також досягла значних успіхів у розкритті знайомих сюжетних ліній у незвичний спосіб. Як приклад він наводить наслідки сексуального насильства, якого Еймі зазнала у другому сезоні.
“У більшості серіалів це висвітлили б максимум в одному-двох епізодах, але в “Сексуальній освіті” травма Еймі не зникає чарівним чином, коли починаються титри”, — каже він.
Форд також захоплюється тим, як ця сюжетна лінія зображує повільне розгортання травми у надзвичайно реалістичний спосіб.
“Спочатку Еймі сміється над тим, що з нею трапилося, але це поступово починає з’їдати її впевненість, і вона соромиться говорити про те, як сильно це на неї вплинуло”, – зазначає Форд.
Вона також вважає, що серіал безперечно змінив спосіб зображення підліткової сексуальності, а О’Браєн додає, що він допоміг “нормалізувати” секс на екрані, а також такі буденні речі, “коли хтось цілує вас із неприємним запахом з рота зранку або пукає в ліжку”.
Яким би чином не еволюціонувало сприйняття “Сексуальної освіти” в майбутньому, немає сумніву у тому, що серіал вплинув на величезну кількість глядачів, які, можливо, дізналися щось нове про свою власну сексуальність під час перегляду.
Останній сезон “Сексуальної освіти” вийшов на Netflix з 21 вересня.
