Президентом Латвії обрано главу МЗС і відкритого гея Едгара Рінкевича
Президентом Латвії обрано чинного міністра закордонних справ і ветерана латвійської політики Едгара Рінкевича. За нього проголосували 52 депутати Сейму.
Президента в Латвії обирає парламент під час відкритого голосування: тури проводяться доти, доки один із кандидатів не набере хоча б 51 голос. Новий глава держави набрав 52 голоси в третьому турі голосування.
“Не хочу говорити багато, але зараз такий момент, коли, з одного боку, Латвія в складній ситуації. З іншого боку, (президентські) вибори відбулися після того, як наші хокеїсти привезли бронзу, – сказав Едгар Рінкевич після оголошення результатів голосування. – І я хочу сказати тим маленьким хлопчикам і дівчаткам, які мріють стати президентами і хокеїстами і, можливо, думають, що це неможливо… Хочу сказати, що якщо перейти від мрій до дій і спробувати пробити скляну стелю – спробуйте, і у вас вийде”…
Досвідчений і передбачуваний
Ринкевича висунула прем’єрська партія “Єдність”, яка тиснула на його передбачуваність, досвід у політиці та орієнтацію на західні цінності.
Опоненти закидали Рінкевичу, зокрема, той факт, що він – гей, чого він, до речі, не приховує. Для країни, де одностатеві шлюби не легалізовані, це могло стати проблемою. Але не стало.
На початку 90-х Едгар Ринкевич працював журналістом на Латвійському радіо, потім 13 років провів у Міністерстві оборони, де дійшов до посади держсекретаря (найвища бюрократична посада в латвійських міністерствах). Саме в цей період він представляв Латвію на переговорах про вступ до НАТО.
У 2008 році очолив Президентську канцелярію, у 2011 обійняв посаду міністра закордонних справ – посаду, на якій залишався досі, переживши чотирьох прем’єр-міністрів.
Латвія – парламентська республіка, тобто коло повноважень президента порівняно вузьке. Теоретично, він може розпустити парламент, але в історії країни це трапилося тільки один раз – у 2011 році.
Президент є головнокомандувачем збройних сил, він представляє країну на міжнародній арені та має право законодавчої ініціативи. Термін повноважень глави держави – чотири роки, максимальний – вісім.
Залишилися за бортом
Крім Ринкевича в президентських виборах брали участь ще два кандидати: підприємець Улдіс Піленс і юрист Еліна Пінто.
Улдіс Піленс – кандидат коаліційної партії “Об’єднаний список”, яка хотіла бачити президента сильним господарником. Опоненти пригадують його зв’язок із колишніми латвійськими олігархами, яких, своєю чергою, регулярно звинувачували у зв’язках із росією.
Улдіс Піленс став головним архітектором латвійського портового міста Лієпая в першій половині 80-х, потім заснував власне архітектурне бюро. У другій половині 90-х вступив до Народної партії, яку в Латвії вважають провідником інтересів колишнього олігарха Андріса Шкеле.
Тоді ж Піленс обійняв посаду голови правління Лієпайського порту, потім керував Лієпайською економічною зоною, був заступником голови ради державного енергетичного монополіста Latvenergo.
Потім вийшов з партії і повернувся в приватний бізнес. Уже в той час він потрапляв до латвійських списків мільйонерів.
Після періоду політичного затишшя Улдіс Піленс став одним із засновників партії “Об’єднаний список”, що пройшла до Сейму на виборах 2022 року і потрапила до коаліції. Саме ця партія висунула його кандидатуру на посаду президента.
Еліна Пінто йшла від опозиційної партії “Прогресивні”, яка наполягала на важливості її досвіду в міжнародних структурах, знанні семи мов і прогресивному мисленні.
Опоненти вважають, що відсутність серйозного досвіду в латвійській політиці та держуправлінні може стати серйозною проблемою для потенційного президента.
Еліна Пінто здобула юридичну освіту в Ризі, кар’єру почала в приватному секторі, потім обіймала різні посади в структурах ЄС у Брюсселі, Женеві та Нью-Йорку.
Вона також працювала в бюро латвійського омбудсмена і була радником чинного президента Латвії Егіла Левітса. Брала активну участь в організації життя латиської діаспори.
Чинний президент Егілс Левітс своєї кандидатури не виставляв.
