В Італії провели сумнівне опитування проти сексуальної освіти в школах
Якопо Коге, представитель ассоциации Pro Vita, представив результати національного опитування, проведеного на замовлення демографічного інституту Noto, щоб показати, як населення ставиться до «незліченних випадків ідеологічної індоктринації ЛГБТ в школах». Однак, їх результати суперечать останнім звітам Save the Children та Euromedia. Дослідник Преаро: “Формулювання запитань підказує очікуваний результат”.
Заклик до «вірності» і «послідовності» з боку уряду Мелоні проти сексуальної освіти в школах. Лобісти Pro Vita & Famiglia, що виступають проти прав людини, збираються в конференц-залі готелю «Націонале» за кілька кроків від Палаццо Чігі, щоб сказати правому крилу, що «час вичерпано». Одинокий Якопо Коге, оточений порожніми стільцями, представляє результати національного опитування, замовленого демографічному інституту Noto, щоб показати, як італійське населення виступає проти «незліченних випадків ідеологічної індоктринації ЛГБТ в школах».
Речник «Pro-Vita» наводить приклад Діснея і кроликів-геїв як носіїв так званих гендерних теорій: «Пам’ятаєте ляльку-маріонетку? Ті, у кого є діти, знають Олафа з «Холодного серця»». Власне, саме навколо персонажа Ельзи розгорнулася дискусія про її сексуальність, яку автори заперечували, але хроніці тут не місце. Щоб стверджувати, що «діти належать своїм сім’ям, а не школі», по скайпу беруть інтерв’ю у Антоніо Ното, який відмовляється від опитування, що складається з чотирьох запитань: «Сексуальне чи афективне виховання неповнолітніх. Хто несе більшу відповідальність – батьки чи школа?». Результат: «76 відсотків на батьках». Друге питання: «Чи може школа нав’язувати навчальний контент з питань сексуальності всупереч волі батьків?». Результат: «Ні» – 55%. Третина – «думаю, що так».
У третьому питанні, – пояснює Ното, – ми запитували: «Як ви вважаєте, чи повинні активісти та представники ЛГБТ-руху приходити до шкіл і говорити на такі теми, як сексуальна орієнтація та гендерна ідентичність?». І звичайно, – уточнює соціолог, – ми чітко вказали, що вони не є вчителями». Відповідь «ні» переважає. Але думки розділилися: 35 відсотків погоджуються.
І останнє запитання про кар’єру під псевдонімом – інструмент, що існує з 2003 року, який є бюрократичним, альтернативним і тимчасовим профілем, де обране ім’я замінює, наприклад, в електронному паспорті, реєстраційне ім’я, дане при народженні, відповідно до біологічної статі. За словами Коге, «є люди, яких заарештовують за те, що вони відмовляються називати своїх дітей обраним іменем», але це не потрапляє в новини. Чи поділяють італійці такий «підхід»? 49% відповіли «ні» проти 33% «за».
Що кажуть інші опитування
Тут зв’язок з Ното обривається, і за ниточки смикає речник Pro-Vita: «Італійці однозначно виступають за право сім’ї на пріоритет і свободу освіти». Насправді, розкол видно в не зовсім «чистих» даних. Опитування також йде врозріз з останніми публікаціями. Більше дев’яти з десяти батьків (95%) вважають корисною афективну та сексуальну освіту в школі, і лише трохи менша частка, 91%, погоджується з корисністю запровадження сексуальної та афективної освіти як обов’язкового предмета для молоді, повідомляє опитування, опубліковане днями організацією Save the Children.
Згідно з опитуванням, проведеним у листопаді 2023 року на замовлення Euromedia компанією La7, 85% респондентів висловилися за запровадження сексуальної освіти в школах. Опитування, проведене дослідницькою групою з Університету Верони та Університету Павії під керівництвом інституту Demetra на репрезентативній вибірці італійського населення в травні 2024 року, показало, що 60,1% респондентів дуже або повністю підтримують запровадження сексуальної та гендерної освіти в школах, 29,4% – дуже або повністю проти, а 10,5% – ні за, ні проти. Це також свідчить про те, що люди, які голосували в прогресивному напрямку, здебільшого виступають «за». У той час як електорат партій, що підтримують уряд Мелоні, майже ідеально розділився навпіл на тих, хто «за», і тих, хто «проти».
«Те, як сформульовані ці питання, підводить до очікуваного результату – утвердження сім’ї як єдиного легітимного протагоніста статевого виховання, – пояснює Домані Массімо Преаро, дослідник політології, який написав наукову доповідь у Веронському університеті і давно стежить за антиґендерними та антиправозахисними рухами: – Подумаймо над питанням: «Як ви вважаєте, чи може школа нав’язувати навчальний зміст проти волі батьків?». Таке питання є методологічно проблематичним. Цікаво, однак, що дані опитувань використовуються для обґрунтування політичного дискурсу, навіть якщо ці цифри насправді не відповідають дійсності».
План дій «Pro Vita» – це кампанія «Мій син – ні», яка має на меті підштовхнути уряд до законодавчої заборони «ЛГБТ-рейдів, які підривають свободу освіти». Він варіюється від публічних плакатів до громадського засудження освітніх проектів до закону про заборону сентиментального виховання. Минулого року вже провалилась спроба конституційної народної ініціативи «Зупинити гендерну індоктринацію в школах», яку забрали в архів через брак зібраних підписів.
«Коге просить уряд відзвітувати за виконані обіцянки і підтримати боротьбу проти ЛГБТ в школах, – пояснює Преаро. «Можна дивуватися, чому Мелоні досі не реалізував таку ініціативу, незважаючи на рух Сассо і щоденні антиґендерні заяви міністрів і політиків більшості. Прийняття анти-ЛГБТ-політики має високу ціну в Європейському Союзі, як показує приклад Угорщини. Фактично, цей уряд опинився між необхідністю залишатися презентабельним в Європі та реагуванням на тиск цих рухів, які інвестували в цю більшість в останні роки».
