Гомофобний референдум у Латвії провалився
29 липня в Латвії завершився термін збору підписів за проведення референдуму по внесенню поправок до Конституції країни. За задумом ініціаторів референдуму, на ньому латвійці мали би підтримати зміни до Конституції, які би обмежили поняття «сім’я» виключно законним подружжям, родичами по крові або через усиновлення. Оскільки одностатеві партнери в Латвії досі не мають змоги укласти шлюб, це автоматично позбавляло би їх всіх прав члена сім’ї, всупереч наявним рішенням латвійських та міжнародних судів. Також в Конституції було запропоновано записати, що «держава захищає права дитини, зокрема, право зростати в сім’ї, в основі якої мати-жінка та батько-чоловік». Схоже, що організатори референдуму просто бажали забирати дітей у ЛГБТ батьків.
Однак, не так сталося, як бажалося: виявилося, що пересічних латвійців проблеми боротьби з «пропагандою гомосексуалізму» та «ґендерною ідеологією» хвилюють значно менше, ніж купку навіжених гомофобів. Для призначення референдуму, ініціатива мала бути підтримана не менше, ніж 10% від загальної кількості виборців — тобто, приблизно 157 тисячами громадян Латвії, — але за рік ініціаторам вдалося зібрати лише третину від необхідної кількості.
Зараз в Латвії готується до розгляду в Сеймі законопроєкт про реєстровані цивільні партнерства для одностатевих пар, який за рішенням Конституційного суду країни депутати повинні були ухвалити до 1 червня цього року. Згідно роз’яснень Конституційного суду, допоки депутати Сейму не ухвалять потрібний закон, одностатеві партнери визнаватимуться членами сім’ї безпосередньо на основі чинної Конституції країни, і кілька латвійських судів вже винесли відповідні рішення. Латвійське суспільство є досить консервативним та гомофобним, однак, як практично в усьому вільному світі, останніми роками суспільне ставлення щодо ЛГБТ людей швидко поліпшується. Відкритим геєм є міністр закордонних справ Латвії Едґарс Рінкевічс, який обіймає цю посаду з 2011 року, вже за четвертого прем’єр-міністра поспіль.
Принагідно зауважимо, що в Україні одностатеві партнери так само вже визнаються членами сім’ї згідно чинного Сімейного кодексу, про що свідчать відповідні судові рішення. Проблема захисту їхніх сімейних прав полягає в тому, що такі права гарантуються не невизначеному колу членів сім’ї, а конкретним родичам — дружинам, батькам, дітям тощо, — серед яких одностатеві партнери, як правило, не фігурують.
