Генсек найбільшої фінської ЛГБТК+ організації: з прийняттям рівності шлюбу наша боротьба не закінчується
Цього року в Естонії вже кілька десятків одностатевих пар змогли зареєструвати в РАЦСі свої стосунки завдяки реформі Закону про сім’ю. Однак досвід інших країн показує, що з прийняттям рівності шлюбів усі проблеми ЛГБТК+ спільноти не вирішуються. Член “Відкритої Республіки” Данило Куракін взяв інтерв’ю у генсека найбільшої ЛГБТК+ організації Фінляндії Seta ry Кертту Тар’ямо, щоб дізнатися, які проблеми розв’язує фінська квір-спільнота через майже десять років після узаконення одностатевих шлюбів.
– Яка загальна ситуація з правами ЛГБТК+ у Фінляндії?
– Якщо ми говоримо про специфічні права або права, які найбільше охороняються, то це право на реєстрацію партнерства, рівність шлюбів, потім у нас є закони про заборону дискримінації за різними ознаками, які недвозначно включають у себе сексуальну орієнтацію, гендерну ідентичність.
Далі в нас є законодавство, яке захищає права батьків і дітей із “веселкових сімей”, право на усиновлення одностатевими парами. У нас є законодавство, яке захищає право гендерного самовизначення для транс*персон.
– Який шлях подолала Фінляндія для досягнення таких результатів і з якими викликами зіткнулися як суспільство, так і політики?
– Для того, щоб досягти рівності шлюбів, або до цього визнати одностатеві партнерства, потрібні були роки роботи. Нашу організацію було засновано у Фінляндії 1974 року, тож щонайменше 40 років у нас пішло, щоб досягти рівності шлюбів.
Це включало в себе зміну людського сприйняття. Перші відкриті ЛГБТК+ люди розкривали себе і говорили про те, що ми існуємо в цьому суспільстві і ми повинні мати рівні права з усіма іншими.
Потім були потрібні пошуки прихильників серед організацій і політиків, готових забезпечити потрібні закони. Партнерства було досягнуто у Фінляндії 2001 року, після чого суспільство почало звикати до ідеї, що у нас є одностатеві пари, які заслуговують на однакові з усіма права. Потім знадобився ще деякий час, щоб досягти рівності шлюбів.
– Коли, на вашу думку, суспільство стає готовим до прийняття рівності шлюбів?
– Я думаю, що на той час, як рівність шлюбів було ухвалено, наше суспільство вже дуже навіть було готове до цього. І я думаю, все суспільство було навіть більш готове, ніж парламентарії. Це було пов’язано з тим, що у нас уже близько десяти років була реєстрація партнерств, завдяки чому люди звикли до ідеї одностатевих союзів.
Зрештою ухвалення закону було досягнуто завдяки громадянській ініціативі. Думаю, в цьому плані суспільство було готове до цього. Але якщо ми говоримо про прийняття цивільних партнерств, то на це знадобилося набагато більше часу. І я вважаю, що в той час було значно більше запитань у суспільстві, чи повинно це бути дозволено чи ні.
Періодично ж відбувається так, що необхідно спершу ухвалити законодавчі заходи, після яких, як по накатаній, слідують зміни в громадській думці.
– Чи знаходилися такі люди, хто особливо опирався прийняттю рівності шлюбів?
– Невеликі суспільні групи, які мали іншу думку щодо рівності шлюбів, це релігійні групи, політики з релігійними переконаннями… Вони і зараз є у Фінляндії. Люди, які вважають що це не те, що нам слід мати… Але ці люди в меншості.
– Що ці люди зараз говорять, після ухвалення рівності шлюбів? Чи змінилося їхнє ставлення?
– Я думаю, що частина з цих груп, які були проти рівності шлюбів, все ще при своїй думці. У нас досі є організація “За справжній шлюб”, яка схожа на Manif pour tous у Франції або на інші аналоги з інших країн світу. Але, як на мене, з плином часу після ухвалення рівності шлюбів, дедалі менше сил опозиційно до неї ставляться.
На фінське суспільство такі речі великого впливу не мають. З парламентських партій, як на мене, проти шлюбів були Християнські демократи та “Справжні фіни”. Це ті, від кого найбільше йшло неприйняття. Можливо, ще хтось із Центристської партії, і якісь поодинокі голоси з інших партій, у яких всі інші голосували “за”.
– Чому дні прайду проводяться навіть зараз, після ухвалення рівності шлюбів?
– Вони про рівність і проти дискримінації. Рівність шлюбів означає просто дозвіл одружитися. Вона не захищає від дискримінації та насильства. Тому нам потрібен прайд для двох речей: святкування розмаїття людей і вимога змін у суспільстві.
Навіть у нас у Фінляндії є приклади застосування мови ненависті, а також злочинів на ґрунті ненависті проти ЛГБТК+ людей. У нас є велика прогалина в законодавстві щодо транс*людей. Наприклад, підлітки, будучи трансами, все ще не можуть легально змінити свій гендер. Тілесна недоторканність інтерсексуальних дітей все ще не захищена. У нас ще багато проблем, з якими ми все ще боремося.
– Які проблеми стали на перше місце в середовищі квір-спільноти після прийняття рівності шлюбів?
– Я вже згадала права транс*людей. Минулого року було реформовано закон про гендерну ідентифікацію таким чином, що транс*люди тепер мають легший доступ до зміни свого правового гендеру: з чоловічого на жіночий, з жіночого на чоловічий. Цей процес став набагато простішим і заснований лише на вашій рішучості. Тобі більше не потрібна виписка від лікаря або доказ, що ти безплідний, щоб твій юридичний гендер був визнаний. Це великий прогрес.
Але зараз ми б хотіли такі самі можливості для молодих людей, оскільки, як ми знаємо, якщо людина – транс*підліток, і навчається, наприклад, у школі, і вона має невідповідні уявленням оточуючих документи про ідентичність, “неправильний ґендер”, то перебування у школі може стати для неї важким, тому що школа може не поважати твою самоідентичність. Тому неповнолітні також повинні мати доступ до цієї процедури.
Ми знаємо, що члени спільноти ЛГБТК+ у Фінляндії є мішенями для мови ненависті, є злочини на ґрунті ненависті, скоєні проти ЛГБТК+ людей, також є утиски організацій ЛГБТК+ або прайд-івентів. Тому потрібно вжити більше кроків, щоб протидіяти розпалюванню ненависті або злочинам на ґрунті ненависті.
Тут величезний спектр проблем, які потребують вирішення. Це і безпека в школах, турбота про здоров’я тощо.
– Чи обговорюють у школах Фінляндії теми, пов’язані з ЛГБТК+?
– Наша реформа законодавства щодо захисту від дискримінації була дуже важлива, тому що вона зобов’язує школи захищати людей і забезпечувати недискримінацію та рівність. Після неї навчальні програми в школах були реформовані таким чином, що школи зобов’язані надавати інформацію про проблеми ЛГБТК+. Це обов’язково.
– Коли цю реформу було ухвалено?
– У 2015 році. Я думаю, це одна з тих великих реформ у Фінляндії, завдяки якій у нас відносно гарне недискримінаційне і рівноправне законодавство, яке покриває практично всі аспекти життя, де ти впевнений, що тебе не будуть дискримінувати, і шкіл це також стосується.
– Як суспільство зараз ставиться до рівності шлюбів?
– Зараз це частина нашого суспільства. Я не думаю, що це може змінитися. Звісно, у нас все ще є сили, які мають альтернативну точку зору, але це меншість. Я не думаю що це стане реальною проблемою. Я маю на увазі, що вже понад десять років у нас є рівність шлюбів, право на усиновлення, і я думаю, це дійсно вже частина нашого суспільства.
У нас усе ще є проблеми з лютеранською церквою. Лютеранська церква залишає за собою право ухвалювати свої власні рішення, і закон не зобов’язує церкву змінювати свою політику. Однак уже зараз нам відомо, що є багато людей, наприклад, священики в церквах, які вважають, що одностатеві пари мають право оформляти шлюб усередині церкви. У церковних священиків є право з’єднувати узами шлюбу, держава це гарантує. І якщо пастор каже “я хочу одружити одностатеву пару”, то в нього є на це право.
Але в церкві не існує єдиної політики щодо цього. Церква не має чіткого рішення: чи схвалюють вони це, чи це практика, яку вони значною мірою залишили на розсуд окремих громад, які мають право робити що завгодно. І тепер у нас є ситуація, коли безліч людей, які працюють у церкві, готові оформити одностатевий шлюб. Але водночас є парафії з протилежним баченням.
– Чи стала Фінляндія безпечною для ЛГБТК+?
– Дивлячись де. Якщо розглядати глобально, я думаю, у Фінляндії, як порівняти з іншими країнами, відбулося багато хороших речей. Але очевидно, як я вже казала, що в нас є випадки злочинів на ґрунті ненависті, і є мова ворожнечі, що в сукупності робить становище ЛГТК+ часом небезпечним. Усе залежить від ситуації.
І, звісно, все може залежати від того, в якій спільноті ти живеш. Тут можуть бути різного роду спільноти, через що далеко не всі представники ЛГБТК+ спільноти можуть насолоджуватися рівними з іншими людьми правами; часом вони можуть і зовсім не мати доступу до прав. Таке буває в невеликих спільнотах, де прийняття ЛГБТК+ може бути ускладнене. Це або дуже фундаменталістські, або релігійні спільноти.
