Чи існувала коли-небудь ЛГБТ-країна?
Цим питанням цікавиться ГО “Інсайт” на своїй сторінці у Facebook.
Тож, як ви думаєте, чи існувала коли-небудь 🏳️🌈 ЛГБТ-країна?
Відповідь – так!
Це не першоквітневий жарт – читайте далі голі факти.
Отож, давним-давно (чи й не дуже), в далекій Австралії тамтешній уряд ніяк не хотів узаконювати одностатеві шлюби. Тоді десант з ЛГБТ+ активістів поплив на кораблі Gayflower 🌸 («Гей-квітка») у морську далечінь та висадився на незаселених коралових островах на північний-схід від Австралії, які до того вважалися її заморською територією. І там, 14 червня 2004 року проголосили утворення Королівства геїв та лесбійок островів Коралового моря!
Адміністратором цієї ЛГБТ+ держави став активіст Дейл Паркер Андерсон, з ініціативи якого прийняли Декларацію Незалежності. Ось уривки з неї: «Гомосексуальні люди скрізь чесно намагалися влитися в соціальне життя навколишніх спільнот і щоб до них ставилися однаково з усіма. Та нам це заборонено. Даремно ми є вірні патріоти, а наша лояльність подекуди доходить до крайності; ми жертвуємо життям і майном так само, як і наші співгромадяни… В країнах, де ми жили віками, ми все ще чужинці».
Незабаром Дейла Паркера проголосили… Імператором! А чом би й ні: ЛГБТ+ людей по всьому світі сотні мільйонів, тож «Імперія завдає удару у відповідь!» Це відповідало концепції квір-націоналізму, згідно з якою ЛГБТ+ спільнота – це своєрідна субнація, що має власну ідентичність, культуру та історію. Тож вйо’ виборювати незалежність! А для початку, площа квір-королівства охопила майже два десятка невеликих острівців та 780 000 км² моря.
Королівство розвивалося. На острові Като заснували столичне поселення Небеса, Райдужний прапор став державним, а гімном проголосили пісню I Am What I Am («Я є тим, ким я є» – синґл Глорії Гейнор). За схемою, подібною до ізраїльського Закону про повернення, особа автоматично отримувала право на громадянство в квір-королівстві, просто будучи ЛГБТ+ людиною. Також, квір-королівство випустило в 2006 році свої перші марки. Туризм законодавчо проголосили провідною економічною галуззю.
Австралія та ООН не визнала незалежності новоутвореної ЛГБТ+ держави. У відповідь 14 вересня 2004 року Королівство геїв та лесбійок островів Коралового моря оголосило Австралії… війну. Однак, бойові дії не велися. З міжнародним визнанням було погано, але у травні 2010 року Дейла Андерсона запросили на конференцію лідерів мікронацій світу, щоб визначити шляхи отримання ними визнання, як суверенних країн. Та уряд квір-королівства оголосив, що Імператор не буде присутній на конференції: ЛГБТ+ людей же сотні мільйонів по всьому світу – яке тут «мікро»!
28 лютого 2017 року сенатор Ерік Абец виступив проти розміщення Райдужного прапора в Міністерстві фінансів Австралії, бо: «…цей конкретний прапор є прапором Королівства геїв і лесбійок островів Коралового моря, яке оголосило війну Австралії… Це прапор ворожої нації…». З ним погодився й сенатор Матіас Корманн: «ми подбаємо про те, щоб на будь-якій урядовій будівлі не було прапорів ворожих держав». Неймовірно, які політики серйозні люди. При цьому, своїми заявами вони де-факто визнали незалежність квір-королівства!
У результаті добровільного поштового опитування, 61,6% австралійців 7 листопада 2017 року підтримали легалізацію одностатевих шлюбів. По суті, Австралія капітулювала. Не бажаючи мільйонних жертв гетеросексуалів, квір-королівство припинило війну й 17 листопада добровільно повернулося під юрисдикцію Австралії. А вже 7 грудня австралійський парламент узаконив одностатеві шлюби. Отож, ЛГБТ+ активісти таки перемогли у своїй боротьбі за рівні шлюбні права!
Отака історія – хочете вірте, хочете ні. Наприкінці ж оповідачка нагадає, що сьогодні ми також відзначаємо чергову річницю першого в світі узаконення одностатевих шлюбів на державному рівні: це сталося в Нідерландах 1 квітня 2001 року. Ну а нині чекаємо юридичного визнання одностатевих партнерств в Україні!
Щоб пришвидшити цей процес підпишіть петицію №22/185864-еп За реєстровані партнерства для одностатевих і різностатевих пар, на підтримку законопроєкту № 9103 “Про інститут реєстрованих партнерств”()
Підготувала текст координаторка ГО «Інсайт» у Луцьку (), історикиня Яна Лис (Лишка)
