32-річна Адріана з Полтави нині здійснює трансгендерний перехід за допомогою гормональної терапії. Цей вибір негативно сприйняли деякі друзі. Часто зіштовхується з несприйняттям у суспільстві, а також під час працевлаштування.
Про бажання стати жінкою
Адріані з Полтави — 32, позиціонує себе трансгендерною жінкою. Два місяці тому почала вживати гормони, аби вплинути на вторинні статеві ознаки. Бути чоловіком їй не подобалося з дитинства.
“Більшість мого життя так і було: мені доводилось подавляти свої бажання, переодягатися, щоб ніхто не бачив і не знав у жіноче вдома. Так, щоб навіть родичі не знали. Мені доводилось вести себе в чоловічій ролі. Минулого року мені це набридло. Більше не хочеться жити те життя, яким я не хочу. Яке мені не подобалося ніколи”, — розповіла трансгендерна жінка.
Ставлення до трансгендерних людей
Адріана каже, що несприйняття в суспільстві та родині — одна з основних проблем транслюдей.
“Батьки в мене померли. Вони були похилого віку і дуже багато хворіли. Моя мати завжди мене підозрювала в цьому. Я в 16 років захоплювалася емо-субкультурами, і фарбувала очі, нігті. У мене було пірсингу теж багато на обличчі, довге волосся фарбоване було. Вона мені казала, що я ганьблю чоловічий рід, бо вона була дуже затята християнка, протестантка. Друзі рахували, що я жартую або що в мене поїхав дах”, — розповіла Адріана.
Транслюди та ЛГБТ у Полтаві
У Полтаві Адріана знає близько десяти транслюдей. Крім того, це геї, лесбійки, трансгендерні люди, небінарні, квір, бісексуали тощо.
“Я думаю, таких людей тисячі, не десятки. Не всі себе і відкривають суспільству, або приєднуються до якихось організацій, багато хто в тіні лишається насправді. Хтось, можливо, там усе життя буде переодягатися, відчувати себе трансгендером і ніколи нічого не розпочинати. Може, комусь цього буде достатньо, тримати у шафі цього скелета, але це не моє життя”, — додає Адріана.
Скільки трансгендерних людей в Україні
Статистики щодо того, скільки транслюдей в Україні, нині немає, розповіла Суспільному координаторка трансгендерного напряму громадської організації “Інсайт” Інна Ірискіна.
“2020 року проводилося дослідження транслюдей в Україні, і воно оцінювалося різними методами. Усереднена цифра вийшла 8200. Тобто, треба розуміти, що це оцінка, реальна чисельність може варіюватися в меншу чи більшу сторону. На мою думку, скоріше у більшу”, — додала Інна Ірискіна.
Із якими проблемами зіштовхуються транслюди
За словами, координаторки, проблема дискримінації в Україні як існувала, так і існує. Зокрема, при працевлаштуванні, при оренді житла, особливо у випадках, коли трансгендерність стає очевидною через неспівпадіння зовнішності з документами.
“Насправді багато хто не любить транслюдей за їхній зовнішній вигляд. Буває, що приходиш, тобі кажуть: “Ми тебе не беремо, бо ти нам не підходиш. Зазвичай кажуть: “Ми вам передзвонимо”, але ніхто ніколи не передзвонює”, — поділилася Андріана.
Вона розповіла, що деякі проблеми поглибилися під час повномасштабної війни, наприклад, доступність гормональних препаратів, яких протягом певного часу не було взагалі, та медичних послуг.
“В Україні й так небагато компетентних лікарів, які знаються на питаннях трансгендерності та можуть надавати відповідні послуги. Під час війни частина лікарів виїхала з України, відповідно їх стало ще менше. Наша організація займається пошуком таких компетентних лікарів, і ці контакти ми можемо людям надавати, коли вони звертаються до нас за допомогою. Бо завжди є ризики, коли люди вживають гормони без контролю з боку лікарів”, — додала координаторка трансгендерного напряму громадської організації “Інсайт” Інна Ірискіна.
За її словами, все це стосується підконтрольної Україні території, а на окупованій частині країни ситуація може бути ще гірша. У Росії зараз трансгендерний перехід законодавчо заборонений, і ці закони поширюються на окуповані території.
