Залишити, демонтувати чи перетворити на символ ЛГБТ-спільноти: що думають кияни про колишню Арку дружби народів
Нова дискусія точиться в українському суспільстві довкола колишньої Арки дружби народів. І почалася вона після слів голови Українського інституту нацпам’яті. Отже, що саме сказав посадовець і чому спалахнув скандал? А ще думки українців про те, що ж варто зробити з колишнім символом так званої “дружби” – все це журналіст “5 каналу” Юрій Пугач.
Так звана “російсько-українська дружба” дала тріщину. На зміну колись буцімто дружнім відносинам прийшла війна, яку розв’язали росіяни. А разом із війною під питанням опинилися й символи тієї самої так званої “дружби наших народів”. Однойменний бульвар у столиці тепер має ім’я українського борця за незалежність Миколи Міхновського, а от Арку дружби народів перейменували на Арку Свободи українського народу. Відкрили її у межах святкування 60-ї річниці створення СРСР 1982 року. Ще 2018-го українські митці та правозахисники зобразили на арці так звану “тріщину дружби”. А 2022-го з-під арки демонтували бронзову скульптуру двох робітників. Під час робіт, до речі, у фігури росіянина відкололася голова, що спровокувало хвилю мемів у мережі.
Нині ж нова дискусія точиться довкола доцільності такої арки у столиці. Бо про нову назву скульптури знають одиниці й таку-сяку “тріщину дружби” помічають далеко не всі. Приміром, киянин Геннадій взагалі не здогадувався про новий контекст.
– Чи достатньо цієї тріщини, щоб змінити контекст цієї арки у нашому сучасному контексті?
– Якщо є тріщина – треба міняти, все перероблювати.
– Ну тріщина намальована он, бачите?
– Ааааа, намальована?
– Ну типу “дружба народів” наша розкололася. Чи достатньо цієї тріщини на цій арці? Бо була ж дружба мос*алів з українцями, а дружби вже ніякої нема. Але тріщина, чи вона помітна?
– Аааа, все, зрозумів. Якби ви не сказали, я б її не помітив. Я вам чесно кажу.
– А ви не з Києва?
– Та з Києва.
– Але ніколи її не бачили?
– Я тут ходжу, але я щоб придивлятись так конкретно. Ну її не помітно. Це щоб коли ти дивишся спеціально зосереджено, а так її взагалі не видно.
Тож нині в суспільстві вкотре точиться дискусія: що робити з аркою?
Три сценарії подальшої долі цієї арки вже окреслили в Українському інституті нацпам’яті. Перший – повний демонтаж. Другий сценарій – залишити все, як є, і тоді, гадають, що буде демонтаж примусовий і громадяни зроблять з цією аркою те саме, що зробили свого часу з Леніним.
А от третій варіант – перетворити арку на символ ЛГБТ+ спільноти.
Геннадій, киянин:
– Якщо буде веселка і вона буде мати друге значення – це дуже приємно.
Уляна, Маргарита і Кира, студентки:
– У веселку! 100%
– Чому?
– Ну бо так треба. Це треба поширювати.
– Тобто ви за ЛГБТ символіку у центрі столиці?
– Так.
– Багато серед ваших знайомих представників цієї спільноти?
– Ну декілька є.
Ніна пенсіонерка:
– Демонтувати не треба. Краще переіменувати.
– На яку наприклад, маєте ідеї?
– Ні.
– Хочуть її так перефарбувати у кольори веселки і зробити ніби символ ЛГБТ+ спільноти.
– Ну це буде дуже добре. Я оте не знаю, а веселка – це дуже гарно.
Діана і Тетяна, студентки:
– Змінити значення, я вважаю.
– На яке, наприклад?
– Єдність народу.
– Зараз на ній тріщина зображена. Чи цього достатньо?
– Мені здається, треба взагалі її пофарбувати у червоний, бо давайте враховувати про що ця “дружба народів”. І можна також перефразувати не у “дружбу народів з моск*лями”, а з європейцями, з країнами, котрі нас підтримують, з усіма тими, хто за нас. Якщо ми будемо руйнувати кожну згадку про моска*ів, люди забудуть в один день, що вони зробили і це буде повторюватися.
– Один із варіантів Українського інституту нацпам’яті зробити з неї такий собі символ ЛБТКІ+ спільноти і перефарбувати у веселку. На вашу думку, чи це правильно, чи потрібно?
– Ну до теми веселки – ні. Ну про що тут? Це “дружба народів”, яка тут наф*г веселка?
Натомість Джон із Лондона, який нині працює і живе у Києві, й ідею з тріщиною вподобав і на пропозицію з ЛГБТ+ символікою дивиться позитивно.
Джон:
– Те, що зараз на ній зобразили тріщину – показує розрив відносин України і росії за останні роки. Я думаю це важлива тема, яку цим символом показали митці: після багатьох років відносин і дружби ця дружба розкололася.
– Саме так. Українські посадовці нині запропонували розфарбувати арку кольорами веселки і перетворити цю скульптуру на символ ЛГБТ+ спільноти. Що ви думаєте про це?
– Я гадаю, це дуже важливо, аби ЛГБТ+ спільнота була представлена належним чином. Як у Європі, і як у всьому світі. Я думаю, було б чудово.
Наталя, киянка:
– Її треба українізувати, я вважаю так.
– На ній тріщина, чи цього достатньо?
– Вважаю, так. Краще може додумати щось цікавіше, можливо, якусь вишиванку от, якісь орнаменти. Мені здається, це було б доцільно.
– Один із варіантів Українського інституту нацпам’яті зробити з неї такий собі символ ЛБТКІ+ спільноти і перефарбувати у веселку. На вашу думку, чи це правильно, чи потрібно?
– Я це чула. Ну, хай би вони, можливо, краще подумали про це. Ну я – ні. Не подобається мені такий варіант.
А от достобіса подобається така ідея очільнику руху ЛГБТКІ+ військових у ЗСУ й ветерану російсько-української війни Віктору “Французу” Пилипенку.
“Під час війни демонтаж буде коштувати дуже дорого, це саме те, чим ми маємо керуватися. А друге – старі такі символи ми можемо апропріювати, надати їм нових символів. Я вважаю, що зробити з Арки дружби народів символ любові, символ поваги людини до людини – це неймовірна просто ідея. Це потужний сигнал Європі так само. Ми могли б показати, що наша боротьба – це боротьба за цінності у тому числі. Ідея ця дуже хороша”, – зауважив Пилипенко.
Та й ідея ця не нова. Арка дружби народів уже мала кольори веселки. Й провели цю акцію у межах пісенного конкурсу “Євробачення”, який відбувався у Києві під гаслом Celebrate Diversity, тобто святкування різноманіття. А проєкт називався Arc of diversity, себто Арка різноманіття. Її тоді заклеїли кольоровим папером, але не до кінця через протест частини суспільства. Про цей випадок під час інтерв’ю “5 каналу” згадав і очільник Українського інституту нацпам’яті, який нині і запропонував знову повернути арці кольори веселки.
“Я навів цей приклад, як приклад єдиного найуспішнішого випадку переозначення за всі ці роки навів веселку. Тому що тільки він один дійсно викликав збурення, нову дискусію і суттєво змінював. Практично одразу вона тоді викликала застереження у консервативної частини суспільства, зокрема і Правого сектору, які власне дуже сильно наполягали і не дали доробити цей монтаж. Бо коли консерватори розказують: “Ні-ні, тільки не веселка!”, то уже ніхто ні про яку “дружбу народів” не говорить, бо воно не зчитується. А ця веселка може бути так само і прикладом біблійного заповіту між Богом і людьми. Бо Бог після потопу обіцяв більше не топити землю і в старому заповіті веселка означає символ такої обіцянки і її можна і так сприймати. Але знову ж таки, це не єдиний варіант”, – наголосив голова Українського інституту національної пам’яті Антон Дробович.
Тож очільник Українського інституту нацпам’яті запевнив: остаточного варіанту, як переозначити арку ще немає, їх напрацьовують. Ідея з кольорами веселки – це радше каталізатор для пожвавлення дискусії серед українців. А от за чий кошт це переозначення відбуватиметься, то радше за гроші меценатів. Бо посадовець переконує: у часи війни витрачати на це державні кошти все ж недоцільно, але процес має таки відбуватися.
Юрій Пугач та Микола Довгий, “5 канал”
