«Є два варіанти: змінити закони або виходити з Ради Європи»: стан справ із правами ЛГБТІК+ спільноти
Червень традиційно є місяцем, коли особливу увагу приділяють ЛГБТІК+ спільноті та вшановують прогрес у правах та свободах. В англомовному середовищі його називають Pride Month, тобто Місяць гордості (він виник у США у 1969 році після демонстрацій проти поліцейського рейду в гей-клубі).
Радіо Свобода аналізує, як змінився стан справ в Україні щодо прав ЛГБТІК+ спільноти після повномасштабного вторгнення та що означає нещодавнє рішення Європейського суду з прав людини у справі одностатевої пари проти України.
Що означає рішення Європейського суду із прав людини визнати стосунки ЛГБТІК+ пар в Україні?
1 червня 2023 року Європейський суд із прав людини (ЄСПЛ) , що Україна порушує права одностатевих пар.
Андрій Маймулахін та Андрій Марків живуть разом 13 років, а заяву про порушення своїх прав до ЄСПЛ подали ще у 2014-му році.
ЄСПЛ зобов’язав Україну виплатити компенсацію по п’ять тисяч євро кожному. Ці гроші позивачі вирішили передати на потреби української армії.
Правозахисний ЛГБТ Центр «Наш світ» зазначає, що Європейський суд не може вимагати змінити законодавство чи ухвалити закон, а лише вказує на проблему.
«Однак український «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що держава повинна вживати заходів загального характеру, включаючи внесення змін до чинного законодавства та практики його застосування, «з метою забезпечення додержання положень Конвенції», – у повідомлення Центру.
Народна депутатка партії «Голос» та авторка «Про інститут реєстрованих партнерства» №9103 Інна Совсун у коментарі Радіо Свобода каже, що на практиці це означає, що Європейський суд з прав людини сказав: чинна ситуація з законодавством щодо одностатевих пар в Україні порушує Європейську конвенцію з прав людини.
«Україна є стороною-підписанткою Європейської конвенції з прав людини і, відповідно, це рішення означає, що ми повинні виправити цю ситуацію юридично. Якщо конкретно, суд вказав на порушення двох статей — дискримінація і право на приватне сімейне життя», – каже Інна Совсун.
Михайло Тарахкало, керівник центру стратегічних справ Української Гельсінської спілки з прав людини, під час «Українського кризового медіа-центру» деталізував, що Суд визнав порушення статті 14 (заборона дискримінації) та статті 8 (право на повагу до приватного сімейного життя).
«Аргументів, що шлюб – це союз між чоловіком та жінкою, недостатньо, щоб не легалізовувати одностатеві союзи. Люди фактично не можуть користуватися базовими правами. Ми можемо це питання відтягувати в часі, але у нас є два варіанти: або змінити законодавчу систему, або виходити з Ради Європи», – каже Михайло Тарахкало.
Інна Совсун наголошує, що Україна не завжди виконує рішення ЄСПЛ, однак, за її словами, це важливо в контексті швидкого наближення до Європейського Союзу.
«Не хочу, щоб складалося враження, що після цього рішення, все стане просто. Поки що голосів, щоб законодавство у цьому напрямку ухвалили, недостатньо. У парламенті панує традиційна атмосфера і аргументи про традиційну сім’ю чути часто. Але ця справа стратегчно важлива. Хоча Європейський суд з прав людини і Європейський Союз — це різні організації, для частини країн Європейського Союзу – Нідерландів, Швеції, Данії, Німеччині – те, як Україна відреагує на це рішення і чи готова буде вживати кроки, аби вирішити проблему, буде сигналом», – впевнена нардепка.
З цим твердження погоджується і Андрій Кравчук, член правозахисного ЛГБТ центру «Наш світ». Він говорить, що Стамбульську конвенцію (конвенція, яка запобігає всім формам насильства проти жінок та підтримує рівність між жінками й чоловіками – ред.) , тому що така була неформальна вимога.
«Зараз європейські країни можуть вимагати Україну виконати умови тут. Тим паче триває Pride month», – каже Андрій Кравчук.
Як масштабна війна вплинула на ситуацію із правами ЛГБТІК+ спільноти?
За правозахисного ЛГБТ Центру «Наш світ», станом на кінець лютого 2023 року 58% опитаних українців погоджуються, що представники ЛГБТ мають мати такі ж права, як і інші, а 56% – що люди мають право реєструвати стосунки як цивільні партнерства.
Попередньо, у травні 2022 року, Центр опитування, аби порівняти дані із 2016 роком. За шість років негативне ставлення до ЛГБТІК+ знизилося з 60 до 38%, а позитивне зросло – з 3 до 12%.
«З власного досвіду організації прайдів та інших івентів можу зазначити більшу лояльність до подій», – розповідає в коментарі Радіо Свобода солдат Кажан (просить саме так її називати), пансексуальна (сексуальна орієнтація, яка залежить не від статі, а емоційного потягу – ред.) жінка.
Водночас міжнародна правозахисна організація Freedom House 105 випадків дій на ґрунті гомофобії або трансфобії, дискримінації та інших порушень прав людини за 2022 рік, включаючи 31 випадок порушення з боку російських військових. Для порівняння: у 2021 році їхня кількість сягала 141, а у 2020 – 188.
Автори звіту кажуть, що зменшення нападів в Україні, зокрема пов’язано з тим, що ультраправі угрупування переключилися на воєнні справи.
«Спочатку була пандемія, потім повномасштабна війна — важливі події, які перемикають увагу людей. По-друге, це вплив масової культури та політичних змін в Європі, як-от в Латвії нещодавно обрали президентом відкритого гея. І обрали його в подібній до України країні. Крім того, повномасштабне вторгнення поставило в становище, коли треба відмовлятися від того, що проповідує ворог. Патріарх Кіріл казав, що це війна за те, щоб на Донеччині та Луганщині не було гей-парадів», – коментує в коментарі Радіо Свобода Андрій Кравчук.
Анна Шаригіна, програмна директорка ГО «ХЖО Сфера» та співзасновниця ХарківПрайду, вважає, що така статистика може означати те, що частина ЛГБТІК+ спільноти та українці й українки, які їх підтримують, обмежили себе.
«Ми припинили виходити на акції, звертатися до поліції про порушення громадянських прав, ба навіть критикувати владу – усе, щоб зекономити ресурси, необхідні для перемоги. До того ж частина лесбійок та інших жінок зі спільноти рятувалися та вивозили дітей за кордон», – говорить Анна Шаригіна.
Депутатка Інна Совсун зазначає, що рівень толерантності у суспільстві зріс.
«Це частково пов’язано з двома аспектами. Перше – візуальна присутність ЛГБТ-військових в публічних дискусіях. Ці люди воюють за нас, тому складно публічно аргументувати, що у них не має бути того ж самого набору прав, як в інших.
Другий момент – путінська пропаганда. Великою частиною пропаганди і національної ідеології Росії є гомофобія. Здається, що принаймні для частини людей бажання не бути як Путін сприяє тому, що вони стають більш толерантними», – коментує Совсун.
З боку держави, за оцінкою Совсун, зсуви не відбуваються.
«У нас є значно простіші законодавчі акти, ніж цивільні партнерства, – це 5488, який намагається внести насилля, вчинене на ґрунті ненависті, за ознакою сексуальної орієнтації, до переліку злочинів. Його Верховна Рада зараз не прийняла (законопроєкт перебуває на розгляді з травня 2021 року – ред.)», – каже депутатка.
Солдат Кажан також наголошує, що ЛГБТІК+ спільнота досі перебуває у малозахищеному правовому полі.
«Є специфічні проблеми, які характерні для конкретних груп всередині ЛГБТ-спільноти. Наприклад, трансгендерам зараз стало важче отримувати потрібні ліки. Багато людей, які виїхали, стикнулися з тим, що там гормональні ліки не можуть купити без рецепту, хоча в Україні це було можливо (у жовтні 2022 року Україна заборону продавати деякі препарати без рецептів, у тому числі гормональні – ред.)», – додає Андрій Кравчук.
Повномасштабне вторгнення РФ також актуалізувало публічну дискусію щодо впровадження інституту цивільних партнерств. Як зазначає солдат Кажан, пансексуальна жінка, для ЛГБТІК+ військових, найбільш актуальними правами є мортальні – можливість опізнати та отримати тіло близької людини, організувати похорон та отримати спадок.
«Завдяки законопроєкту про цивільні партнерства люди за спрощеною процедурою зможуть отримувати «демо-версію» прав, які надає повноцінний шлюб», – каже солдат Кажан.
ЛГБТ-військовий Павло Лагойда додає, що «в юридичному плані це рятувальний жилет, щоб наші партнери могли відвідувати нас в реанімації чи забрати тіло з поля бою».
Інна Совсун підкреслює, що ситуація з військовими теж різниться: «З одного боку, ми бачимо цих людей, які заявляють, що вони є, вони воюють, і багато хто з них стикається з адекватним ставленням керівництва. Але я також знаю випадки, коли ЛГБТ-військові робили камінг-аут, і після цього їм погрожували, проводили виховні бесіди».
Лагойда каже, що це проблема стереотипів. «Нас все одно вважають ніжними, тендітними хлопчиками, які не можуть за себе постояти. Але ми вже довели, що це не так», – говорить Лагойда.
«Однозначно найсильніше на гомофобію впливають камінг-аути військових, проте не можна говорити, що дискримінацію та булінг в армії подолали», – додає Анна Шаригіна.
13 березня 2023 року Міністерство оборони законпроєкт «Про інститут реєстрованих партнерств», апелюючи, що закон хоче прирівняти партнерство до шлюбу, а в Конституції України шлюб визначається як згода між жінкою та чоловіком.
Чи відбудуться зміни найближчим часом?
- На сайті президента України зареєстровано дві петиції: легалізацію одностатевих шлюбів та . Обидві набрали необхідну для розгляду кількість підписів – 25 тисяч. Петиція проти одностатевих шлюбів чекає розгляду.
- На петицію за легалізацію Володимир Зеленський 2 серпня 2022 року. Він зазначив, що під час воєнного стану Конституцію не можна змінювати – за її 51 статтею шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Однак наголосив, що уряд напрацьовує рішення для легалізації реєстрованих партнерств.
«Україна є стороною Європейської конвенції з прав людини, тому нам треба виконати рішення [Європейського суду з прав людини], щоб не було питань, чи готові ми дотримуватися вимог міжнародних договорів, які самі підписали. Нагадаю, що Росія вийшла з конвенції. Тож Україні треба показати, що в той час як Росія покидає міжнародні інститути, пов’язані з правами людини, Україна готова максимально дотримуватися вимог», – наголошує Інна Совсун.
