Розглянемо на прикладі законопроєкту 9103 про цивільні партнерства. Наразі, коли законопроєкт уже створено, він проходить розгляд комітетів, після чого буде винесений на голосування у Верховній Раді. Його авторка, народна депутатка Інна Совсун, на зустрічах та форумах з активіст(к)ами та громадськими організаціями, не раз наголошувала на одному: «Нам усім — ЛҐБТК+ людям, союзникам та союзницям — важливо наочно показувати потребу в цьому законі. Багато депутатів просто відкривають свою електронну пошту і переглядають листи, скільки людей просять голосувати «за», і скільки — «проти».
Демократія працює за тим принципом, що люди формують запит до влади, а не навпаки. Можливо, для України, як для молодої демократії, що походить етап свого становлення, це ще не є сталою звичкою.
Ми маємо зрозуміти: для того, аби отримати зміни, ми маємо голосно говорити про те, що нам необхідно. Активно вести розмову саме з тими людьми та органами влади, які відповідальні за конкретні сфери, де потрібні зміни.
Щодо цивільних партнерств: кожній людині, яка підтримує законопроєкт, варто приділити частинку свого часу та написати (електронне чи листом) звернення до народних депутатів/депутаток із проханням голосувати «за». Насамперед до мажоритарних депутатів/-ок ВР з ваших округів, а також до інших нардепів, що не мають конкретної позиції.
Для батьків ЛҐБТК+ це — найкращий спосіб підтримати свою дитину у боротьбі за гідне місце в українському суспільстві.ґ