«Я боюся повертатися додому»: ЛҐБТІК+ і домашнє насильство
Домашнє насильство щодо ЛҐБТІК+ можна поділити на два основних типи випадків: насильство в родині над дитиною, та насильство у стосунках. Також можуть зустрічатися інші форми, наприклад, насильство з боку людей, що мешкають в одному просторі. Такі випадки об’єднує одне: для людини дім замість захищеного простору стає місцем небезпеки.
Домашнє насильство з боку батьків чи родини — та ситуація, в якій дитині самостійно захистити себе важко. Форми бувають різними: побиття, жорсткі сварки з образами та психологічне насильство, позбавлення доступу до їжі або важливих речей, вигнання з дому або погрози це зробити, перешкоджання у здобутті освіти, сексуальне насильство, зокрема діти з числа ЛҐБТІК+ можуть стикатися з так званим «виправним зґвалтуванням» (зґвалтування, що має на меті «виправити» орієнтацію жертви на гетеросексуальну).
Окремою формою насильства до ЛҐБТІК+, що найчастіше відбувається саме з боку батьків дитини, є практика так званої «конверсійної терапії» — це дії, спрямовані на зміну сексуальної орієнтації. Така «терапія» може включати в себе різні методи, але всі вони є антинауковими, ніколи не дають обіцяного результату, але мають надзвичайну шкоду для людини. Послуги конверсії терапії часто надають релігійні організації або секти, деякі установи, що називають себе медичними закладами, але такого юридичного статусу не мають. Досвід походження конверсійної терапії часто закінчується розвитком психологічних розладів, неодиночними є випадки самогубств під час або після такого «лікування».
Домашнє насильство до ЛҐБТІК+ у стосунках. Це проблема, яка також існує. Але вона не така видима у суспільстві через часту прихованість стосунків ЛҐБТІК+ людей перед суспільством. В цьому полягає додаткова небезпека. Якщо у гетеросексуальній парі відбувається насильство, то про їхні відносини хоча би всі знають. Якщо від домашнього насильства потерпає один з гомосексуальних партнерів, часто немає до кого звернутися по допомогу, бо про ці стосунки ніхто не знав. Окрім того, перед жертвою може поставати етична дилема: якщо притягнути до відповідальності насильника, це загрожуватиме для нього аутингом (розголошенням сексуальної орієнтації без згоди).
Закритість ЛҐБТІК+ людей та приховування стосунків породжують багато ризиків для них же самих. Проте, домашнє насильство може відбуватися у цілком відкритих парах. На приблизно тих самих засадах, як це відбувається у гетеросексуальних людей.
Що робити, якщо ви стали жертвою чи свідком домашнього насильства? Зважаючи на часту неефективність правоохоронних органів, ми радимо спочатку проконсультуватися щодо своєї ситуації та подальших дій.
Урядова гаряча лінія для жертв і свідків домашнього насильства: 15-47
Конфіденційні консультації для дорослих, постраждалих від домашнього насильства (ГО Ла-Страда): 0 800 500 335
Гаряча лінія для дітей та молоді: 0 800 500 225
