“…все невідоме лякає” — Інтерв’ю #2 з представницею ЛГБТ
Інформатор Калуш продовжує занурюватись в тему усвідомлення своєї сексуальної орієнтації та її сприйняття у практично гетеросексуальному суспільстві. Минулого тижня видання започаткувало серію матеріалів на ЛГБТ тематику. У цьому матеріалі вони анонімно поспілкувалися зі ще однією представницею ЛГБТ-спільноти, щоб почути її історію.
Ділиться Інформатор.
Розкажи як до тебе прийшло усвідомлення своєї сексуальної орієнтації? В чому це виражалось?
Усвідомлення того, що мені подобаються дівчата прийшло приблизно в 7 років, коли я пішла в школу. Все дитинство мені було комфортніше спілкуватись з хлопцями, щодо дівчат була якась “межа”, коли я почала усвідомлювати, що ставлюсь до них інакше. В такому віці ці відчуття було складно описати, тому остаточно я зрозуміла вже ближче до підліткового віку, в 12 років.
Про що це для тебе?
“Це”? Я дуже не люблю, коли орієнтацію визначають як “це”, “така”, “такий”, “нетрадиційна” і подібні речі. Це просто те, як я відчуваю, я не люблю надмірну увагу до цього.
Які труднощі в житті у гетеросексуальному суспільстві ти відчула на собі?
В 13 років мені зламали ребро. Компанія п’яних хлопців хотіла познайомитись, але я сказала, що мені подобаються дівчата. За це мене вдарили раз, другий і через кілька хвилин мене вже товкло 5 чоловік, ногами. Звичайно ж мамі я про це не сказала, в поліцію не звернулась, бо було страшніше признатись про орієнтацію, аніж ходити зі зламаним ребром. Знайома мого брата мене підв’язала, тому воно неправильно зрослось і я буду пам’ятати, що краще промовчати, ніж казати такі речі неадекватним людям. Ну і типові речі, як неприйняття всерйоз. По типу, “ти просто не знайшла нормального чоловіка”, “це просто дівчачі розваги”, “це відхилення” і тому подібне.
Як відреагували на камін-аут (якщо був), друзі та батьки?
Друзі сприйняли спочатку з нерозумінням, оскільки їм камін-аут я зробила в 12 років. В силу віку їм було складно це прийняти. При знайомстві я цю тему не зачіпаю, я хочу, щоб мене спочатку сприймали, як особистість, а не вішали ярлик. Але коли запитують нові знайомі, то відповідаю вільно. Батькам розповіла в 15 років. Мама все знає, але старається не зачіпати цю тему. Сприйняла негативно, але сказала, що бажає мені кращого. Маю надію, що з часом вона прийме мене повністю.
На скільки, на твою думку, Калуш є толерантним до ЛГБТК?
Дівчата в більшості лояльні, хлопці більш негативно сприймають геїв. Але це залежить від людини. Є багато консервативних та людей, які банально не хочуть мислити. Прогресивна молодь ставиться позитивно.
Є багато хейтерів так званих прайдів. Чому так? Як гадаєш: це проплачено чи свідомо?
Знову ж таки – стереотипи. Потрібно пояснювати, розказувати. Бо все невідоме лякає. Хоча буває багато таких, що принципово не хочуть чути. Я думаю, що це не те що свідомо, а більше від незнання.
Чи брала участь і як гадаєш про що вони?
Ні, не брала, але хочу. Це про рівність. Про зміни до Сімейного кодексу, до Конституції. Але, щоб були зміни, спочатку потрібно, щоб суспільство розуміло цю потребу.
Що порадиш людям, які бояться розповісти про свою орієнтацію?
Я розумію, що розповідати про свою орієнтацію може бути нелегко і страшно, особливо якщо є страх неприйняття. На пострадянському просторі люди не готові приймати якусь інакшість. Насамперед треба визначити ціль камін-ауту. Якщо є ризик, що будуть порушені особиста фізична і психологічна безпека, то краще відкласти цю подію. Про такі речі краще говорити близьким, яким ти довіряєш. Особливо в Калуші, де тобі можуть поламати ребра за твою орієнтацію 🙂
Остап Микитюк
