«Він ніхто для нього» — військові ЛГБТ воюють за Україну, але не мають рівних прав

Хто вони, герої та геройки війни, які належать до ЛГБТІК+ спільноти в Україні, скільки їх та які їхні долі? Наразі точно це сказати неможливо. Не всі готові відкрито говорити про себе, бо є ризик стикнутися з утисками та дискримінацією. Проте питання рівних прав під час війни стоїть особливо гостро. Людина, яка зі зброєю в руках боронить Україну, заслуговує мати впевненість у тому, що її права захищені нарівні з усіма.

Про це – у матеріалі від Громадське радіо.

Ці питання зокрема піднімали на фотовиставці «ЛГБТІК+ на захисті України», яка відбулася у Києві. Виставку супроводжували особисті історії захисників та захисниць України. Ідея — показати єдність та відвагу українського народу, невід’ємною частиною якого є ЛГБТІК+ спільнота.

Про це говорить організаторка виставки, керівниця громадської організації «Батьківська ініціатива «ТЕРГО» Олена Глоба. За її словами, такі заходи мають проходити, щоб посилювати видимість військових, що належать до спільноти, а також боротися зі стереотипами:

«Взагалі ідея сфотографувати наших ЛГБТІК+ воїнів прийшла до мого сина. Він сам гей, проживає в Америці, але свого часу був відомим ЛГБТ-активістом в Україні. Він змушений був поїхати через те, що він відкритий гей. Виступив із промовою навіть у Верховній Раді. Через це він отримував багато погроз, його навіть зустрічали на вулиці «сміливі» борці за так би мовити традиційні цінності. І ви розумієте, що у кожної людини є ліміт на важке життя».

Фото: Точка Опори ЮА

Цивільні партнерства або шлюби для ЛГБТІК+ пар

Спільнота ЛГБТІК+ завжди намагалась відстоювати свої права та боротися із дискримінацією. Проте під час великої війни це питання постало особливо гостро, каже Олена Глоба. Головним питанням є підтримка петиції про одностатеві шлюби або партнерства в Україні і легалізація цих змін.


Нагадаємо, відповідна петиція набрала необхідну кількість підписів, після чого на неї відреагував Володимир Зеленський. Президент відповів, що, згідно з Конституцією України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Конституція не може бути змінена під час воєнного стану, однак Уряд розробляв варіанти стосовно легалізації в Україні реєстрованого цивільного партнерства. Зеленський звернувся до прем’єр-міністра, щоб розглянути викладену у петиції пропозицію.


«Наші ЛГБТІК+ діти зараз воюють. Їхня сексуальна орієнтація не заважає захищати свою батьківщину на рівні зі своїми гетеросексуальними співвітчизниками. А чому поділяючи всі тяготи своєї батьківщини вони не можуть поділяти рівні права? Чому ми ще думаємо, голосувати чи не голосувати за одностатеві партнерства чи шлюби? Ці люди зараз ризикують своїм життям і вони вірять в Україну. Ми — батьки, які в більшості гетеросексуальні — маємо всі права, а наші діти — ні. Це дуже сумно», – говорить організаторка виставки «ЛГБТІК+ на захисті України» Олена Глоба.

Зробила камінг-аут, щоб підняти видимість ЛГБТ у війську

Про рівні права для військових ЛГБТІК+ публічно говорить і Настя Конфедерат — військовослужбовиця ЗСУ, яка займається аеророзвідкою. Це її друга війна. У 2018 році Настя зробила публічний камінг-аут.

Фото: Facebook-сторінка Насті Конфедерат

«Тоді зі мною зустрілись журналісти, вони знали, що я спілкуюсь з іншими відкритими хлопцями-геями з війська. Всі ми тоді вже були ветеранами. Я зрозуміла, що я хочу відкритись для того, щоб було менше цькування і менше насилля. Тому що хлопці весь час наражаються на небезпеку якоїсь фізичної розправи. Мені здається, що частіше ніж дівчата. Так у нас у патріархальному суспільстві склалось, що якщо дві дівчини разом, то це більше з розряду мрій чоловіків. Але ми це опустимо. Дівчата теж часто потрапляють і під кулаки, і під плювки, і під погрози <…> Жінку бісексуалку чи лесбійку сослуживці можуть намагатися фізичним шляхом «повернути» на шлях гетеросексуальності. Я чула про такі випадки. В цілому, це комплексне питання безпеки», — розповідає військовослужбовиця.

Нещодавно Настя отримала контузію, а відновившись, знову поїхала на службу. У війську вона з 2014 року. Тому, каже, має, що відповісти опонентам.

«Радикали часто називали нас недолюдьми і відправляли на фронт. І в мене от питання до радикалів. Власне, я от на фронті і була, в той час, коли ви не були. То з чого починати будемо? Я зробила камінг-аут не тільки для того, щоб підняти видимість ЛГБТ, а саме ЛГБТ у війську. Тому що був стереотип, що ЛГБТ не воює. Повномасштабна війна внесла свої корективи, якщо на початку нас було кілька десятків, то зараз це перевищує сотні. Не всі з нас є відкритими, не всім комфортно і безпечно відкриватись, тому я, як відкрита людина, підтримую тих, хто закритий. У нашому суспільстві кожен має право на свою безпеку, кожен має право не відкриватись. Але чим більше ми відкриваємо свої обличчя, тим безпечніше стає тим, хто боїться», — розповідає Настя.

Військовослужбовиця пояснює: представники ЛГБТІК+ спільноти не вимагають особливих прав, як говорять їхні опоненти. Це прагнення отримати рівні права.

«Банальні людські права. Людина, яка воює, має бути точно впевнена, що в разі загибелі спільне майно буде правильно розподілене, що тіло можна буде забрати без родичів першої лінії. Це питання одностатевих шлюбів чи партнерств. Усі бояться слова «шлюби», тому якщо ми досягнемо цивільного партнерства для ЛГБТ-пар, це вже буде великий крок».

І це питання важливе не тільки для військових ЛГБТІК+. Цивільні одностатеві пари в Україні, як і решта українців, теж під загрозою, але вони не мають навіть юридичного захисту.

«У нас і цивільні гинуть. Якщо прилетіла кудись ракета… ЛГБТ-сім’я зазнала втрату, померла одна людина. І що робити далі? Який закон це захищає? Кому ти доведеш, що ви мали щось спільне? Тобто це не про привілеї», — говорить Настя Конфедерат.

Не особливі, а рівні права

Дійсно, існує думка, що ЛГБТІК+ спільнота вимагає для себе якихось особливих виняткових прав, але це не так, бо відсутні саме рівні базові права. І війна цю проблематику дуже окреслила. Йдеться про право на поховання, спадкові права, право приймати рішення у лікарні чи потрапити до свого партнера у реанімацію. ЛГБТІК+ родини у цьому обмежені. Про це говорить директорка з комунікації громадської організації «Точка опори» Тетяна Касьян:

«Ми знаємо історію, коли загинув гей на фронті, а його партнер залишався. Він вже потім про це якось дізнався. І він ніхто для нього перед обличчям закону України».

І, незважаючи на те, що давно існує досвід інших країн, які легалізували одностатеві шлюби або партнерства, у нашому суспільстві і досі, навіть під час великої війни, зустрічається спротив цій темі:

«Люди пишуть «побійтесь бога», «це гріх»… Мені так дивно це читати під час війни, яку розв’язала Росія. Бо ці коментатори транслюють російську пропаганду, самі цього не усвідомлюючи. Я вступаю в цю дискусію, пояснюю, що ви говорите як Путін. Це ж все російські фейки. Це вони прирівнюють гомосексуальність мало чи не до педофілії. І в багатьох наших людях ще і досі є стереотип, що це не норма, що це хвороба, що це треба викорінювати».

Ще однією проблемою, через що виникає несприйняття у суспільства, є те, що люди не вірять, що на фронті є представники ЛГБТІК+, каже Тетяна Касьян.

«Дивно. Ну от же факти, ось фотографії. Вам треба позиції людей здати? Ні, це неможливо. Такі дискусії дуже виснажують, але з іншого боку є і підтримка. Є люди, які дякують, пишуть коментарі з підтримкою, кажуть: нам не важливо, кого ви любите, дякуємо, що захищаєте нашу свободу».

На фронті ні стать, ні сексуальна орієнтація не мають значення. Про це говорять самі військові, які були у боях. Важливо не це, важливо, чи прикриєш ти посестру чи побратима. А ще важливо, аби всі наші герої та героїні, які взяли у руки зброю, мали спокій за свої родини, і за своє майбутнє. Отримали рівні права від країни, яку боронять.

Матеріал підготовлено за підтримки ГО «Жінки в медіа» та Rainbow Beyond Borders Fund (Польща)

Джерело

 

Сподобалось? Знайди хвилинку, щоб підтримати нас на Patreon!
Поділись публікацією
Залишити коментарій