Письменник Сергій Скришевський розповів БФ «Гендер Зед», як дитячі спогади стали основою квірного роману, що допомогло йому знайти видавця та чому після успіху книжок він вчиться давати собі відпочивати. Розмова також торкнулася упереджень, із якими автор зіткнувся під час роботи над своїми творами.
Скришевський згадує, що любив читати змалечку й мріяв написати власну книжку, але часто втрачав мотивацію. У підлітковому віці він прочитав «Голодні ігри» Сюзанни Коллінз і побачив у літературі можливість не лише розповідати історії, а й говорити про важливе. «Якщо колись писатиму, вирішив я, то хочу створювати щось більше, ніж просто цікаві історії», – каже автор.
Ідея дебютного роману «У Штормовому – штиль» прийшла до нього одного вечора. Письменник пов’язує її зі спогадами про дитинство: щоліта він проводив час у селищі Штормове біля Євпаторії. За його словами, попри назву селища, погана погода там траплялася рідко, а штиль – значно частіше. Ці місця стали тлом для історії Олега й Павла та їхнього першого кохання під час відпочинку.
Спочатку Скришевський викладав фрагменти роману в інтернеті. Читачі стежили за історією та чекали продовження, і це мотивувало його писати далі. Коли рукопис був готовий, автор почав публікувати відео про книжку в TikTok. За кілька тижнів йому написав видавець.
Письменник говорить, що молодим авторам іноді доводиться роками чекати на увагу видавництв, тому свою можливість він вважає великою удачею. Водночас він цінує співпрацю, у якій редактура й коректура допомагають поліпшити рукопис, не змінюючи авторського задуму.
«Моє видавництво лише допомагає покращити мої рукописи за допомогою редагування та коректури, в усьому іншому моє бачення залишається незмінним, за що я неймовірно вдячний», – розповідає Скришевський.
Успіх книжок досі здається йому незвичним. За словами автора, їх можна знайти в книгарнях по всій Україні, вони потрапляли до списків продажів великих книжкових фестивалів, а читачі пишуть йому й чекають на нові історії. «Я навіть не міг про таке мріяти», – зізнається він.
Після дебюту Скришевський не зіткнувся з «кризою другої книжки». Щойно «У Штормовому – штиль» вирушив у друк, з’явилася ідея іншого твору – антиутопічної історії про Київ 2101 року та сиріт, які беруть участь у підпільних боях без правил. Автор поділився задумом із видавцем і почав працювати над ним. Майже за три роки ця ідея перетворилася на трилогію «Однією ногою під Києвом». На час розмови Скришевський уже завершив її заключну частину й очікував на початок передпродажу.
Поряд із підтримкою читачів були й неприємні ситуації. Письменник розповідає, що його дебютний роман ще до виходу внесли до списку видань, які нібито загрожують сімейним цінностям, на православних сайтах. Також, за його словами, «Однією ногою під Києвом» намагалися без дозволу перекласти й розмістити на російських сайтах, змінивши місце дії на Москву. Скришевський каже, що не дозволяє цим випадкам затьмарити позитивні відгуки про свої книжки.
На творчому шляху автор знаходить і несподівані збіги. Він розповів, що «Голодні ігри» колись пробудили в ньому бажання писати, а згодом він знявся у фоновій ролі жителя Капітолію в стрічці «Світанок перед жнивами». «Я зміг стати частиною історії, яка кардинально змінила моє життя. Я дуже радий, що не побоявся вірити у те, що надихає», – говорить Скришевський.
Наприкінці розмови письменник звернувся до тих, кому зараз складно говорити з близькими про свою ідентичність. Він наголосив, що відкриватися людям, поруч із якими небезпечно, не обов’язково, а підтримку можна шукати у спільнотах, дбаючи про власну приватність.
Скришевський також говорить про відпочинок і психологічну допомогу з власного досвіду. Під час роботи над книжками він часом картав себе за дні без письма й через це не міг насолодитися вільним часом. Тепер він нагадує, що відпочинок потрібен, а з труднощами не слід залишатися наодинці:
«Я однозначно підтримую те, щоб люди зверталися по психологічну допомогу та не залишалися сам-на-сам з проблемами. Завжди знайдуться ті, хто вислухає та допоможе».