Коли Ганна Васюк, 37-річна представниця ЛГБТ-спільноти із Києва, розпочала базову військову підготовку ще як цивільна особа чотири місяці тому, один її друг жартома попередив: «Дивись, бо через декілька місяців ти будеш на передовій!» Тоді вона повела плечима, але наступного тижня приєдналась до ЗСУ. Ділячись власними думками в Інстаграмі, вона пише: «Повністю підготувати себе до війни неможливо, проте ми можемо впровадити декілька кроків, щоб збільшити наші шанси на виживання». Про це йдеться в авторській колонці Лю Азбель доцентки Єльського університету на сторінках Центру Аналізу Європейської Політики, переклад якої пропонує Foreign Ukraine.
Повномасштабний наступ росії на Україну триває вже 18 місяців, а російський світовий устрій становить небезпеку для найбільш незахищеної групи ЛГБТ людей, загрожуючи їм жорстокістю та експлуатацією. Це ставить під удар той прогрес, якого досягли українські організації ЛГБТ. В Україні за останні шість років рівень позитивного ставлення до людей ЛГБТ серед спільноти зріс учетверо.
На росії продовжують зростати цькування цієї меншини та опозиційних груп, змушуючи будь-який показ «гейства» затаїтися або піти у вигнання. Серед своєї промови на честь незаконної анексії чотирьох українських областей, російський диктатор Володимир Путін, заявив: «Хіба ми хочемо прищепити у розум маленьких росіян ідею, що існує ще один гендер, окрім чоловіка чи жінки, і запропонувати їм операцію зі зміни статі?»
Такі гомофобні заяви – це частина ще більшого наративу, що роздмухує військову діяльність в Україні через противагу традиційних російських цінностей над ліберальним західним світовим порядком. Кремль використовує гомофобне законодавство, щоб зміцнити публічну підтримку, особливо в часи загострення опозиції, як, наприклад, у 2011-2013 роках. У 2022 році, коли російська суспільна думка почала відвертатись від повномасштабної війни в Україні через мобілізаційні заходи та значні втрати, поправка до закону про заборону ЛГБТ пропаганди, наклала великі штрафи на будь-яку демонстрацію ЛГБТ життя. Це призвело до затримання активістів та заборону ЛГБТ-прайдів.
Усередині росії ЛГБТ спільноти часто зображені як реальна загроза російській державності, але така демонізація мала непередбачувані наслідки, не тільки в Україні, але й на міжнародному рівні. Оскільки Україна рівняється на Захід, права меншин стали основними пунктами серед української політики, що вказує на значний прогрес. Досі залишаються певні труднощі, проте ЛГБТ спільнота набрала більше підтримки в уряді. Цьогоріч український парламент висунув цивільний закон, який, якщо набере чинності, вперше гарантуватиме юридичне визнання одностатевих партнерств. Як розповів Влад Шаст, небінарна людина і 28-річний представник ЛГБТ спільноти, військовослужбовець резерву, «він відчуває велику різницю у Прайд – параді в Україні». «Ми врешті-решт маємо солідний фундамент, і я відчуваю підтримку за спиною на всіх суспільних рівнях, що дозволяє нам долати гомофобію як ніколи раніше».
Гомофобна кампанія Кремля – насправді заклик до повномасштабного вторгнення – зіграла у зворотний бік всередині України, збільшуючи підтримку меншин, оскільки анти-ЛГБТ настрої дедалі більше асоціюються з проросійською агітацією. Непохитна відданість цієї спільноти до збереження територіальної цілісності України перетворилася у боротьбу, у якій беруть участь приблизно 200 осіб, що відкрито ідентифікують себе як ЛГБТ. Проте, законопроєкт має все надолужити. Зараз у них немає жодного законного захисту, як, наприклад, фінансова підтримка у випадку смерті солдата-партнера чи медичний дозвіл, наданий у випадку поранення.
Інтеграція ЛГБТ спільноти в українське суспільство не тільки змінила ставлення всередині країни, але й підкреслило важливість ЛГБТ прав як наріжного каменю трансатлантичної єдності перед глобальним піднесенням авторитаризму. Виступаючи лакмусовим папірцем на європейські цінності, законне визнання прав цієї меншини було б значним докором путінізму. Як розказала Рита Костюк, мати солдата ЛГБТ з Вінниці, вона «буде підтримувати все, що ненавидить наш ворог». «Як ми можемо говорити про європейські цінності, якщо наші солдати вмирають за країну, а ми не можемо навіть гарантувати їм базові права?»
У розмові з представниками української ЛГБТ спільноти я відчула спільне прагнення, що поширюється не тільки на ЛГБТ ідентичність, а розповсюджується на українську ідентичність, навіть у світлі історичних перешкод до визнання ЛГБТ прав. Існування вільної і незалежної України, що буде можливе за можливої поразки Росії, найбільш нагальне завдання в руках ЛГБТ спільноти; питання про ідентичність може навіть не стояти, якщо України не існуватиме. Влад Шаст з нотками іронії каже, що представники ЛГБТ повинні зараз не тільки «підтримувати організації, що займаються боротьбою за ЛГБТ права, але й думати і про частину світу, яку буде важко підтримувати – гетеросексуалів, що служать на передовій».
Перекладачка: Дарина Гловацька