Реєстроване партнерство як спосіб полегшити життя: що це таке та чому це не тільки про ЛГБТ+ спільноту

“За законом – ми один одному ніхто”, – розповіла пара кропивничан Михайло та Роман, які довго живуть разом та мають спільний побут і майно. Якщо з одним партнером щось станеться, інший не зможе потрапити до нього в лікарню, отримати спадок чи розпоряджатися тілом.

Цивільне партнерство може дати чоловікам майже ті самі права, що й шлюб. Але це в тому випадку, якщо такий законопроєкт зрештою ухвалять.

Чому такі партнерства будуть корисні також для різностатевих пар, що це таке та як має працювати – пояснює Точка доступу.

ЛГБТ-спільнота кропивничан, яка вимушена жити в тіні

Після того, як в Запоріжжі ракетні обстріли стали майже щодня, ми вирішили тимчасово релокувати більшу частину команди у Кропивницький, – розповів про переїзд директор правозахисної організації “Гендер Зед” Ростислав Мілевський. 

Гендер Зед – це запорізький обласний благодійний фонд, який підтримує ЛГБТ+ спільноту з усієї України. Зокрема, займаються подоланням стигми по відношенню до ЛГБТ+, питаннями гендерної (не)рівності, прав жінок та подоланням гендерних стереотипів у суспільстві.

Чому переїхали до нас, бо це недалеко від Запоріжжя. А головне: тут є партнерські організації та знайомі, з якими існують теплі стосунки.

У Кропивницькому відсутній видимий ЛГБТ+ активізм, сказав Ростислав Мілевський. Але це проблема багатьох невеликих міст та містечок України.

Наприклад, у нас в Запоріжжі ми вже понад 10 років підтримуємо ЛГБТ+ ком’юніті-центр для спільноти, розвиваємо активізм та волонтерство, проводили багато акцій і навіть перший для нашого міста прайд-марш у 2020 році. За цим активізмом стоїть титанічна робота дуже багатьох людей.

Прайд-марш у Запоріжжі, 2020 рік. Фото з Вікіпедії

Також, у Кропивницькому немає ЛГБТ-організацій, до яких представники спільноти могли б звернутися за підтримкою. Але з іншого боку, на думку очільника,  багато місцевих психологів, журналістів, соціальних працівників, поліцейських (тощо) пройшли тренінги з питань сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності. Це дає змогу ЛГБТ+ людям звертатися до них за допомогою, не боючися осуду чи дискомфорту.

Першим кроком для Кропивницького має стати людина, яка проявить бажання розвивати місцевий ЛГБТ-активізм. Без цього ніяк. Надіюсь, що у вашому чудовому місті скоро такий, така чи такі знайдуться. За ці декілька місяців ми впевнилися, що у місті є і ЛГБТ-пари, є і потенційні активісти та активістки. Просто, які поки що вимушені жити в тіні.

Невидимі проблеми


На відміну від гетеросексуальних людей, одностатеві пари в Україні не можуть оформити шлюб. Бо Сімейний кодекс України (головний документ, що регулює сімейні відносини) чітко визначає його, як “союз жінки та чоловіка”.

Але шлюб дає людям додаткові права. Гетеросексуальна пара, яка узаконила свої стосунки, може розраховувати на допомогу та підтримку в різних сферах життя. Це зокрема:

  • отримати механізм розподілу спільного майна у випадку розлучення;
  • отримати спадок у випадку смерті чоловіка чи дружини;
  • оформити іпотеку для молодих сімей;
  • відвідувати хворого чи хвору в лікарні;
  • отримати відпустку по догляду за хворим чи хворою;
  • не свідчити проти свого партнера в суді;
  • тощо, тощо, тощо.

Права, які дає шлюб, особливо стають актуальними в умовах великої війни. Адже чоловіки або дружини військових можуть вирішувати за них важливі питання у тилу, відвідувати їх у лікарні, розраховувати на державну допомогу та виплати у випадку смерті партнера чи партнерки.

Одностатеві пари в Україні не можуть оформити шлюб, а отже – не мають таких привілеїв.

3 червня минулоріч на сайті Президента України з’явилася петиція про легалізацію одностатевих союзів, яка набрала 28 592 тисяч голосів (для розгляду потрібно 25 тисяч).

На неї відреагував Президент України Володимир Зеленський: згідно статті 157 Конституції України, в умовах воєнного або надзвичайного стану Конституція України не може бути змінена.

Але також він зауважив, що є альтернатива. Це цивільні реєстровані партнерства, – розповіла  директорка ГО “Точка опори ЮА” Тетяна Касьян. – У час, коли постійно гинуть люди, права яких не захищені, сьогодні – це єдиний варіант. Тому за нього і вболіває більшість ЛГБТ+ організацій.

Тетяна Касьян, виконавча директорка ГО “Точка опори ЮА”

Цивільні партнерства. Що це таке та чим відрізняються від шлюбу


Нарешті ми дійшли до цього пункту та розберемо суть цього терміну.

13 березня у Верховній Раді зареєстрували законопроєкт 9103 про цивільні партнерства. Його авторка – народна депутатка України Інна Совсун.

Тож що це таке? Цивільне реєстроване партнерство – це юридично визнана домовленість між одностатевими та різностатевими парами, розповіла Таня Касьян.

Таке партнерство дає майже всі права, що й шлюб. Але відрізняється від нього тим, що не дає право на всиновлення чи оформлення опіки над дітьми та права не свідчити одне проти одного в суді. А ще, не можна міняти прізвища.

Законопроєкт передбачає, що державна реєстрація партнерства буде проводитися після 10 днів з дня подання заяви. Приймати ці заяви зможуть відділи державної реєстрації.

Альтернатива: Єдиний державний веб-портал електронних послуг. Ми ж уже побачили всі, що через “Дію” можна заререєструвати шлюби. То чому б і не партнерства? – сказала Таня Касьян.

Ставлення ЛГБТ+ спільноти до цивільного партнерства


У правозахисній спільноті немає однозначної думки про цивільні партнерства та одностатеві шлюби. Директор Гендер Зед Ростислав Мілевський розповів, що:

  • є ті, хто виступає за повну шлюбну рівність без напівкроків. Бо ЛГБТ-люди нічим не відрізняються від решти суспільства. А отже мають мати такі ж права, без будь-яких винятків.
  • є ті, хто виступає за впровадження цивільного партнерства виключно для одностатевих пар, адже гетеросексуальні пари і так наділені усім спектром шлюбних прав.
  • є й ті, хто підтримує впровадження інституту цивільних партнерств для усіх, як ЛГБТ+, так і гетеросексуальних пар.

Але головне у цивільних партнерствах – держава нарешті почне визнавати ЛГБТ-сім’ї та прирівнювати їх в правах, вважає пан Ростислав.

Тому і серед прихильників саме партнерств є ті, хто вважає їх самобутнім інститутом, а інститут шлюбу при цьому – застарілим. Є й ті, хто цивільні партнерства сприймає як проміжний етап, адже до шлюбної рівності краще йти крок за кроком, аніж не отримати нічого. ЛГБТ-спільнота – це такий же зріз суспільства з плюралізмом думок та бачень і своєю правдою для кожного та кожної.

Роман та Михайло

Пара з Кропивницького Роман та Михайло вважає такі партнерства насамперед моральною підтримкою.

Ти розумієш, що ти – як усі, а не інший. Що твою сім’ю визнає держава. Адже ми з партнером дуже давно в стосунках, у нас спільний побут та нажите майно. Без цивільного партнерства, з точки зору нинішнього законодавства, – ми один одному ніхто. Тому прийняття такого закону матиме для нашої сім’ї велике значення. І для розв’язання питання спадщини, соціального захисту як сім’ї, і відвідування партнера в лікарні у якості близької людини, і можливість розпоряджатися тілом у разі смерті. Адже життя є життя, будь-що може статися, – розповіли вони.

Чому цивільні партнерства корисні не тільки для ЛГБТ+


По-перше, не всі люди хочуть оформлювати шлюб. Для когось це може бути занадто серйозним кроком, хтось просто не вірить в цю інституцію, хтось має на те свої причини.

Реєстроване партнерство може стати альтернативою для таких гетеросексуальних пар, сказав Ростислав Мілевський.

Це ніби як скласти шлюбний контракт, прописавши в ньому все, що (пари, – ред) вважатимуть за потрібне для регулювання майнових відносин, спадкування майна, часто спільно нажитого, та питань соціального захисту на випадок хвороби, смерті когось із партнерів чи розриву стосунків тощо.

Пари, які не уклали шлюб під час війни – особливо вразливі, сказала Тетяна Касьян.

Моя добра знайома втратила на фронті свого партнера. Він пішов добровольцем та загинув під Лисичанськом. Вона пройшла кола пекла, щоб дізнатися, що він помер, забрати його тіло та поховати. З допомогою від держави теж все складно. А вона мати, що сама виховує доньку. Їй доводилося збирати свідчення сусідів, щоб підтвердити, що вони були парою. І вона така не одна. Після того, як вона почала писати про свою історію у соцмережах, до неї за порадами зверталося кілька дівчат, які опинилися у схожій ситуації.

Цивільне партнерство можуть укласти люди однієї статі, які не є парою і не мають жодних романтичних стосунків.

Наприклад, уявімо двох подруг поважного віку, чоловіки яких померли, діти пороз’їжджалися або дітей немає. Живуть разом, щоб доглядати одна одну. І ці дві подруги так само можуть заключити цивільне партнерство, щоб прописати там питання спадщини, доступу до лікарні чи вирішення, що робити з тілом у разі смерті, – пояснив пан Роман.

Реєстровані партнерства – це просто спосіб полегшити всім нам життя, в якому зараз і так багато болю та трагедій, – підсумувала пані Тетяна.

Міжнародний досвід


Скільки країн дозволили шлюби та партнерства

Згідно з даними аналітичної записки, яку формував експерт з адвокації правозахисного ЛГБТ Центру “Наш світ” Андрій Кравчук, у світі 34 країни мали досвід законодавства про звичайний шлюб, яке поширювалося також і на одностатеві пари. 

Наприклад в Ізраїлі не дозволяли укладати шлюб між людьми однієї статі, але визнавали такі шлюби, укладені за кордоном за законодавством інших країн.

Ще 14 країн світу, не дозволяючи укладати звичайні шлюби між особами однієї статі, запровадили для них правову форму реєстрації подружніх відносин, альтернативну до звичайного шлюбу. У різних юрисдикціях вона називається по-різному: реєстроване партнерство, цивільний союз, домашнє партнерство, життєве партнерство тощо.

В Європі одностатеві шлюби укладалися в 19 країнах, причому в деяких із них як альтернатива шлюбу також були доступні реєстровані партнерства. Тільки одностатеві партнерства, але не шлюби, були дозволені в 11 країнах Європи.

Серед 27 країн-членів ЄС лише шість не визнавали звичайні шлюби або цивільні союзи для одностатевих пар.

Які права мають пари, що оформили шлюб або партнерства

Обсяг прав і обов’язків, що дає реєстроване партнерство – доволі різний: від практично однакових у порівнянні зі шлюбом до помітно обмежених.

На теперішній час умовне “стандартне” одностатеве партнерство суттєво відрізняється від шлюбу здебільшого в питаннях спільного всиновлення дітей та процедурах укладення і розірвання партнерства/шлюбу.

Реєстровані партнерства популярні серед різностатевих пар

Що цікаво, спершу реєстроване партнерство було вигадане як форма реєстрації подружніх стосунків одностатевих пар, які тоді не могли укласти звичайний шлюб. Це сталося у Данії у 1989 році.

Але в 1998 році у Нідерландах ухвалили закон про партнерства, які могли укласти як одностатеві, так і різностатеві пари. І він виявився затребуваним для гетеросексуальних пар – за перші три роки його дії близько третини укладених партнерств були між людьми різної статі.

З часом приклад Нідерландів наслідували також деякі інші країни. Зокрема, Франція, Естонія, Велика Британія, Кіпр.

Країни, в яких існує реєстроване партнерство як для одно-, так і для різностатевих пар, демонструють, що воно є досить популярним і серед гетеросексуальних партнерів. 

Наприклад у Франції у 2013 році уклали загалом 162 698 цивільних союзів, з яких різностатеві партнерства склали 96%. У Нідерландах у тому ж році зареєстрували 9 445 партнерств, з яких різностатевих – 96%.

Анастасія Ковальова

Джерело

Сподобалось? Знайди хвилинку, щоб підтримати нас на Patreon!
Поділись публікацією
Залишити коментарій